Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 17, 2019

13 грудня відзначаємо свято на честь апостола Андрія Первозванного

Автор:

|

Грудень 13, 2012

|

Рубрика:

13 грудня відзначаємо свято на честь апостола Андрія Первозванного

Андрій — один із дванадцяти апостолів, який перший був покликаний Ісусом Христом у Його апостоли, тому в християнській традиції й називається Первозваним.  За церковними легендами, святий Андрій Первозванний під час своєї останньої місійної подорожі проповідував християнство в Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів установив хрест.

Літописець Нестор оповідає: ”Бачите гори ці, – сказав апостол своїм учням, – на цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде споруджено.” Віддавна окремі вчені виступали проти правдивості цього літописного оповідання, яке схоже на пізнішу вставку до літопису.  Але літописне оповідання про апостола Андрія, можливо, і має реальну історичну основу. Важливі свідчення на його користь зібрані Грецькою церквою, яка вела суперництво за авторитет із Римською.

Греки пильно досліджували біографію свого основоположника – апостола Андрія.  Ці дослідження свідчать, що апостол Андрій також проповідував Євангеліє в далекій варварській Скіфії. Найперше про це згадує батько церковної історії єпископ Євсевій Памфил (помер 340 року).

Цікавим є також оповідання ченця Епіфанія, який повідомляє, що апостол Андрій під час своєї третьої подорожі обійшов східне та північне узбережжя Чорного моря. Епіфаній твердить, що він сам побував у тих краях і скрізь вислуховував місцеві оповідання про апостола Андрія, на власні очі бачив церкви, хрести, образи св. Андрія, зібрав і записав імена учнів Андрія, що були першими єпископами церков, які заснував цей апостол.

До того, як церква почала відзначати Андрія, наші предки здавна цього дня відзначали своє народне свято, пов’язане з дохристиянською обрядовістю і магічними ритуалами, що мали переважно любовно-магічне та аграрно-магічне спрямування.

Деякі дослідники пов’язують свято Андрія з Ядреєм. У «Слові про ідолів» (ХІІ ст.) говориться про те, що дехто ще молиться «и Ядрею, и Обилухе, и скотну богу, и попутнику, и лесну богу, и спориням, и спеху».

Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами й розвагами андріївські вечорниці припадали на час Пилипівського посту й не відповідали нормам християнської моралі. Але спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію, не дали бажаних наслідків.

Згодом вечорниці на Андрія, як і інші свята, втратили свою магічну функцію й перетворилися на своєрідну забаву та привід зібратися неодруженій молоді.

У ніч на 13 грудня дівчата ворожать, коли й за кого вони вийдуть заміж, а хлопці безкарно бешкетують біля їхніх будинків. Ще з вечора 12 грудня хлопці та дівчата збиралися разом на вечорницях найпросторішій хаті в селі, де грали, жартували і танцювали. Ближче до ночі дівчата «виганяли» хлопців із хати, щоб за допомогою ворожінь дізнатися, хто найшвидше вийде заміж і яким буде наречений.
Розпалені після веселощів юнаки, як правило, не хотіли йти додому. Вони знаходили інше застосування своєї енергії: відправлялися в село робити «дрібні капості». Приміром, потягти і заховати воза, робочі інструменти або домашнє начиння, зняти ворота або хвіртку. І не в кого-небудь, а саме в тих господарів, у яких є незаміжня дочка. Особливо «діставалося» тим батькам, які не дозволяли своїй дочці гуляти з тим чи іншим хлопцем – віз або ворота «розбійники» могли потягти на край сіли або в гущавину лісу. Помсти розгніваних господарів хлопці не боялися, адже хуліганські витівки – традиція. Єдине, що міг зробити господар хати – міцніше прив’язати ворота або заховати подалі інструменти.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...