Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Україна опинилася на порозі демографічної катастрофи

Автор:

|

Серпень 04, 2016

|

Рубрика:

Україна опинилася на порозі демографічної катастрофи
Із січня по червень 2016 року в Україні народилося майже 160 тис. дітей — на 7 тис. менше, ніж роком раніше

Із січня по червень 2016 року в Україні народилося майже 160 тис. дітей — на 7 тис. менше, ніж роком раніше

Державна служба статистики України оприлюднила дані по демографічній ситуації в країні за перші місяців 2016-го. Згідно з офіційними підрахунками, із січня по червень населення держави зменшилося майже на 87 тис. осіб, а за останні півтора року — більш ніж на 250 тис.
За офіційними даними, зараз Україну населяє 42 млн 674 тис. громадян (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, але включно з населенням самопроголошених «народних республік»). Міське населення становить 69,1 %, сільське — 30,9 %, а густота — 74,3 осіб/кв. км.
Тут треба зробити важливе уточнення. Згадані 42,6 млн — це так зване наявне населення, тобто, люди, котрі мали б проживати на території України згідно з документами про реєстрацію. Водночас постійних жителів у країні — суттєво менше. На скільки — точно не може сказати ніхто. Щоправда, існують не визнані науковцями, але нібито дієві методи підрахунку. Декотрі експерти, ґрунтуючись на обсягах споживання хліба і електроенергії, роблять висновок, що зараз на території України проживає приблизно 36 млн людей. Куди ж поділася решта?

У гонитві за довгим євро
Слово «заробітчанин» давно увійшло в український лексикон. Не маючи змоги знайти роботу на Батьківщині (або маючи її, але отримуючи мізерну зарплатню), українці масово їдуть шукати кращої долі за кордон. За даними служб зайнятості, за останні два роки кількість робочих місць у державі скоротилася приблизно на 2,5 млн, 500 тис. приватних підприємців припинили свою діяльність.
За дуже приблизними підрахунками, кількість тих, хто виїхав із України на заробітки, може досягати 6 млн. Причому більша частин — приблизно 2,5 млн — трудиться в Росії, близько 1 млн — в Польщі, решта працевлаштувалися в інших європейських країнах (Італія, Чехія, Португалія, Іспанія). За океан — до Канади та США — суто «на заробітки» їздять мало. По-перше, занадто далеко, по-друге, отримати шенгенську візу значно простіше, ніж американську.
Якщо на початку 2000-х рр. більшість українських трудових міґрантів були вихідцями зі західних областей, то в останні роки за кордон (в основному, в Росію) масово подалися й жителі центральної та південно-східної України. Нову хвилю трудової міґрації експерти пояснюють поступовим занепадом промислового виробництва в цих реґіонах.

Гроші є, пенсій немає
Точно оцінити обсяги грошових вливань в економіку держави від українських гастарбайтерів, котрі відправляють банківські перекази на Батьківщину, не береться ніхто. У лютому ц. р., виступаючи у Верховній Раді, народний депутат України Валерій Пацкан заявляв, що 2014 року українці, котрі проживають за кордоном, переказали в Україну майже 3 млрд USD. «Дуже часто перекази становлять більше 50 % від сімейного бюджету. Це — величезний потенціал для нашої, української економіки, який ми повинні використати», — наголосив народний обранець, додавши, що більша частина грошових переказів передається через неофіційні канали.
Що й не дивно, беручи до уваги закон «Про трудову міґрацію», який набрав чинності 1 січня ц. р. Згідно з ним, український заробітчанин має виплатити вітчизняному бюджету 15 % (якщо прибутки не перевищують десять мінімальних заробітних плат, це — близько 11-12 тис. грн) або 17 % (якщо сума доходу більша) від заробленого. Оскільки для того, щоб виїхати на роботу за кордон, потрібно оплатити послуги посередників (які, в середньому, становлять одну місячну зарплатню), виготовити паспорт та отримати візу, додаткова сума витрат у вигляді податків особливого захоплення ні в кого не викликала.
Це означає, що податків зі зароблених важкою працею на чужині грошей практично ніхто не платить. Одночасно з цим скорочується кількість працездатного населення всередині країни. Ті, кому не пощастило виїхати на заробітки за кордон, взагалі не працюють, або офіційно декларують мінімальну зарплату, решту отримуючи «в конвертах».
Відповідно, різко зростає податкове навантаження на поки що працюючий бізнес для наповнення Пенсійного фонду (ПФ). Зокрема, лише податківцям Києва 2016 року необхідно покрити дефіцит ПФ розміром у 145 млрд грн.
При цьому вже зараз кількість офіційно працюючих в Україні (13 млн осіб) поступається кількості пенсіонерів (13,5 млн). За існуючих демографічних тенденцій дисбаланс між працездатним населенням і пенсіонерами, школярами, отримувачами соціальних виплат (інваліди, молоді матері тощо) буде лишень погіршуватися.
На жаль, перспективи виглядають не надто оптимістчино. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи Національної академії наук України з 2006-го проводить прогнозування основних демографічних компонентів, що визначають чисельність і статево-вікову структуру населення у перспективі. За даними останнього прогнозу, населення України 2050 року становитиме 39 млн осіб, а 2060-го — за так званим низьким варіантом прогнозу, 29,8 млн.

