Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 21, 2018

Симоненко обіцяє повернути Україну народу… Росії

Автор:

|

Жовтень 04, 2012

|

Рубрика:

Симоненко обіцяє повернути Україну народу… Росії

Лідера українських комуністів Петра Симоненка карикатуристи здебільшого полюбляють зображувати в образі Фіґаро. Адже він примудряється одночасно й бути при владі, і прикидатися непримиренним опозиціонером до цієї ж влади. А в дні виборчої кампанії він ще й тим уподібнився до героя комедії Бомарше й опери Моцарта, що став усюдисущим: Симоненко — тут, Симоненко — там, Симоненко — повсюди й повсякчас. Сам він, як той віник-деркач, постійно мотається містами та селами, а нав’язлива реклама Комуністичної партії України (КПУ) на тисячах білбордів «Возвратим страну народу» (виключно російською мовою) геть усюди мозолить людям очі та водоспадом спадає на їхні голови з телевізорів, радіопередач і з газетних шпальт. А ще червоні створили свої мобільні аґітаційні бригади, їхні активісти настирливо й безсоромно лізуть не лише до кожного населеного пункту, а й в оселі українців, бо їхній девіз — «Від дому до дому».

Не бракувало щенячого ґвалту «вірних ленінців-сталінців» навіть із нагоди всеукраїнського свята — Дня незалежності, напередодні якого п. Симоненко здійснив чотириденний марафон Кримським півостровом. На численних мітинґах за участю оплаченої масовки, під час зустрічей на підприємствах, у виступах на місцевих телеканалах ватажок КПУ не вітав своєї аудиторії зі святом, а всіляко гудив і паплюжив українську незалежність. На думку комуністів, які саме слово «незалежність» завжди беруть у лапки, це свято — лише для капіталістів, що 1991 року отримали можливість грабувати вирвану з Радянського Союзу найбагатшу республіку, і націоналістів, які здійснили мрію Симона Петлюри та Степана Бандери про «самостійну Україну».

Тепер КПУ заманює електорат у свої тенета заяложеною обіцянкою «щасливого майбутнього», що нібито настане з їхнім приходом до влади, яка тоді враз стане «народною». При цьому вони воліють не згадувати, що досі й самі є прислужниками нинішньої злочинної влади. Сама ж виборча програма комуністів, за формулюванням Петра Симоненка, тримається на трьох китах. Найперша їхня мета — захоплення влади нібито заради тих, хто виробляє все національне багатство України — матеріальне й духовне. Друга програмна мета — соціалізм. І байдуже, що ця запліснявіла марксистсько-ленінська ідеологія вже збанкрутіла й України не «ощасливить», а відкине лишень у минуле. А третя стратеґічна мета — повернути незалежну українську державу в так званий добровільний союз братніх народів. Не заперечуючи проти євроінтеґрації, яку підтримує більшість українців, п. Симоненко радить спершу створити «союз братніх держав» і тільки потім подумати, чи варто інтеґруватися в Європу. Для Петра Симоненка та його російського колеґи Геннадія Зюганова, лідера Комуністичної партії Російської Федерації, як було наголошено на велелюдному комуністичному збіговиську в Донецьку, єдиною батьківщиною є СРСР. Тож виходить, що КПУ, із напускним гнівом критикуючи капіталістів і олігархів, фактично кличе народ у тоталітарне минуле, яке для українців було далеко не «світлим», а ознаменованим політичними репресіями та Голодомором-Ґеноцидом. Комічно виглядає задум п. Симоненка після входження України у відновлений Союз оголосити разом зі «старшим братом» війну капіталістам і магнатам Росії, серед яких чи не найперше місце посідає Володимир Путін. Як тут не згадати Моську з байки Івана Крилова, яка дзявкає на слона?

Під час мітинґу комуністів у Сімферополі своє ставлення до Петра Симоненка та його партії продемонстрували кримські татари. Близько 50 татар прийшло туди з плакатами «Симоненко, геть із Криму!», «Петра Симоненка — під суд». Вони вигукували: «Фашист! Фашист!» А ще лідера КПУ закидали яйцями та гнилими фруктами. Від таких «подарунків» його захищало двоє передбачливих охоронців, які тримали над головним українським комуністом парасольки. Сутички вдалося уникнути лише завдяки «Беркуту», бійці якого оточили протестувальників щільним колом і не дали їм змоги прорватися до трибуни. Петро Симоненко ж заявив, що він не має наміру просити вибачення в кримських татар за завдану їм образу.

