Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 16, 2017

На ріці Йордан…

Автор:

|

Січень 19, 2017

|

Рубрика:

На ріці Йордан…

Водохреща

Хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа відбулося на річці Йордан на старовинній паломницькій переправі «Віфавара», також це — велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 18-19 січня щороку. Це збігається зі святом Богоявлення (19 січня), однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами. Народні назви свята — Йордан і Водохреща.
Слухаючи Предтечу народ постійно перебував у чеканні. Багатьом було відомо, що Збавитель тривалий час перебуває невпізнаним, тому слова Івана «Він стоїть серед вас» змусили серця прискорено битися. І в цей час серед юрби на березі з’явився Чоловік із Назарету. Ісус опинився між грішниками. Він разом із усіма готувався прийняти хрещення від Івана. Ніхто не знав його, навіть сам Іван, але мав якесь передчуття. Голос Святого Духа дав йому пізнати, хто був Месія. Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні слова, звернені до Галилеянина: «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?». Відповідь Ісуса: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мт. 3:15) нічого не пояснила оточенню, але для Івана мали певний зміст і переконали його охрестити й тоді його передчуття перемінилось у певність. Він погодився здійснити обряд. У ту мить, коли Ісус стояв у річці і молився, сталося щось таємниче, знак розпізнавання. Ісус сходить, як і інші у воду, але не виявляє жодного гріха, а коли вийшов із висоти Дух у вигляді голуба і зійшов на Нього, то почувся голос «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11). Ця небесна поява пригадує появу над печерою у Вифлеємі. Там звіщається про нього пастушкам, тут — невинному предтечі та розкаяним грішникам. Проте звіщення над берегами Йордану коротке у часі й мало тих, до кого було звернене, його впізнало. Про це свідчення пізніше Іван Богослов скаже: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто хреститиме Духом Святим. І я бачив, і свідчив, що Він Божий Син!» (Ів. 1:32-34)
Отже, коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з неба почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже цього дні, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх упродовж року, лікуючи тілесні та душевні хвороби. Цього дня в усіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним порятунком від багатьох недуг. Її дають пити важкохворим, нею освячують храми, домівки та тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися цілий рік. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка помилкова, адже не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев’яний чи якийсь інший, а вода все одно не псується.
До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі й умивалися, аби щоки були рум’яними. Загалом до Водохреща впродовж усіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю й узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а згори — хлібину, «щоб хліб родився».
Вранці наступного дня ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожен господар кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці. За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест і ставили його поруч із ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувалися багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хоругв учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю й інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Водночас у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім’ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...