Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Українцям заборонять лаятися російською

Автор:

|

Липень 10, 2019

|

Рубрика:

Українцям заборонять лаятися російською

У Верховній Раді зареєстрували законопроект про очищення української мови від матюків — «Про протидію лихослів’ю». Автором законодавчої ініціативи виступила Ольга Богомолець, лікарка-дерматолог, голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я. Вона розповіла, що він має на меті дати визначення цьому явищу та запобігти вживанню ненормативної лексики у публічному просторі.

Ольга Богомолець — за
На деяких підприємствах або в родинах існує традиція: сказав міцне слівце — клади якусь дрібну суму грошей у скарбничку. Декотрі письменники вважають, що ненормативна лексика — природна, інші ж принципово уникають її. В усі часи ця справа була добровільною і залежала від виховання, або життєвого вибору.
Але Ольга Богомолець вирішила зробити її примусовою. Вона пропонує штрафувати за нецензурну лайку на телебаченні, у засобах масової інформації (ЗМІ), в Інтернеті (проти цензури в якому борються активісти) та під час публічних виступів. Розмір штрафу становитиме 680-1275 грн. Також за лайку можуть навіть засудити до одного-двох місяців виправних робіт із відрахуванням 25 % заробітку, або ж накласти адміністративний арешт до 15 діб.
Змінити одну чи кілька літер у нецензурному слові не допоможе. Народна депутатка вважає, що це не змінює значення лайки. Перелік нецензурних слів має затвердити Кабінет Міністрів упродовж шести місяців із дня опублікування закону, якщо таке станеться.
Законопроєкт пропонує внести зміни до «деяких законодавчих актів України про дематюкацію мови». В українському законодавстві поки що немає жодних актів «про дематюкацію», як і взагалі такого поняття. Наразі діє стаття 173 Кодексу про адміністративні правопорушення, яка відносить нецензурну лайку в громадських місцях до дрібного хуліганства.
Зате «закон про мат», подібний до проєкту д-ра Богомолець, діє з 2014 року в Росії. Він, зокрема, забороняє нецензурну лексику в кіно, музиці та літературі. Лихослів’я, вважає лікарка-дерматолог, запозичили з російської культури, а для української матюки не властиві. Вона подала приклади питомо української лайки: «Хай би тебе дощ намочив!», «А щоб тебе лиха година спіткала!» «Це свідчить про зв’язок давніх українців із пантеїстичним світом природи», — зазначила вона.
«Цей закон виключно про публічних осіб. Про публічний простір і про ЗМІ. В цьому законі пропонується дати визначення лихослів’ю, визначення алфавітного порядку тих слів, які не можна вживати в публічному просторі публічним особам», — пояснила д-р Богомолець. А журналістові, котрий звернувся до неї, відповіла: «Бодай би тебе когут копнув», чим продемонструвала своє невігластво у цьому питанні. Бо в народній лайці копає качка, а не когут.

Уляна Супрун — проти
До дискусії долучилася Уляна Супрун, виконувачка обов’язки міністра охорони здоров’я України. Вона не підтримала ініціативу своєї давньої опонентки Ольги Богомолець і розказала, чому обсценна лексика може бути корисною для здоров’я. «Влучно і точно застосована лайка, що описує наше ставлення до ситуації, і не спрямована образити співрозмовника, корисна для здоров’я. Дослідження засвідчують, що саме така лайка застосовується в побуті найчастіше, бо призводить до нейтральних чи позитивних наслідків», — зазначила вона.
«Часом буває так, що деякі народні депутати почуваються геть забутими та нікому не потрібними. Тож аби хоч якось привернути до себе увагу, вони пишуть законопроєкти, які пасують радше Північній Кореї, ніж сучасній європейській державі», — іронізувала керівниця Міністерства охорони здоров’я.
Вона звернула увагу на той факт, що, коли людина реагує нецензурною лексикою на складну неприємну ситуацію, а не на людину, то відчуває полегшення. «У цьому разі наше обурення новинами, біль при тренуванні, травмі, тривожність, подив чи переляк знаходять миттєве і достатньо точне вираження, на що мозок реагує виділенням ендорфінів. Ці нейромедіатори беруть участь у знеболенні або задоволенні», — пояснила д-р Супрун.
Посилаючись на наукові дослідження, вона вказала на ефективність лайки в зменшенні болю, посиленні серцебиття та підвищенні больового порогу. При цьому міністерка наголосила, що матюками необхідно послуговуватися саме в найпотрібніший момент, а не розмовляти ними постійно. Інакше мозок звикає і перестає сприймати лайку як щось екстраординарне.
Те, що д-р Богомолець своєю ініціативою вирішила нагадати про себе перед парламентськими виборами, вважає й Євген Червоненко, міністр транспорту та зв’язку України у 2005-2006 рр. «Ольга Богомолець є експертом у галузі медицини, то нехай медициною і займається. Вона хоче у політику, а для чого — не розуміє. Можливо, у її розумінні політики більше заробляють. Вона хоче, щоб її помітили. Як мінімум, це смішно», — зазначив він. А на запитання журналістів, чи готовий платити за вживання ненормативної лексики штрафи, відповів: «Хотів би побачити того інспектора, який із юристами і відеофіксацією буде брати штраф за матюки».

