Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 26, 2018

Українська армія досі воює на радянських танках

Автор:

|

Червень 28, 2018

|

Рубрика:

Українська армія досі воює на радянських танках

Заявлений на змагання «Оплот» є всього лише глибокою модернізацією найсучаснішого на 1991 рік, але радянського Т-80 УД

Щороку на початку літа на навчальному полігоні Графенвоер у Німеччині танкісти країн НАТО збираються на своєрідний чемпіонат із танкового біатлону. Останні два роки в змаганнях беруть участь й українські військовики. Щоправда, цьогорічний Strong Europe Tank Challenge завершився скандалом.

Танкісти — першокласні, машини — ні
Танкісти української 14-ї механізованої бригади — майже леґендарного з’єднання, яке брало участь у бойових діях на Донбасі, в підсумку зайняли останнє, восьме місце. Причина неймовірна — чотири Т-84 «Оплот» змогли разом випустити лише 16 снарядів із необхідних 40. «На Т-84 замість ручного механізму заряджання використовується автоматичний, але на трьох із чотирьох танків цей механізм заклинило. Ще одна проблема — недосконала система управління вогнем 125-міліметрової гармати, через що танки не можуть точно вразити ціль на відстані понад 1 км», — розповів в інтерв’ю сайту «Новинарня» Роман Багаєв, командир роти 14-ї механізованої бригади, котрий командував українськими танкістами на Strong Europe Tank Challenge.
Причому власне Т-84 «Оплот» українське командування позиціонує як надсучасну бойову машину, хоча насправді на озброєнні більшості танкових підрозділів перебувають стародавні Т-64 (тобто, розроблені 1964-го, ще за часів СРСР).
Із ними проблем ще більше, зокрема, через невисоку швидкість. Якщо Т-84 може розганятися до понад 60 км/год., то Т-64 не здатен подолати показник у 40 км/год. Із рухом заднім ходом — узагалі катастрофа: Т-84 — приблизно 30 км/год., Т-64 — жалюгідних 4 км/год. Водночас швидкість заднього ходу критично важлива для танків із урахуванням тактики «кочових вогневих засобів», коли танк несподівано з’являється перед супротивником, стріляє, а потім швидко ховається за укриттям. Певна річ, що застарілі Т-64 є легкою мішенню для ворога.

Генеральські оборудки
Причому навіть цей мотлох стає для декотрих генералів засобом незаконного збагачення. У вересні минулого року на полігоні 17-ї танкової бригади Збройних сил України (ЗСУ) під Мелітополем (Запорізька область) раптово вийшли з ладу одразу 35 танків Т-64. Після кількох годин роботи в польових умовах машини різко втратили в потужності, деякі заглухли та заводити їх вдавалося лише з буксиру. При цьому, за даними бронетанкової служби оперативного командування «Схід», на танках нібито були встановлені нові двигуни, які відпрацювали по три-чотири мотогодини. Тому військові заявили, що в усьому винні неякісні пальне та мастило.
Була створена спеціальна комісія, чиї інженери розібрали частину двигунів і дійшли несподіваного висновку. Виявилося, що паливно-мастильні матеріали відповідали всім стандартам, чого аж ніяк не можна сказати про самі двигуни. Вони були зовсім не новими, як свідчили документи, а добряче зношеними.
Комісія виявила значний пиловий знос деталей, корозію металу й інші докази багаторічної служби механізмів. Наприклад, кільця клапанів були стерті майже на 100 %. А у відпрацьованому мастилі, яке злили з картерів, лабораторні дослідження виявили значний вміст бруду та металу, а також домішки пального, які потрапили туди в процесі роботи двигунів. З новими двигунами такого не могло статися ні за чотири, ні за 40 мотогодин. Комісія дійшла однозначного висновку — танкові двигуни вийшли з ладу в результаті порушення порядку їхнього зберігання та розконсервації.
А влітку минулого року детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) затримали генерал-майора Юрія Мельника, начальника бронетанкового управління ЗСУ, та керівництво Львівського бронетанкового заводу. Їм інкримінували покупку під виглядом нових двигунів таких, що вже були в експлуатації, що призвело до розтрати бюджетних коштів на 28 млн грн. Щоправда, тоді справа нічим не скінчилася. Юрій Мельник відбув у слідчому ізоляторі десять днів, і після поручительства низки народних депутатів та Героїв України, котрі отримали це звання за бої на Донбасі, вийшов на волю та повернувся на службу.

