Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 18, 2018

«Якщо хтось каже, що на передовій не страшно, він — або хворий, або брехун»

Автор:

|

Квітень 28, 2016

|

Рубрика:

«Якщо хтось каже, що на передовій не страшно, він — або хворий, або брехун»
Василь Півуш

Василь Півуш

Упродовж сімох ротацій військові повітряних сил захищали позицію «Зеніт», яка розташована за 1,5 км від Донецького летовища. На висоті пліч-о-пліч стояли молоді бійці та досвідчені офіцери. Серед них — Василь Півуш, позивний «Штиль». Статний чоловік із пронизливим поглядом пройшов дві ротації у зведеному загоні Збройних сил України (ЗСУ). Він — один із тих, хто боронив Донецький аеропорт у його найгарячіші дні.
22 січня 2015 року українські військові розбили біля «Зеніта» велику колону ворожої техніки. А вже 26 січня відбувся штурм шахти «Бутівка». Ця копальня, яку зайняв ворог, була стратегічним місцем поблизу летовища. На той час із території самого аеропорту «кіборги» вже відійшли.
«На височині шахти постійно працювали снайпери та корегувальники вогню. У величезному залізничному депо було велике скупчення бойовиків та їхньої техніки. На териконах, у підземеллях, добротних цегельних приміщеннях — вогневі точки. Й ось хлопці з 95-ї десантної бригади пішли на надскладний штурм. Місцевість — як на долоні», — згадує «Штиль».
Супротивник зустрів українських вояків шквальним вогнем. Але артилерія 55-ї бригади працювала, як годинник. Тоді ж, розповідає Василь, придався американський прилад контрбатарейної боротьби. Він «бачив» кожну ворожу вогневу точку та став справжніми «очима» для бійців.
«Бій був страшний, були загиблі, багато поранених. Наш танк розстріляв спостережний пост корегувальників і снайперів. У депо йшли вуличні бої. А наші «гасили» вогонь ворога», — розповідає офіцер. Увечері над шахтою підняли український прапор. Тоді «кіборги» взяли у полон 12 бойовиків, серед них — двох кадрових російських військових. Були й колишні «афганці», захоплені ідеями «руського міра».
Із гордістю «Штиль» згадує й дні іншої своєї ротації. Сміється, пригадуючи, як «Правий сектор» жартував над сепаратистами. «З поверненням шахти під наш контроль взяли ворога за горло. Влітку наші сусіди з шахти «Бутівка» жартома запускали до «сєпарів» повітряні кульки кольорів прапору України. Ті біснувались, відкривали вогонь, але не могли влучити, наче ті кульки були панцерні», — згадує п. Півуш.
Він сумно оцінює те, як розгорталися події після встановлення перемир’я. Каже: до чергових мінських угод сили антитерористичної операції (АТО) могли відповідати на вогонь ворога. Коли ж усе важке озброєння відвели, російські танки й інша техніка неодноразово виїжджала на злітну смугу летовища та била впритул. «У хлопців було лише легке озброєння. Поки попросиш вогонь… І ще й невідомо, чи дозволять стріляти у відповідь. Та й що вдієш автоматом проти танка? У грудні вже 2015-го на міні підірвалась й наша бойова машина піхоти. У ній загинув мій побратим Малиш із 93-ї окремої механізованої бригади», — з болем згадує герой.
У Львові військовослужбовці командування «Захід», які повернулися з передової, зустрілись із учнями школи, де колись вчився сам Богдан Хмельницький. Офіцери змогли розповісти дітям, чим насправді є війна. Крім цього, військові дякували дітям за моральну підтримку. Звичайні дитячі малюнки, які передавали на передову, повертали суворим чоловікам жагу до життя в найважчі, майже безнадійні моменти.
Вояків вразили геть недитячі запитання: як ставилося до військових ЗСУ місцеве населення, чи є в нас сили відкинути ворога з нашої землі? На запитання десятирічного хлопця «Чи бувало страшно на передовій?» Василь Півуш відпов так: «Якщо хтось каже, що на передовій не страшно, він — або хворий, або брехун. Але страх на війні буває різним: є панічний, що перетворює людину на нікчему, а є розумний страх — обережність, дана Богом, що вчасно захистить тебе. Вірю, що ми зможемо захистити нашу країну, та вашому поколінню не буде нагоди випробовувати себе на міцність таким чином», — упевнений батько чотирьох дітей.
Про себе «Штиль» розповідати не любить. Більше говорить про побратимів. Але Василь Півуш й сам має неабиякі заслуги перед державою. Указом Президента України за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі майора Півуша нагороджено медаллю «За військову службу Україні».
До річниці битви за Донецький аеропорт «кіборги» збираються разом, аби згадати усіх героїв — мертвих, живих, усіх, хто ділив набої та ковток води з друзями.

Ірина Баранова, Олександра Качмар, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...