Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 23, 2019

Українська армія стала ще ближчою до НАТО

Автор:

|

Грудень 26, 2018

|

Рубрика:

Українська армія стала ще ближчою до НАТО

Навчання Rapid Trident на Яворівському полігоні

Верховна Рада України (ВРУ) ухвалила в першому читанні законопроект, який передбачає впровадження розроблених на основі стандартів НАТО норм. За інформацією Міністерства оборони України (МОУ), це дозволить зробити Збройні сили України (ЗСУ) сумісними з військами країн-членів НАТО, а також посилили їхню обороноздатність та ефективність. «Політикою НАТО зі стандартизації визначено, що всі союзники забезпечуватимуть ефективну здатність їхніх ЗС діяти разом, у т. ч. шляхом впровадження узгоджених стандартів/процедур НАТО. При цьому країнам-партнерам наполегливо рекомендується застосовувати Політику НАТО із стандартизації», — йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.
Вочевидь, це голосування є прямим наслідком іншого, коли ВРУ наприкінці листопада підтримала у першому читанні проект змін до Конституції про закріплення курсу України на інтеграцію до Євросоюзу та НАТО. Але в цій ситуації постає кілька запитань. По-перше, обидва законопроекти проголосовані лише в першому читанні. По-друге, чому політику сумісництва ЗСУ з арміями НАТО нарешті почали втілювати на законодавчому рівні лише на п’ятому році агресії з боку Російської Федерації (РФ)?
Адже умови набуття членства в Альянсі зумовлені не стільки політичними чинниками, скільки прагматичними: будь-який підрозділ з будь-якої армії НАТО повинен без проблем взаємодіяти на полі бою з підрозділом із іншої держави-члена Альянсу. Тож без практичної реалізації всіх умов щодо стандартизації про вступ до НАТО не можна навіть мріяти.

До 100 % не дотягнув ніхто
Загалом в Альянсі існує понад 1 300 різноманітних стандартів, щоправда, на всі 100 % їх не запровадив ніхто. Середній рівень імплементації серед «старих» членів Альянсу становить приблизно 80 %, серед колишніх учасників «Організації Варшавського договору» цей показник ще нижчий.
А тепер візьмемо до рук рахівницю. Влітку МОУ бадьоро відрапортувало, що до 2020-го планує запровадити аж 134 «натовські» стандарти. Багато це чи мало? «Ми згадуємо стандарти НАТО, як якусь мантру. Все набагато легше. І більшість стандартів НАТО ґрунтуються на національних стандартах», — пояснював у липні ц. р. в ефірі програми «Завтра» Василь Саковець, начальник управління матеріального забезпечення ЗСУ. Показовий приклад: стандарти НАТО детально регламентують спорядження вояків — уніформу, амуніцію, шоломи, бронежилети, навіть фляги для води. Вже зараз цим стандартам відповідають десантно-штурмові підрозділи, сили спеціальних операцій і морська піхота ЗСУ. Водночас в «натовських» стандартах немає жодного слова про те, яке взуття має бути у солдата.
Однією з вимог західних партнерів було те, щоб керівництво МОУ було цивільним. Це було зафіксовано в законі «Про національну безпеку», ухваленому ВРУ в червні ц. р., після чого міністр оборони Степан Полторак звільнився з військової служби і продовжує працювати як політик, а функції безпосереднього бойового керування ЗСУ передані начальнику Генерального штабу, як і в країнах Альянсу.