Техніка зі сховищ
Загалом в Україні склалася парадоксальна ситуація. Країна перебуває в стані війни, має низку потужних бронетанкових заводів (Харків, Львів, Миколаїв), але бійці ЗСУ воюють із аґресором на Донбасі на старих радянських танках, які по кілька десятків років іржавіли на складах.
«Фіаско нашої танкової команди на Т-84У «Оплот» у ході міжнародних танкових змагань Strong Europe Tank Challenge 2018 із новою силою поставило питання про переозброєння та модернізацію наших танкових сил. Адже цілком очевидно, що заявлений на змагання «Оплот» (яких, до речі, в українській армії всього десять одиниць) є всього лише глибокою, але модернізацією найсучаснішого на 1991 рік, але радянського Т-80 УД. Фактично за весь час незалежності Україна, володіючи замкнутим циклом виробництва танків, так і не змогла «викотити» повністю новий зразок. Все що було — «Оплот», «Булат», Т-72АГ тощо — всього лише та чи інша модифікація радянської техніки — Т-64, Т-72 і Т-80», — пише видання «Ділова столиця».
З початком війни на Донбасі ні про які перспективні розробки мови вже не йшлося — армія гостро потребувала будь-яких танків. У підсумку бронетанкові заводи повністю перемкнулися на розконсервацію та ремонт усіх бойових машин радянського виробництва, які перебували в сховищах.
Але військові експерти наполягають: Україні необхідно визначитися з якоюсь однією базовою модифікацією, адже очевидно, що такого розмаїття танкового парку держава просто не потягне фінансово (кожна модифікація потребує окремих запасних частин для ремонту, відрізняються й умови технічного обслуговування).

Харківський танк за російські гроші
Проте як мінімум один реальний проект нового танка в «скарбничці» українських танкобудівників таки є. Йдеться про так званий «Об’єкт 477», більше відомий, як «Боксер» або «Молот». Хоча й ця розробка сягає часів СРСР. Історія проекту почалася на початку 1980-х, коли в Харківському конструкторському бюро почали роботу з розробки танку з актуальною на той момент гарматою калібром 152-мм. Однак швидкого результату не вийшло — бойова машина, за задумом розробників, мала бути буквально напхана електронікою і мати тепловізор, однак радянська промисловість на той час не могла виготовляти нічого путнього.
Тим не менш харків’яни 1992-го провели випробування дослідної партії бойових машин. Потім настали «буремні 1990-ті», на військово-промислового комплексі поставили жирний хрест, і всі нечисленні «Молоти» відправили на консервацію. Та ненадовго. На перспективний проект звернули увагу в Міністерстві оборони РФ, яке офіційно запропонувало харківським конструкторам довести роботу до кінця. За умов хронічної відсутності фінансування з українського бюджету, цю пропозицію в Харкові прийняли «на ура».
Вдосконалений танк отримав нову назву — «Нота». Його головною особливістю став унікальний для свого часу комплекс управління озброєнням, що містив приціли з різними оптичними та тепловими каналами, комп’ютерний бортовий обчислювач, систему супутникової навігації, засоби розпізнавання цілі тощо. У рамках проекту «Нота» було зібрано близько десятка макетних зразків, що відрізнялися комплектацією і різними особливостями конструкції, на заводі також був створений заділ для будівництва серійної техніки. Велика частина цих танків залишалася в Харкові, лише кілька були передані РФ для випробування на російських полігонах.
Роботи над проектом «Нота» тривали до початку 2000-х рр. Потім РФ вирішила відмовитися від нього на користь власних розробок і припинила фінансування. Таке рішення вдруге поставило крапку в історії перспективного проекту. Україна не могла продовжувати роботи самостійно, якийсь час намагалися знайти іноземного інвестора, але безрезультатно.

Потрібна політична воля
У підсумку лише 2015 року харків’яни стали активно просувати тему доведення до розуму «Ноти» з метою розгортання серійного виробництва та прийняття на озброєння української армії. Вочевидь, якесь фінансування все ж знайшли, оскільки першу «Ноту» навіть хотіли продемонструвати на параді на честь Дня Незалежності 2016-го. Щось там не склалося, але, за деякими даними, новітній український танк проїде Хрещатиком 24 серпня ц. р. Так це чи ні — побачимо через два місяці.
Варто також зазначити, що зараз жодних офіційних даних про зовнішній вигляд і тактико-технічні характеристики танків, розроблених у рамках проекту «Боксер-Нота», немає. «Налагодження серійного виробництва такого танка з широко панорамним багатоканальним прицілом і потужною гарматою, що дозволяє вражати як панцерні, так і відкрито розташовані цілі на досить великій дистанції, дозволило б отримати якісну перевагу над будь-яким умовним противником як на Заході, так і на Сході. За наявності політичної волі питання цілком реально вирішити впродовж п’яти-семи років», — підсумовує «Ділова столиця».

Ігор Берчак

Гоп-ля
Одне з товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) із Кіровоградської області (обласний центр — м. Кропивницький, сама область, так само як і Дніпропетровська, ще досі не перейменована в рамках декомунізації. — Ред.) «експортувало в країну-аґресора хімічну речовину для виробництва військової техніки, яку поставляють терористам на окуповані території», повідомляє прес-група управління Служби безпеки України (УСБУ) в Кіровоградській області. За даними спецслужби, це підприємство здійснило низку експортних операцій напівпровідникового сплаву монокристалічного арсеніду галію у вигляді каліброваних зливків на адресу російського підприємства, яке використовувалося як посередник. Оперативники СБУ встановили, що потім хімічну речовину використовували для створення модернізованого блоку радіолокатора в одному з конструкторських бюро приладобудування РФ. Цей прилад використовують для виробництва зенітно-ракетного комплексу «Бук» і ракетно-гарматного комплексу «Панцир-С1», які перебувають на озброєнні збройних сил країни-аґресора, ї використовують банди на сході України.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...