Письменники регочуть
Користувачі соціальних мереж активно відреагували на пропонований законопроєкт й одразу ж згадали про українського письменника та художника Леся Подерв’янського, котрий полюбляє слівце з перцем у своїх творах. «Лесь Подерв’янський пригрозив забрати всі свої матюки в офшори, щоб не постраждати від нового закону», — кепкують вони, а дехто навіть запропонував лаятися винятково словом «богомолець». Сам же письменник зазначив, що потрібно заборонити не слова, а предмети, яких вони стосуються.
Не залишився осторонь й інший відомий український письменник, Юрій Винничук. «Смішно, коли нардепка каже, що «українці ніколи не лаялись і не вживали лайку нижче пояса». Баєчку про чистих і непорочних українців, котрі ніколи не лаялися, розповсюджує багато хто. Але це лише свідчить про дуже низький рівень інтелекту і не володіння жодною іноземною мовою», — вважає він.
«Мушу ствердити, що українці таки лаялися, про що свідчать безліч фольклорних записів. Це і пісні, в яких вживають відомі веселі слова, і приказки, й анекдоти і навіть казки та легенди. Зараз майже всі ці етнографічні видання є у вільному доступі в Інтернеті, й кожен може переконатися, що українці лаялися. Непристойні пісеньки існували ще в XVII ст., — зазначає літератор. — То як же ж бути з цими записами? А зі співомовками Степана Руданського? Там ж добрих пів сотні співомовок із матюками. Інша хибна думка, що матюки нам принесли росіяни. Це, звісно, приємно чути патріотичному українському вушкові, але це дурниця, бо такі ж матюки, як і в нас, є у всіх слов’янських народів. Усі вони мають праслов’янське походження. Однак богомольські псевдопатріоти стоять на своєму: це все московити принесли. Як? І хорватам, і словенцям, і македонцям, і чорногорцям, і лужицьким сербам? І навіть кашубам? Адже фіксовані ці слова в історичних пам’ятках, коли ще жодних московитів на Заході й духу не було. Але невіри завше будуть наполягати на своїй тупості».
А ще письменник згадує Франка, Гнатюка, Чубинського і навіть Шевченка, котрі записали чимало фольклорного матеріалу з тією самою лайкою. В двотомнику Володимира Гнатюка, виданому в Ляйпцігу (Німеччина) зібраний саме сороміцький фольклор із усіма відомими словами. Як і в публікаціях етнографа й антрополога Федора Вовка в паризькому багатомовному річнику «Криптадії», що виходив у 1883-1911 рр. і спеціалізувався на вивченні та поширенні сороміцького фольклору різних народів.
Звісно, такі слова непристойно було вживати в порядному товаристві, в родині чи загалом на людях. Але вживали. І на забавах часто під кінець співали сороміцьких пісень.
Московити справді були й є дуже матюкливі. Саме це фіксувало безліч чужоземних гостей, котрим доводилося сидіти з ними за одним столом. Вони жахалися тієї брудної лайки, яка звучала навіть із вуст жінок і дівчат, ба, навіть дітей. Але насправді чемпіонами лихослів’я серед слов’ян є серби.
«Якщо б наші пуристи володіли іншими мовами, то відкрили б для себе страшну річ: лайливі слова звучать і в літературі, і у фільмах цілого світу. Звісно, при екранізації класики цього немає. Але в кримінальних польських, чеських, сербських фільмах — повно. І коли у нас fuck дублюють як «хай йому грець», то це звучить дико, — вважає п. Винничук. — І ось парадокс. Я помітив істотну різницю між Україною й іншими європейськими країнами. У нас не матюкаються у фільмах, зате можуть вилаятися в громадському місці. А в Європі навпаки — лайка в кіно є, та публічно там дуже рідко хто лається».
В українській літературі лайка зустрічається часто, але вона — питомо українська: а щоб тебе грім побив, а щоб тебе злидні обсіли, а щоб ти луснув, а щоб ти сказився, а щоб ти скис, а щоб тобі курка на ногу наступила, а щоб тобі повилазило, а щоб тобі рачки лазити, а щоб у тебе пір’я в роті поросло, бодай тебе чорти вхопили, дідька лисого тобі дам, дурний тебе піп хрестив, дурний, як чіп, кров би тебе нагла залляла, матері його ковінька, най би тебе пранці з’їли, най ті качка копне, підлої матері син, сто чортів тобі в печінку, трясця його матері, хай вам грець, щоб вам пусто було, щоб тебе підняло і гепнуло тощо.
Своєю чергою, Ростислав Шевченко, полтавський видавець, котрого ветерани російсько-української війни звинувачують у шахрайстві та привласненні коштів, видав книжку про матюки. Там можна прочитати неабияку маячню. Наприклад, що «піхва» — це предмет, куди пхали шаблю або меча, а не жіночий статевий орган. «Знавець» просто сплутав піхву з піхвами. А далі йде ще веселіша теорія: «З незапам’ятних часів погрожували словами «ось підожди», коротше — піжди, у відповідь — «ти на мене піждиш?», «я тобі дам — піжди!». У сплячого могли потай зброю зпіждити, а роззброєний, у якого розпіждили зброю, не інакше, як розпіждяй».
А 10 липня Парламентський комітет із питань свободи слова й інформаційної політики повернув на доопрацювання законопроєкт про «дематюкацію» його автору нардепу Ользі Богомолець.

Євген Клен

About Author

Meest-Online

Loading...