Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Пресофіцери на передовій борються з ворогом словом і фотоапаратом

Автор:

|

Серпень 22, 2020

|

Рубрика:

Пресофіцери на передовій борються з ворогом словом і фотоапаратом
Олександра Безсмертна

Обов’язковою умовою роботи на передовій є супровід спеціально підготовленого бійця — пресофіцера. Таких в Україні вже близько сотні. Вони працюють, аби ворогу не спалося спокійно.
Олександра Безсмертна, пресофіцерка морської піхоти, розповідає, на фронті у неї позивний «не прижився». «Всі кажуть: Безсмертна приїхала, — розповідає вона. — Я ж прийшла сюди не за медальки, а щоб щось корисне зробити».
27-річна капітанка — тендітна та ніжна, але від своїх морських піхотинців не відстає. У день, яким вона пишається, отримала штурмовий берет. Плани дівчини — дуже амбітні. «Хочу бути генералом. А цивільна мрія — стати мамою. Хочу двійню. В мене в родині є двійня, я з багатодітної родини і в мене є два братики-близнюки, це супер!» — ділиться дівчина.
Колись простий луганський хлопчик Сашко Савченко тепер чи не щодня фотографує побратимів, пише пости, від яких шкварчить у тих, хто не любить Україну. «Здивувало, наскільки близько можуть бути смерть і життя, — каже він. — Дали мені гранату і сказали, що це про всяк випадок».
Зі своїх 27 років 13 він носить і любить військову форму, хоча іноді переодягається у цивільне і яскраве. «Мені було 25 років і я приїхав до Києва, купив собі рожеві шорти, рожеве поло та рожеві кеди. Я був дуже щасливим, зі мною були мої друзі і я почувався вільною людиною. Це було круто», — радіє парубок. Мандруючи Донеччиною, мріє написати книгу про подорожі у далекі краї. «В мене на заставці — піраміди Майя, дуже хочу відвідати Перу», — загадує він.
Зброя Ірини Рибакової — фотоапарат, а не автомат. Ворога не вбиває, а банить. «Я себе вважаю воїном у цій інформаційній війні. Ми піддаємося атакам російських ботів, — зазначає вона. Професійна журналістка і прессержант відповідає за всю роботу зі засобами масової інформації у піхотній бригаді. Їй 36, і вона киянка, яка раніше ненавиділа переїжджати. «Все життя прожила в одній квартирі і майже ніколи не міняла не те, що місце, навіть район», — згадує Ірина. В неї ось-ось закінчиться військовий контракт, але дівчина каже, що поки війна на сході не закінчиться, не зможе спокійно ходити на цивільну роботу, як раніше.
«Тот самий» Назар Ільницький — саме так ще одного пресофіцера називають ворожі пропаґандисти. «Я був дуже сором’язливим, але це було до служби в Збройних силах України», — розповідає хлопець. На цій війні він подорослішав, обзавівся бородою, але так і не розлюбив поезію. Назар не сумнівається, що жоден день на передовій не був даремним, а працюючи на перемогу, мріє про спокій.
Зараз складно сказати, коли ми прочитаємо книгу про мандри Сашка, і коли відчепляться росіяни, як про це мріє Назар, скільки дітей буде в «генералки» Саші і коли Ірина побачить фінал війни. Але життя після війни точно є.

Наталія Нагорна, ТСН

About Author

Meest-Online