Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 21, 2017

Війну проти України РФ розпочала з мовної аґресії

Автор:

|

Травень 25, 2017

|

Рубрика:

Війну проти України РФ розпочала з мовної аґресії

Андрій Ілларіонов

Політологи-тезки визначили справжню мету Кремля.

«Не 24 серпня 2014 року»
Андрій Ілларіонов, екс-радник президента Російської Федерації (РФ), і політолог Андрій Піонтковський оприлюднили своє спільне дослідження, результати якого пояснили їм мету аґресії Кремля стосовно України. У ньому вони наполягають, що війна, яка триває на сході України, «була розпочата не 24 серпня 2014 року, коли батальйонно-тактичні групи реґулярних російських військ перетнули міжнародно визнаний російсько-український кордон і вторглися на територію України».
Автори дослідження впевнені: «Путінська війна проти України, яка з кожним днем ризикує перетворитися на набагато масштабнішу війну в Європі й світі, була розпочата 27 липня 2013 року. Цього дня Путін оголосив про де-факто початок війни проти України, виступивши в Києві на конференції «Православно-слов’янські цінності — основа цивілізаційного вибору України». У цій промові він уперше публічно назвав російську, українську та білоруську нації єдиним народом і оприлюднив мету того, що він скромно назвав майбутньою роботою: об’єднання Росії й України в рамках однієї держави».
Політологи нагадали сказане тоді Путіним: «Як зазначено у вашому порядку денному й основних тезах, — значення цивілізаційного вибору України. Повинен відразу обмовитися, що це не просто цивілізаційний вибір України. Адже на тому місці, де ми перебуваємо, як я вже сьогодні казав, на дніпровській купелі, на київській купелі був зроблений вибір для всієї Святої Русі. Тут був зроблений вибір для всіх нас».
Путін також наголосив на конференції в Києві: «Наші з вами предки, котрі жили на цих територіях, зробили цей вибір для всього нашого народу. «Для всього нашого народу», — я кажу так, маючи на увазі, що, безумовно, ми розуміємо теперішні реалії, є і український народ, і білоруський, і інші є народи, і ми з повагою до всієї цієї спадщини ставимося, але в основі лежать, безумовно, наші спільні духовні цінності, які роблять нас єдиним народом. Ми не маємо права забувати це братство, зобов’язані зберігати традиції наших предків».
Президент Російської Федерації (РФ) твердив також: «Певна річ, в України, власне кажучи, так само, як і в Росії, непроста доля. Маю на увазі середньовіччя, коли Україна була складовою частиною то одного, то іншого європейського центру, переходила то до однієї держави, то до іншої. Але думка про єдність заходу і сходу Русі, яка почалася тут, ще раз повторю, у київській і дніпровської купелі, завжди була присутня як на сході, так і на заході, де проживав наш народ».
Понад те, Путін наголосив, що «спільне історичне минуле» є також «основою для будівництва нових інтеґраційних зв’язків». «Сьогодні відбувається дуже напружена конкурентна боротьба на світових ринках за ці ринки. І впевнений, що переважна більшість присутніх тут розуміє, що, тільки об’єднуючи зусилля, ми можемо бути конкурентоспроможними та виграти в цій досить жорсткій конкурентній боротьбі. Водночас у нас є всі підстави вважати, що ми можемо і повинні це зробити», — закликав він.

