Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 23, 2017

Зелена гідроеволюція. Що ж нас очікує — не бачене досі економічне диво чи екологічне лихо?

Автор:

|

Травень 04, 2012

|

Рубрика:

Зелена гідроеволюція. Що ж нас очікує — не бачене досі економічне диво чи екологічне лихо?

На тлі подорожчання енерґоносіїв і забруднення навколишнього середовища внаслідок виробництва електрики уряд України знайшов «панацею» від енерґетичних хвороб і міцно за неї вхопився. Цей універсальний засіб полягає в добуванні альтернативної енерґії за допомогою малих гідроелектростанцій (ГЕС). Більш-менш ефективні станції такого типу можна будувати лише в Карпатах, де є чималий перепад висот. Кожна така електростанція не зробить вагомого внеску в енерґетику України, адже потужності тут не надто великі — 600—1 200 кВт/год. електроенерґії. Але якщо таких станцій збудувати сотні, укривши ними всі Карпати, то заплановані сумарні потужності сягнуть значних показників для держави — 6,4—6,8 млрд кВт/год. електроенерґії.

Благе діло

У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку малої гідроенерґетики України» наголошується, що малі ГЕС відзначаються незначним впливом на довкілля, простотою й надійністю виробництва електроенерґії, високою технологічністю, невеликими термінами будівництва.

При цьому автори документа обіцяли золоті гори мешканцям карпатських сіл, а електрику — ледь не безкоштовно. Нею можна не тільки освітлювати, а й обігрівати оселі, навіть ті, до яких досі не прокладено ліній електромереж, не кажучи вже про газопроводи. Звучить дуже заманливо.

Так виник державний «Проект 330». А 330 — це тому, що спочатку було оптимістично заплановано будівництво 330 малих ГЕС в одній лише Закарпатській області. В Івано-Франківській, за різними джерелами, їх повинно «вродитися» до 150 плюс іще кілька десятків — у Львівській і Чернівецькій областях. І засвітяться наші Карпати, як у леґендах про комунізм. За простою арифметикою, згідно з планами уряду, на карпатських річках постане майже 550 нешкідливих і дуже альтернативних для всіх корисних водяних електростанцій.

Звернімося до географії: в Українських Карпатах протікає 450 річок, кожна протяжністю не менш як 10 км. Дбайливі урядовці порахували їх усі й навіть більше. Й одразу на створення гідроелектростанцій державою почали виділятися кошти. Навіть Європейський банк реконструкції та розвитку має намір кредитувати цей задум. Про це заявила менеджер проекту ЄБРР з енерґоефективності та змін клімату Олена Борисова.

Карпатські реалії

Для приватних підприємців, власників ГЕС, уже створено «зелений тариф», за яким держава купуватиме вироблену ними електроенерґію за пільговою ціною 84 копійки за кіловат, тоді як тариф для населення складе 28 копійок. І вся ця «краса», за твердженнями ідейних урядовців, буде екологічно безпечна для довкілля. Тут — і протипаводкові системи, і тонко спрацьовані рибовідводи, якими наші лососі й форель будуть пливти на свої нерестилища.

Суть самих малих ГЕС полягає у функціонуванні каскадних загат-водозаборів. Від кожного з них униз тягнеться трубопровід діаметром близько 1,5 м і довжиною півтора-два км. По ньому із загати вода надходить до турбіни й опиняється в наступному водозаборі.

Улітку минулого року я, як гідроеколог, побував на Білому Черемоші й відвідав декілька «безпечних для довкілля ГЕС» у селах Яблуниці, Грамотному, Пробійнівці й інших населених пунктах. На десятках кілометрів Білого й Чорного Черемошів лежать труби, новенька техніка риє береги, ходять перелякані геодезисти з теодолітами. Масштаби будівництва вражають. На власні очі побачив, що в трубу йде не 20 % річкового стоку, як зазначено в технічних документах, а всі 50, а часом — і більше. Велетенські труби покояться на бетонних опорах, проте частина з них уже розмита й замінена на смерекові колоди (деревобетон — це вже наше ноу-хау). Вхід у трубогін — ізольований, щоби туди не потрапляла риба. Щоправда, відстань між ґратами цієї ізоляції така, що туди не те що риба, а й дитина пролізе. Води й на турбіни, і на саму ріку достатньо тільки весною, у посушливі сезони вона тільки наполовину заповнює трубопровід. А над греблею стирчить сухий рибовідвід. Щось не знаю такої риби в Карпатах, яка би мала силу видертися по ньому.

