Минулого тижня киянка Тетяна Ковальчук під час збирання грибів за 3 км від санаторію «Лісова галявина», що в Пущі Водиці поблизу української столиці, наштовхнулася на вовка. «Я одразу зрозуміла, що це – не пес. Він був вищим за вівчарку, світло-сірого кольору з рудуватим відтінком. Очі – маленькі, лапи – великі. Побачив мене й зупинився. Знаю, що потрібно уникати погляду йому в очі. Сказала йому: «Я тебе не знаю. Іди». І він утік у кущі», — розповіла жінка.

Схожий випадок, і теж у Пущі-Водиці, місяць тому описала в Живому журналі в Інтернеті дівчина з нікнеймом Туманна Фея: «Вирушили за моховиками. Підійшли до загубленої стежки, і тут пролунав дикий тріск. Метрів за 15 на стежку вискочила здоровенна лосиха, за нею ледве встигало лосеня-підліток. Слідом безшумно вилетів потужний звір. Вилетів і тут же зник, не звертаючи на нас жодної уваги. Вовк. Білий».
Володимир Борейко, голова Київського екологічно-культурного центру, на обидві історії відреагував скептично: «Це була собака. Вовка може розпізнати тільки досвідчений зоолог». Так само вважає й Олексій Василюк, працівник Інституту зоології, заступник голови Національного екологічного центру: «Побачити вовка — велика удача, тим більше для киянина. Це – зникаючий вид, його відстрілюють браконьєри. Швидше за все, це був або гібрид, або здичавілий собака».
Однак деякі жителі Пущі-Водиці не виключають, що зустрінутий жінкою звір і справді міг бути вовком, тільки прирученим. Адже в околицях Пущі-Водиці розташовано багато дорогих особняків, у власників яких є свої примхи. Господар вовка міг випустити небезпечного вихованця на прогулянку чи на полювання.