Прийменник-символ
Політологи зауважили також: «У тому ж виступі поряд із формулюванням стратегічної мети війни Путін зробив прямий, що виключає будь-яку двозначність, випад проти суверенної України, де-факто відмовивши їй у наявності у неї державності. Путін застосував щодо назви сусідньої країни (Україна) не прийменник «в», який традиційно використовується в російській мові щодо незалежних держав, а прийменник «на», який зазвичай використовується щодо територій, які не мають ознак державності: «До кінця ХIХ ст. чавуну вироблялося на Україні вдвічі більше, ніж на Уралі».
«На перший погляд, така заміна у використанні прийменників — з «в» на «на» — може видатися незначною деталлю, яка не заслуговує спеціальної уваги. Однак це не так. Путін винятково серйозно ставиться до такого роду «деталей». Упродовж усього часу свого перебування на вищих державних постах у РФ (до 27 липня 2013-го) Путін у своїй офіційній промові використовував винятково правильну граматичну форму російської мови — «в Україні». Однак ретельне вивчення цього питання вказує на важливу деталь у зміні ставлення російського керівництва до України.
Аналіз усього масиву документів адміністрації президента РФ, проведений Андрієм Ілларіоновим, дозволяє зробити вражаючий висновок. Принципове рішення про перехід в офіційній документації російського президента від граматичної форми «в Україні» до граматичної форми «на Україні» було прийнято в період між 1 березня й 5 квітня 2004 року», — наполягає п. Ілларіонов. Це сталося задовго до Помаранчевої революції. Політологи також установили, що після того, як 27 липня 2013-го Путін публічно вжив граматичну форму «на Україні», відтоді він використовує лише її, і навели безліч прикладів, відтак резюмують: «Таким чином, дата переходу від використання граматичної форми «в Україні» до граматичної форми «на Україні» 27 липня 2013 року — це дата початку Путіним лінґвістичної аґресії проти України».
Експерти також з’ясували, що «вслід за Путіним від використання форми «в Україні» до форми «на Україні» перейшли й інші російські сановники та чиновники. «Перший етап цієї війни не передбачав використання конвенційних збройних сил і тому був так званою гібридною війною.
Головний елемент гібридної війни проти України від самого її початку — антиукраїнська інформаційна війна, у т. ч. антиукраїнська лінґвістична війна, — був запущений у дію 27 липня 2013-го в Києві», — нагадали політологи. Андрій Ілларіонов та Андрій Піонтковський також дійшли висновку: «Метою путінської війни проти України є спроба включення її, Білорусі, а також російськомовних анклавів в інших державах до якогось геополітичного об’єднання «рускій мір», ліквідація чи принаймні обмеження їхнього суверенітету. Тому ця війна, розпочата 27 липня 2013 року, закінчиться лише тоді, коли Путін, а також будь-які інші російські державні керівники на словах і на ділі безумовно відмовляться від політики заперечення державності, суверенітету та незалежності України й інших держав з російським і російськомовним населенням, коли вони визнають безумовне право громадян України, і тільки громадян України, визначати своє сьогодення і майбутнє, зовнішньополітичну і зовнішньоекономічну орієнтацію своєї держави».
«Підтвердженням серйозності таких намірів має стати припинення будь-яких аґресивних дій проти України, у т. ч. і припинення лінґвістичної антиукраїнської аґресії, — вважають політологи. — Будучи і показовим, і символічним, припинення такої аґресії саме по собі не означало б автоматичного припинення воєнних дій на інших фронтах цієї війни. Але до тих пір, поки триває лінґвістична аґресія, поза всяким сумнівом, продовжується і війна проти України».
Фахівці також упевнені, що «використання неправильної граматичної форми «на Україні» — незалежно від того, чи відбувається воно несвідомо, чи цілком свідомо — є участю в антиукраїнській лінґвістичній аґресії, підтримкою війни проти України, що ведеться Путіним, Лавровим і патріархом Кирилом». Відтак політологи закликають: «У звичайного російського громадянина не так багато реальних можливостей протидіяти цій підлій війні проти України й українців. Але один вагомий ресурс є у кожного: не брати участі в лінґвістичній антиукраїнській аґресії, відмовитися від допомоги Путіну, Кирилу, Лаврову, наслідувати зразки російських класиків Пушкіна, Гоголя, Толстого, Чехова, використовувати у своїй мові коректну в російській мові граматичну форму «в Україні».

Містична мета
А в опублікованому на сайті «Радіо Свобода» 13 травня інтерв’ю п. Ілларіонов на запитання: «Чому Путін робить це зараз, зокрема останні три роки, з Україною?» — відповів так: «Це його власний світогляд. Він відверто вважає, йому це вселили, і він це взяв на озброєння з практичних чи з якихось інших міркувань. Вів щиро вважає, що немає такого народу, як українці. Він відверто вважає, що немає такого народу, як білоруси. Він уважає, що це — один і той же народ, який через дурниці, через нещастя виявився розділеним. Він відверто вважає, що йому доля і вищі сили вручили цей унікальний шанс об’єднати ці народи під єдиним державним дахом. Це для нього така містична мета, яку він має реалізувати. Тому з ним нічого не можна вдіяти. Він просто дотримується цієї точки зору. Тому все інше, що відбувалося в Криму, на сході України, там пропаґандистська війна проти України — це відображення його світогляду, який дуже перекручений, жахливий, який не має нічого спільного з дійсністю».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...