Уряд… передумав

Риба — рибою, а як щодо «благ» для місцевих людей? Чи буде їм дешева електрика? Ні, бо уряд передумав. Усю енерґію, вироблену електростанціями, тепер зливатимуть у загальні державні мережі, а звідти мешканці Карпат і купуватимуть її за звичайними цінами. Якщо сільські й селищні народні депутати майже одноголосно дають підприємцям дозволи на оренду своїх рік під малі ГЕС, то пересічні селяни починають обурюватися. Доходить уже до масових зібрань і ледь не до бійок, як у селі Дземброні, що у Верховинському районі. Люди, яким пообіцяли дороги, захист від паводку, робочі місця й дешеву електроенерґію, зрозуміли, що це — обіцянка-цяцянка, якої самі знаєте скільки чекають. У багатьох селах про ГЕС дізнаються лише від робітників, що їх будують, а не від представників місцевої влади. Рух спротиву місцевих мешканців на сьогодні є найдієвішим, адже саме їм у першу чергу належить право вирішувати бути, чи не бути загатам і трубам навколо їхніх сіл, а не київським чиновникам.

2008 року вже був по­дібний прецедент із будівництвом двох малих ГЕС у природоохоронній зоні верхів’я річки Прут, та науковці забили на сполох. Львівський національний університет імені Івана Франка й Інститут екології Карпат НАН України, завдяки численним листам протесту в Міністерство екології й обласні івано-франківські організації та активному висвітленню цієї проблеми в пресі, добилися призупинення запланованого будівництва (на щастя, воно й не почалося). Тепер ситуація, яка могла спіткати маленький Прут біля Говерли, загрожує всім Карпатам.

А риби та жаби — проти!

Неґативні прогнози проти запланованого будівництва вже висловила низка спеціалістів провідних наукових установ України: Чернівецького, Прикарпатського, Ужгородського, Львівського університетів, Інституту екології Карпат, Інституту зоології імені Шмальгаузена, Дунайсько-Карпатської програми Все­світнього фонду природи, яких про це, до речі, ніхто з уряду й не просив, адже екологічна експертиза щодо спорудження малих ГЕС у Карпатах була проведена невідомо ким, тільки не спеціалістами-екологами. Принаймні жодної інформації я не знайшов.

Активні протести проводять десятки громадських організацій. На сайті Національного екологічного центру України розміщено петицію на ім’я президента Віктора Януковича та низки інших високопосадовців щодо неприпустимості розбудови в Карпатському реґіоні мережі малих ГЕС. Науковці-екологи одностайні у своїй думці щодо запроектованих ГЕС: це — абсурд.

Які ж неґативні моменти у будівництві й функціонуванні малих ГЕС, на думку експертів-екологів, пропустив уряд? Під час будівництва порушуються і знищуються узбережні й руслові біотопи, забруднюється вода рік і потоків. Функціонування малих ГЕС сприяє обмілінню рік і створенню штучних перепон для міґрації й обміну ґенофондом між популяціями водних тварин. Насамперед це стосується риб з родини лососевих — форелі струмкової, харіуса європейського (ЧКУ), лосося дунайського (ЧКУ), для яких під час розмноження характерна міґрація у верхів’я потоків і струмків. Загати малих ГЕС створюють непрохідні бар’єри на шляху лососевих риб до оптимальних для них нерестовищ. Таким чином рідкісні види лососевих можуть повністю зникнути з більшості районів Українських Карпат. Зміна гідрології карпатських водотоків також неґативно вплине на популяції інших місцевих червонокнижних видів риб і міног — ялець-андруги, марени звичайної та дунайсько-дністрової, міноги української й карпатської, лина звичайного, миня річкового та деяких інших.

