Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 21, 2018

Українські снайпери беруть гору над ворогом на Донбасі

Автор:

|

Травень 03, 2018

|

Рубрика:

Українські снайпери беруть гору над ворогом на Донбасі

Z-10 виробництва українського підприємства «Зброяр»

На превеликий жаль, періодичні локальні перемир’я на донбаському фронті мають дуже умовний характер і часто порушуються ворогом. Водночас варто визнати, що за останній час застосування важких озброєнь (зокрема, артилерійських систем) суттєво зменшилося. «В результаті основними причинами втрат українських військовиків на лінії зіткнення стали підривання на розтяжках і фугасах, обстріли транспорту, а також порушення техніки безпеки. Але найважчих втрат на Донбасі завдає снайперський вогонь супротивника», — пише obozrevatel.com.

Снайперка крутіша за гармату
Статистика свідчить: із листопада 2016 року по березень 2018 року загинуло 313 українських військовослужбовців, із них 88 осіб (або близько 30 %) стали жертвами ворожих снайперів. І це лише ті випадки, які зафіксовані документально, обставини ж деяких втрат узагалі достеменно невідомі.
Аналізуючи ці втрати, виявляється, що більшість українських бійців отримали поранення голови та шиї, тобто, банально «спіймали кулю», виглядаючи з-за укриттів. І ще: більшість — це або бійці, котрі буквально місяць-два тому підписали контракт, або ж ті, хто воював ще з 2015-го, а то і з 2014 року. «Цим самим підтверджується сумне правило всіх воєн, що гинуть або новаки, котрі нічого не знають, або ветерани, котрі думають, що вже знають все», — пише obozrevatel.com.
Наразі власне снайперська війна стала головним чинником на східному фронті. Артилерія та бронетехніка з обох боків перебуває під пильним контролем спостерігачів Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ). Рейди розвідувально-диверсійних груп за умов окопної війни, коли всі позиції давно вивчені, пристріляні та заміновані, також мало ефективні. Залишаються снайпери, котрі з великої відстані здатні вбити чи поранити солдата, котрий перебуває по інший бік фронту.

100 снайперських комплексів від Президента
На початках російської аґресії бійці зі снайперськими гвинтівками по той бік фронту мали незаперечну перевагу. Воно й зрозуміло, проти українських необстріляних патріотів воювали професійні бійці спецпризначення російських збройних сил. Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm провела вже більше 1,8 тис. розслідувань, в ході яких зафіксувала участь у війні на Донбасі більше 1,3 тис. кадрових російських військовиків із 83 військових підрозділів, географія базування яких розкидана по всій території Російської Федерації (РФ). Але тепер ситуація кардинально змінилася — українська армія набралася безцінного бойового досвіду.
Не варто забувати і про новітню зброю, яку отримала Україна. Як у підрозділи Збройних сил (ЗСУ), так і Національної гвардії ще з 2015 року надходять великокаліберні снайперські гвинтівки Barrett М107А1. У військах також багато напівавтоматичних снайперських гвинтівок «Форт-301» калібру 7,62 х 51 мм, які є ліцензійною версією ізраїльської снайперської гвинтівки Galil sniper Galatz. І нарешті, новинка буквально останніх місяців — ЗСУ офіційно прийняли на озброєння самозарядну напівавтоматичну снайперську гвинтівку Z-10 (UR-10) компанії «Зброяр» калібру 7,62 х 51 мм під патрон 308 Winchester, яку можна вважати повним аналогом американської автоматичної гвинтівки AR-10. Цей високоточний стрілецький комплекс натовського зразка дозволяє вести інтенсивний вогонь на різних дистанціях та оптимально пасує для проведення спеціальних операцій.
До речі, вперше Z-10 потрапила в центр уваги громадськості, коли в серпні 2017-го стало відомо, що Президент України за власні кошти придбав і передав українським спецпризначенцям 100 снайперських комплексів, із яких 82 були саме гвинтівки Z-10. І ще — під керівництвом західних інструкторів ведеться серйозна робота з підготовки штатних снайперів не лише для спецпідрозділів, а й для звичайних стройових частин. Тож на фронті з’являється дедалі більше бійців, котрі добре знають специфіку антиснайперської війни.

