Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 17, 2019

Вишиваний портрет Кобзаря — у кожну оселю, школу, книгозбірню

Автор:

|

Вересень 05, 2013

|

Рубрика:

Вишиваний портрет Кобзаря — у кожну оселю, школу, книгозбірню

Кожен день наближає нас до всеукраїнського свята, у яке має вилитися відзначення в українській державі й у всьому світі знаменної події — 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Із цієї нагоди указом президента 2014-й оголошено в Україні Роком Шевченка, створено Координаційну раду з питань підготовки та відзначення ювілею великого Кобзаря. Не лише державні заклади, а й численні громадські організації розробляють цікаві заходи та програми, приурочені до цієї дати. 

Мене приємно вразила неординарна ініціатива відомого політика Миколи Томенка, голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації та засновника фонду «Рідна країна». Навесні цього року, під час презентації унікального «Альбому малюнків Тараса Шевченка 1841-1843 рр.» на своїй рідній Черкащині, він пообіцяв замінити в усіх школах портрети Шевченка радянської версії зі зображенням старого поета в смушевій шапці та кожусі на автопортрети молодого Кобзаря, щоби діти мали перед очима юного, енергійного та європейського Великого українця. Починання земляка підтримали депутати міської й обласної рад, гарантувавши виготовлення та розповсюдження цих портретів у школах області.
Зі схожою ініціативою, але всеохоплюючою та надзвичайно людяною виступив і мій давній друг Григорій Кисіль, заслужений майстер народної творчості України та викладач декоративно-прикладного мистецтва Гадяцького училища культури імені І. Котляревського. Він пропонує відродити давню українську традицію, коли чи не кожну хату прикрашали вишивані портрети Тараса Шевченка. Здебільшого вишивальниці зображували поета вже в зрілому віці, яким його 1859 року сфотографував петербурзький портретист Андрій Деньєр. Там бачимо чоловіка, утомленого десятилітнім засланням і самотністю, але з твердим і проникливим поглядом, що виразно підкреслює вдачу цієї людини. Попри зусилля радянської влади, яка представляла Шевченка грізним революціонером-демократом, у народній пам’яті він залишався щирим праведником, батьком усіх знедолених і скривджених. Тож цей його образ майстрині оповивали пишними ружами й зелом, що символізують любов до Пророка та його безсмертя.
Григорій Кисіль пропонує на ознаменування 200-річчя Тараса Шевченка знову повернути в домівки українців вишивані портрети Кобзаря, а також прикрасити ними освітні й культурні заклади. Погодьтеся, що виготовлені вручну за допомогою голки такі портрети випромінюватимуть ще й тепло рук майстринь, які вишили на полотні кольоровими хрестиками свою любов до Кобзаря. Не дарма тих, хто вечорами схиляється над вишиванням, нерідко називають хрестопоклонниками. А п. Григорій — їхній давній порадник, помічник і навчитель. У переддень ювілею Тараса Шевченка він не голослівно закликає вишивати його портрети, а готовий дати в руки кожному охочому художні малюнки-схеми для реалізації такого задуму.
Мало не п’ять років поспіль майстер народної творчості невтомно працював над створенням альбому «Українська вишивка. Портрети Тараса Шевченка». Полтавська обласна влада включила його видання до свого плану ювілейних заходів і навіть передбачила на це виділити 45 тис. грн. До речі, це – уже четвертий альбом із подібної серії альбомів, які побачили світ у полтавському видавництві «Дивосвіт». У трьох попередніх Григорій Кисіль подавав зразки народних орнаментів Полтавщини, вишукані решетилівські узори вишивок білим по білому, запропонував широкий вибір абеток і цифр для вишиваних написів різного призначення, потім опублікував низку портретів видатних людей Полтавщини, а після цього зважився й на створення схем для вишивання ікон.
Першою образ святого Миколая вишила дружина п. Григорія Анізія. Цю ікону родина мала намір подарувати новозбудованому Свято-Успенському собору, але вишити її до відкриття храму не вдалося, тож вирішили, що вона висітиме якийсь час удома, а в день Миколи Чудотворця її подарують собору. Перед цим Григорій вирішив змінити раму ікони на більш вишукану. Яким же було його здивування, коли, знявши скло, він побачив на ньому схожий на фотонегатив чіткий відбиток образу святого! Подивувалися цьому й священнослужителі, але тоді особливого значення таким речам не надавали. Освячена ікона впродовж двох років прикрашала іконостас. А якось під час ремонту іконостаса скло пошкодили, тож його вийняли для заміни. Настоятель собору протоієрей Ігор зберіг це надщерблене скло, бо на ньому також є схожий на паморозь відбиток лику Миколая. Відтоді скло міняли вже чотири рази, і на кожному з них можна побачити такі ж зображення. Ікона ніби сама по собі множиться. Науковці так і не змогли з’ясувати причину цього явища. Відтоді скло виставлене в храмі, поруч із вишитою іконою святого Миколи Чудотворця, а Свято-Успенський собор у Гадячі став місцем паломництва вірян.