Будівництво малих ГЕС на гірських річках у Карпатах матиме неґативні наслідки, зокрема, для угруповань земноводних. Найбільш вразливими будуть червонокнижні види земноводних: перш за все плямиста саламандра, личинки якої розвиваються виключно у протічних водоймах, карпатський і альпійський тритони, гірська кумка та прудка жаба.

Ще кілька неґативних аспектів

Зі зоологами одностайні й ботаніки, які наголошують, що внаслідок побудови великої кількості гідроелектростанцій відбудуться зміни сезонного коливання рівня поверхневих і ґрунтових вод, підтоплення й замулення заплав.

У гірських районах на заплавах і перших річкових терасах росте низка видів рослин, які занесено до українських і міжнародних охоронних списків. Серед них найбільше видів із родини орхідних і десятки інших видів (пізньоцвіт осінній, лунарія оживаюча, білоцвіт весняний і літній, косарики черепитчасті, цибуля ведмежа, скополія карніолійська тощо).

Зміни гідрологічного режиму вже призвели до цілковитого зникнення в Українських Карпатах принаймні двох видів флори. Подібні порушення екотопів долини р. Тиса в районі смт Буштина Тячівського району стали основною з причин зникнення косариків болотних, а в долині Чорного Черемоша, на переконання низки науковців, призвели до знищення єдиної у світі популяції армерії покутської. Зміна гідрологічного режиму внаслідок функціонування малих ГЕС у Карпатах спровокує зміни режиму зволоження лісових масивів Карпат, що матиме непередбачувані наслідки для їх біоти.

Географи й геологи наголошують, що греблі водозаборів зводяться на осадових породах, що є надзвичайно небезпечним. Адже під час повеней їхня основа буде швидко розмиватися й тоді можливі прориви загат і «швидкі» затоплення місцевих населених пунктів, які в Карпатах розташовані переважно в долинах рік. Через це катастрофічні й непередбачувані повені можуть завдати чимало шкоди не тільки гірським районам, а й рівнинним, через які протікають ріки Дністер, Прут і Тиса.

Ще один неґативний аспект — загати припинять традиційні сплави по карпатських ріках, передусім це стосується Черемошу. Тут утрати чекають не тільки на туристів і спортсменів-водників, а й на селян, які також мають від цього зиск.

Чи буде світло?

Наразі з боку уряду не було чіткої заяви у відповідь на ці звернення, проте масові протести науковців, широкої громадськості, а в першу чергу — селян, змусили задуматися обласних керівників. Зараз будівництво малих ГЕС призупинене в Івано-Франківській і Чернівецькій областях. Закарпатська обласна державна адміністрація ще не висловила своєї позиції щодо цього питання. Там досі ведеться будівництво на ріках. Особливо небезпечним воно є на території Рахівського району, «даху Карпат», адже там заплановано створення ГЕС на території семи об’єктів природоохоронного фонду України.

А як же малі ГЕС у Австрії, Швейцарії й інших розвинутих держав світу? Так, вони там — прибуткові й здебільшого безпечні, проте в цих країнах на розробку технічної документації й екологічну експертизу для будівництва однієї ГЕС знадобилося 5—10 років, а не кілька місяців, як в Україні. І займаються цим кваліфіковані кадри, а не казна-хто.

На мою думку — як громадянина, так і науковця, — нашим Карпатам теж пасуватимуть малі гідроелектростанції, але тільки в тому разі, коли їх буде декілька десятків і над створенням кожної працюватимуть роками технічні спеціалісти й фахівці-екологи. Лише тоді гірські села побачать світло. Інакше Карпатам просто перекриють воду, а прибуток із цього отримає купка бізнесменів, яким що риба, що люди — просто ще один фактор, який необхідно обійти заради прибутку.

Тарас Микітчак

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...