«Хто відповідає за J-4?»
На шляху наближення українського війська до стандартів НАТО існують дві найголовніші проблеми — логістика й озброєння. «В НАТО існує такий стандарт — «J-структура»: J-1, J-2, J-3 і так до дев’яти. J-4 — це логістика. У нас була окрема структура тилового забезпечення та забезпечення озброєнням. Ця структура дублювалася і поки ще дублюється двома департаментами закупівель. Тобто дві такі паралельні лінії замість однієї чіткої структури, тоді як у НАТО існує окрема вертикаль, що повністю відповідає за забезпечення всім необхідним. Ці стандарти потрібні для того, щоб під час взаємодії між різними країнами відбувалося приблизно таке: «Хто в тебе відповідає за J-4? Ага, ясно. Пішли!» — розказав в ефірі програми «Свобода в деталях» Артур Переверзєв, експерт проектного офісу реформ МОУ.
Також він пояснив кардинальну різницю в ідеологічному підході до командування: «У радянській системі всі рішення ухвалювалися нагорі, бо солдати й офіцери нижчої ланки були «ніхто». Ця традиція передалася ще з російської імперської армії, коли в солдати набирали селян, а офіцерський корпус — це мозок. В західних країнах такого не було. Особливо зараз це важливо, бо неможливо оперативно ухвалити рішення, якщо чекати погодження. Це делегація повноважень, якої в Україні ще не запроваджено систематично. В нас релікти «ініціатива карається» ще досі існують».
Тепер про озброєння і техніку. Стандарти НАТО передбачають хоча й не повну, але уніфікацію й одного, й іншого, що дає можливість, до прикладу, американським морським піхотинцям поділитися боєкомплектом із солдатами з Литви, які вже вистріляли всі набої. Водночас ЗСУ й далі воює зброєю радянського взірця, що є проблемою для взаємодії з підрозділами НАТО. «Коли в зоні спільної стратегічної чи тактичної операції є підрозділи кількох держав, що мають різні калібри озброєння з унікальними боєприпасами, то кожному національному контингенту доведеться забезпечувати свою унікальну систему забезпечення, що створює командуванню зайві проблеми», — пояснив «Німецькій хвилі» Михайло Самусь, заступник директора з міжнародних проблем Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння.
З іншого боку, досвід свідчить, що для вступу в Альянс не обов’язково мати таку зброю, як в американської армії. Наприклад, нові члени НАТО — Чехія, Словаччина, країни Балтії — досі використовують радянські танки, БМП та автомати Калашникова. Техніку, щоправда, модернізують під стандарти НАТО, але робиться це поступово. Як розповів «Німецькій хвилі» Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, Польща, яка набула членства в Альянсі 1999-го, завершила досягнення головних стандартів НАТО лише два-три роки тому. Експерт вважає, що Київ спроможний виконати конкретні завдання й ключові критерії з отримання Плану дій з членства в НАТО до 2020 року.
Тим паче, що водночас із ухваленням законопроекту про стандарти НАТО, на засіданні уряду прем’єр-міністр Гройсман назвав п’ять пріоритетів роботи Кабміну на 2019 рік. Одним із них стала оборона та безпека. Так, наступного року український уряд планує реформувати структуру органів управління ЗСУ за принципами НАТО, створити 436 територіальні центри комплектування резерву, поліпшити забезпечення військової медицини транспортом, а армію — військовою технікою й озброєнням. Додаткових видатків із держбюджету на це не передбачено, і фінансування цих заходів планується провадити в межах виділених на оборону коштів із держбюджету.

За бойовим досвідом — перші в Європі
Якщо в сфері матеріального забезпечення ЗСУ відстають від армій НАТО, то в тому, що стосується безпосереднього бойового досвіду, українське військо — на першому місці в Європі. Окремі підрозділи Альянсу брали участь у тих чи інших миротворчих операціях, деякі спецзагони виконували специфічні завдання (розгром французькими спецпризначенцями у грудні ц. р. груп терористичної організації «Аль-Каїда» в країнах ісламського Магрібу тощо).
Але в широкомасштабних бойових діях із застосуванням бронетехніки, засобів радіоелектронної боротьби та розвідувальних безпілотників брали участь лише бійці ЗСУ. Показовими можна вважати регулярні візити представників Альянсу до України, де вони ретельно вивчають стратегію і тактику ведення бою в сучасних умовах. «Ми на гідному рівні показали себе і поділилися бойовим досвідом. Елемент небезпеки артилерії, елемент небезпеки танкових підрозділів супротивника — вони до цього не готові. Тому питали у нас: як ви воюєте з танками», — розповів «Радіо Свобода» Максим Миргородський, командир однієї з десантно-штурмових бригад ЗСУ.
Також не варто забувати, що ворогом України є не якісь міфічні «ополченці», а кадрові підрозділи армії РФ, чий лідер Путін не втомлюється робити войовничі заяви на адресу НАТО, навіть не приховуючи, що вважає Альянс стратегічним ворогом своєї країни.

Ігор Берчак

До теми
На українському державному казенному підприємстві «Форт», який входить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ (МВС), запустили виробничу лінію, на якій за замкненим циклом виготовлятимуть кулі та гільзи для патронів калібрів 9 х 18 мм (Makarov) і 9 х 19 мм (Luger). «Це пістолети для поліцейських, нацгвардійців, прикордонників, тобто для всіх підрозділів системи МВС. Зі запуском цієї лінії будуть повністю задоволені потреби МВС у цьому виді боєприпасів, крім того, ми додатково зможемо передавати їх іншим органам чи навіть експортувати», — заявив міністр Аваков. Запуск нової виробничої лінії став можливим після виділення за підтримки уряду майже 69 млн грн, за які було придбано обладнання різних світових виробників. Потужність лінії — 14 млн набоїв на рік. Арсен Аваков також додав, що з часом на підприємстві «Форт» буде встановлена лінія з виробництва боєприпасів для стрілецької автоматичної зброї в калібрах від 5,45 мм до 14,5 мм.
Нагадаємо, що єдиним виробником боєприпасів для стрілецької зброї в Україні був Луганський патронний завод, який залишився на окупованій території Луганської області. Водночас внаслідок диверсій на військових складах Україна за півтора року втратила до 40 % боєприпасів. За цей час сталися потужні вибухи на трьох зі шести стратегічних арсеналах: в Балаклії на Харківщині (березень 2017-го), Калинівці на Вінниччині (вересень 2017-го) та Ічні на Чернігівщині (жовтень цього року). В усіх випадках пріоритетними вважаються версії про диверсійні дії.
Звісно, радянських запасів залишилося ще вдосталь, але вже тепер очевидно, що вони закінчаться. Крім того, існує проблема з браком боєприпасів до автоматичної зброї калібром 5,45 мм, адже на складах зберігають здебільшого радянські набої 7,62 мм.

About Author

Meest-Online

Loading...