Головне ж, що проглядає в усіх програмних документах КПУ й галасливих заявах п. Симоненка та його поплічників, — це бажання будь-якою ціною, навіть відмовившись від незалежності, стати під високу руку Кремля, тобто йдеться про повернення України народові… Росії. Це — схована в рукаві краплена карта політичних шулерів, якої, утім, важко не помітити. Намальована Петром Симоненком нібито райдужна перспектива не має навіть мізерних шансів на здійснення. Це засвідчує той факт, що за два останніх роки кількість людей, які вважають себе патріотами України, зросла зі 77 до 82 %. Такими є результати останнього дослідження соціологів групи «Рейтинґ». Водночас різко зменшилося число «совків», бо «совєтськими» вважає себе лише третина прихильників КПУ та кожен шостий — Партії реґіонів.

Витрачаючи сотні мільйонів гривень на передвиборні білборди, масові мітинґи й автопробіги, замовлені статті в засобах масової інформації, комуністи вже передали куті меду, бо надмірний піар викликає в людей відразу. Червоні підривають свій і без того добряче підмочений авторитет ще й своїми діями. Згадаймо, як п. Симоненко заявив, що кримських татар справедливо депортували з Криму 1944 року, бо вони, мовляв, — зрадники. У відповідь Мустафа Джемілєв, голова Меджлісу кримськотатарського народу й народний депутат України, запропонував Європейському Союзу оголосити лідера комуністів персоною non grata. А недавно очільнику КПУ забагалося винести на референдум питання про скасування нинішніх державних символів України — синьо-жовтого прапора і тризуба. Він, бачте, вважає, що держава не має права існувати під символами, «із якими зустрічали Гітлера під час війни та під якими вбивали невинних людей». Це, звісно, спровокувало заяви, що такі заклики, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі, до насильницької зміни конституційного порядку, передбачають кримінальну відповідальність. Уже надійшли й позови на Симоненка до прокуратури.

Олег Тягнибок, лі дер Всеукраїнського об’єднання «Свобода», назвав висловлювання п. Симоненка про зміну герба й гімну України шляхом референдуму чистісінькою маячнею. Він запевнив, що через три місяці, коли «Свобода» пройде в парламент, одним із перших її законопроектів буде закон про заборону комуністичної ідеології в Україні. Такий проект законодавчого документа він подав на розгляд Верховної Ради ще в листопаді 2005 року. Як бачимо, він актуальний і сьогодні.

Час від часу комуністи у своєму передвиборчому запалі втрачають самоконтроль, і їх ловлять за руку при спробі підкупити виборців і учасників промо-акцій. Так, в Одесі за участь у мітинґу КПУ дорослі громадяни отримували по 40—50 грн, а діти шкільного віку — по 20 грн. Не встигли комуністи спростувати це повідомлення, як з’явилося нове: у Дніпропетровську вони платили студентам по 40 грн.

Не дивно, що цю розповідь про нібито ідейних борців із капіталістами доводиться завершувати розмовою про гроші. Як заявив Леонід Грач, колишній соратник Петра Симоненка, ватажок КПУ вже давно приватизував усю партію. Тепер тут усе вимірюється гривнями й доларами. Невипадково колишні його прихильники стверджують, що п. Симоненко не кличе всіх пролетарів єднатися не тому, що класів уже немає, а тому, що сам давно поміняв класовий підхід на касовий. А студенти з масовок на його мітинґах жартують, що приходять на комуністичні мітинґи з «ідейних мотивів», бо нині 40—50 грн — не гроші. Вибори ж покажуть, чи багато знайдеться в Україні легковірів, котрі підтримають Петра Симоненка, який, як заклинання, повторює слова: «Лише у братньому союзі з Росією, Білоруссю й іншими республіками колишнього СРСР Україна набуде справжнього суверенітету й незалежності». Але кличе він не вперед, а назад, прагнучи перетворити українську державу на провінцію Росії.

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...