«Тиха війна»
Снайперські дуелі часто називають «тихою війною». Про втрати та конкретні прізвища повідомляється нечасто, хоча деякі епізоди таки потрапили на шпальти засобів масової інформації (ЗМІ). Так, наприклад, достатньо широко висвітлювався випадок, що стався 9 березня 2018 року, коли під час дуелі снайперських пар у «сірій зоні» під Водяним (Маріупольський напрямок) загинули відразу двоє військовослужбовців полку «Азов». Юрій Луговський, 1994 року народження, заступник командира розвідувального взводу загинув на місці, а його напарник Марк Гудзовський, 1997 р. н., помер 14 березня в лікарні ім. Мечникова в Дніпрі. Луговський був дуже відомим у вузьких колах снайпером, мав навіть псевдо «Баррет», на його рахунку — кілька десятків знищених бойовиків. Чого вартий, наприклад, випадок, що стався квітня 2015-го, коли в ході одного з боїв за Широкино він знищив ворога прямо під час зйомки сюжету російським телеканалом.
Тепер про «леґенду» з іншого боку — 29 березня проросійські ЗМІ поширили інформацію, що в ході снайперської дуелі був поранений сербський снайпер Деян Берич. На різних пропагандистських телеканалах крутили відео, на якому балканський найманець демонстрував свій бронежилет. Як можна було збагнути, куля не пробила одну зі сталевих пластин, в результаті чого серб відбувся легкою травмою.
Але це, так би мовити, снайперські «зірки». Скільки безіменних «бойових бурятів» і «донецьких трактористів» знищили українські снайпери, не знає ніхто. Лише в численних повідомленнях під рубрикою «не забудемо, не пробачимо» в соціальних мережах із приводу чергового загиблого російського «добровольця» чи місцевого сепаратиста проскакує: «вбитий снайпером у голову».

Снайпери є, набоїв бракує
Щоправда, ЗСУ й далі поступаються російському аґресору. Не в кількості й якості підготовки снайперів, а в кількості й якості набоїв. «Ці кулі «зжирають» наші стволи. Ці боєприпаси гірші за точністю, ніж ті, що ми купуємо самостійно. А сердечники бронебійних куль просто розсипаються при зіткненні з бронезавадою. З іншим у цих патронів ніби все добре», — так свого часу один із військовиків ЗСУ емоційно прокоментував інтернет-ресурсу Defence-ua.com ситуацію з практикою застосування боєприпасів, закуплених державою для українських снайперів за кордоном.
Ситуація справді складна — єдиний український патронний завод у Луганську окупанти вивезли до РФ. У березні 2017 року Кабінет Міністрів України (КМУ) затвердив концепцію щодо створення нового заводу з виробництва боєприпасів. Однак, рішення й досі залишається на папері.
Ще на початку 2017-го Володимир Коробов, заступник генерального директора Державного концерну «Укроборонпром», заявляв, що концерн готовий розгорнути масштабне виробництво боєприпасів як пострадянського, так і натовського калібрів. «Зараз ми використовуємо боєприпаси, які є на складах зберігання. Вочевидь, вони не вічні, а склади не бездонні. Тому ми розробили програму, відпрацювали всі проекти і рішення з виробництва боєприпасів. Передали все в КМУ. На жаль, за свої обігові кошти «Укроборонпром» не може будувати, чекаємо відкриття фінансування з держбюджету», — сказав він. Коштів так і немає, крім цього, за словами п. Коробова, навіть за наявності повноцінного фінансування концерн може повноцінно запустити виробництво в найкращому випадку через 18 місяців.
А поки що урядовці відбуваються заявами про «осучаснення» старих патронів. Мовляв, підприємства хімічної промисловості «почали виробництво елементів боєприпасів, які дозволяють оновлювати їх за рахунок перезаряджання пороху та спеціальних сумішей, завдяки чому старі боєприпаси можна використовувати з більшою ефективністю, точністю та дальністю». Коротко кажучи, латають старе дрантя. Тим часом «тиха» снайперська війна на Донбасі триває.

Ігор Берчак

До теми
Українська армія посідає 29-те місце в світі та восьме в Європі за військовою потужністю. Про це свідчать дані рейтинґу організації Global Firepower. Індекс складався на основі 55 критеріїв, які визначають, наскільки та чи інша держава зможе вести бойові дії на суходолі, морі та в повітрі. Основним критерієм рейтинґу є людський ресурс. Організація нарахувала в Україні 44 млн осіб. Таким чином, в Європі українська армія стала восьмою за потужністю. Першу позицію займає Франція. Перед Україною, на сьомому місці Греція, на дев’ятому — Чехія. Замикає топ-10 в Європі Швеція.
У рейтинґу врахували військову потужність як авіаційну, так і сухопутну. Вказується, що в України є винищувачі, гелікоптери, штурмовики, бомбардувальники, транспортні, навчально-тренувальні літаки. Також нараховують більше 2 тис. танків. У рейтинґу брали до уваги й такі показники, як споживання нафти, зовнішній борг і якість доріг. Споживання нафти важливе, оскільки впливає на те, наскільки довго країна здатна підтримувати воєнний конфлікт. За даними Global Firepower, Україна щодня видобуває 32 тис. барелів нафти, але водночас споживає 317 тис. При укладанні рейтинґу ядерний арсенал не враховувався, але держави, які його мають, отримали бонусні бали. Країни з великою кількістю населення отримали вищі рейтинґи через наявність мобілізаційного ресурсу для ведення війни. Країни НАТО також отримали бонуси за рахунок теоретичного розподілу ресурсів, якщо один із учасників буде втягнутий у реальний збройний конфлікт.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...