Ось такі дива творить нащадок козацького роду Киселів, якого завдяки багатолітнім публікаціям його малюнків-схем для вишивання в журналах «Україна» та «Жінка», знають усі наші вишивальниці. Тепер вони з нетерпінням чекають на «Портрети Тараса Шевченка». У самому альбомі, як розповів автор, їх буде 29, здебільшого це – автопортрети Кобзаря й портрети роботи інших авторів, на яких поета зображено молодим, у розквіті творчих сил. До цього автор додав іще понад тридцять співзвучних нашому часові афоризмів Кобзаря, оформивши їх народними орнаментами, і чотири ілюстрації до його творів. До слова, над створенням своїх авторських малюнків майстер працює винятково пензлем, комп’ютера в помічники не бере, бо не хоче творчі роботи перетворювати на машині. Тим вони й особливо цінні.
У шевченківський альбом Григорій Кисіль уклав усю душу. «Для мене Тарас Шевченко — це Святе Письмо. Це – мій світоч. Він – сьогоднішній. Кожне його слово – віще», — написав якось він.
Зараз п. Кисіля найбільше непокоїть те, як донести до тисяч вишивальниць-хрестопоклонниць в Україні та діаспорі такі жадані для них мальовничі схеми портретів Траса Шевченка. Адже видавництво «Дивосвіт» видасть його альбом накладом лише 500 примірників. Майже всі їх місцеве керівництво розповсюдить бібліотеками Полтавщини, Григорій хіба що отримає кілька екземплярів замість авторського гонорару. Окремими ж публікаціями в журналах справі не зарадиш.
Тож для того, щоб в Рік Шевченка вишивані портрети Кобзаря прикрасили оселі українців, заклади освіти, клуби та книгозбірні, треба шукати впливових спонсорів і меценатів, ініціативних книговидавців, патріотично налаштованих громадських діячів, бізнесменів і жертводавців. На жаль, організаційним хистом талановитий майстер народної творчості Григорій Кисіль не володіє, у цьому йому потрібна наша дружня підмога.
Як на мене, найкращий варіант — залучити до цієї справи очолювану самим Віктором Януковичем, який свого часу навіть вихвалявся придбаною на Сорочинському ярмарку вишиванкою, Координаційну раду з питань підготовки та відзначення ювілею великого Кобзаря. Особливі надії покладаю на секретаря цієї ради пані Ганну Герман. Їй особливо близькі й зрозумілі турботи жінок-вишивальниць, тож, можливо, вона вмовить Кабмін чи міністра культури Леоніда Новохатька додати до плану ювілейних заходів видання масовим тиражем альбому Григорія Киселя «Українська вишивка. Портрети Тараса Шевченка». А вишивані портрети перед святом можна продемонструвати на всеукраїнській виставці, відзначити там переможців. І ще доречно було б у дні свята дарувати високим зарубіжним гостям разом із книжковими виданнями Тараса Шевченка і його вишивані портрети.
Не виключаю, що чудову можливість зробити святковий подарунок жінкам-вишивальницям має, зокрема, Комітет із питань культури та духовності Верховної Ради України, очолюваний В’ячеславом Кириленком, і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова правління — Павло Мовчан), яке постійно у своєму видавництві публікує твори серії «Шевченкіана». Вірю, що осторонь цієї доброї справи не залишиться й Всеукраїнський благодійний культурно-науковий фонд імені Т. Шевченка, де президентом прапраонука Кобзаря по сестрі Катерині – письменниця Людмила Красицька. Було би добре, коли б і п. Томенко до своєї ініціативи прикрасити школи автопортретами молодого Тараса Шевченка додав «і вишиваними портретами Кобзаря». Усім пойменованим тут особам не бракує організаційного хисту, як і вміння доводити кожну справу до логічного завершення. Аби лише сама ідея припала їм до вподоби.
Немає сумніву, що 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка разом із нами широко відзначатиме українська діаспора в США, Канаді, Австралії, Італії, Польщі й інших країнах. Прикрасити свої оселі, офіси й урочистості вишиваними портретами нашого Пророка, якого послало в Україну саме Небо, – заповітна мрія багатьох наших закордонних співвітчизників. Тож численні благодійні фонди, видавництва, громадські організації діаспори, не залежно від своєї політичної орієнтації та релігійних уподобань, мають згуртуватися в ім’я пам’яті про Кобзаря та долучитися до популяризації вишиваної Шевченкіани.
Наостанок звертаюся до названих і неназваних тут потенційних спонсорів та жертводавців-благодійників із проханням виявляти власну ініціативу й по змозі надати Григорію Киселю матеріальну підтримку на збільшення накладу свого альбому. Перекази в гривнях чи іноземній валюті надсилайте, будь ласка, на ім’я Кисіля Григорія Олексійовича через банк «Аваль», а листом — на е-mail: h.kysil@ukr.net, повідомте йому суму, номер переказу і прізвище відправника.

Сергій Горицвіт

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...