Ігор Берчак

До теми
За 25 років незалежності чисельність населення України скоротилася майже на 9,5 мільйони осіб (!) — з 52,2 млн до теперішніх 42,6 млн. Це — абсолютний світовий рекорд за темпами депопуляції. Для порівняння, чисельність населення Грузії за 25 років скоротилася з 5,4 до 3,7 млн, Молдови — з 4,3 до 3,5 млн. Щорічна доповідь ЦРУ The World Factbook 2015 by CIA, стверджує, що Україна займає друге місце в світі (з 225 країн) за рівнем смертності — 14,46 смертей на 1 тис. населення в рік. Попереду — лише крихітна африканська країна Лесото. За всі роки існування України смертність перевищувала народжуваність. Зокрема за останні роки негативне сальдо становило: 2013-го — мінус 158 тис. осіб, 2014-го — 166 тис., у 2015-го —183 тис. Та й міст-мільйонників, фактично, залишилося лише два — Київ і Харків. Дніпро, Одеса і Донецьк цей статус втратили.

До Америки — із 231 доларом у кишені
Цікаву бувальщину оприлюднила днями «Українська правда». 25-річний Максим Засялян розповів про свою піврічну мандрівку до Сполучених Штатів, у яку хлопець вирушив, маючи лише 231 долар. «Я знав: скільки б не витратив на квиток, все одно зароблю у Штатах ці гроші нелегально. У мене не було мети заробити в Америці великі гроші, просто хотів відчути життя звичайного нелегала, — розповідає мандрівник. — У мене вийшло. Але в чому головна відмінність США від України — там, працюючи на роботі найнижчого класу, ти можеш нормально існувати, винаймати квартиру, їздити на автомашині, заправлятися постійно бензином, добре їсти».
На початку подорожі хлопцеві став у нагоді привезений із України кілограм горіхів. Аби мати можливість купувати харчі далі, юнак влаштувався на роботу у сферу обслуговування. Він працював посудомийником, прибиральником, помічником офіціанта, заробляв 10 доларів на годину, а зміни бували по 10-12 годин. За житло Максим не платив. Домовлявся з каучсерферами (одна з найбільших всесвітніх мереж гостинності, учасники якої безкоштовно діляться один із одним місцем для ночівлі під час мандрівок. — Ред.). На проїзді також економив — ходив пішки або витрачав на транспорт по два долари на день. «Померти з голоду в Америці неможливо. У Штатах народ дуже чуйний. Ти можеш просто сидіти під заправкою з наплічником, до тебе підійдуть, запитають, чи все гаразд, чи ти не голодний і чи є тобі де переночувати», — згадує український мандрівник.
Максим шкодує, що жодного разу не спав у притулках для безхатченків. Для себе він зробив висновок, що більшість американських жебраків — це збанкрутілі бізнесмени, гіпі, або «шукачі самих себе». За його словами, на диваків на вулицях американських міст мало хто звертає увагу.
Цікаве й наступне спостереження молодого українця: «Із 70-річними американськими бабусями я спілкувався на рівних. Для них немає рамок і обмежень, вони дуже легкі в спілкуванні й багато сміються. Розмовляєш із такими людьми й не відчуваєш, що у них можуть бути якісь проблеми. А в Україні заходиш у метро — в усіх якась печаль на обличчях».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...