Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 17, 2019

Сумне життя поліських вдів

Автор:

|

Березень 20, 2014

|

Рубрика:

Сумне життя поліських вдів

Історик-етнограф Валентина Борисенко з Київського державного університету імені Тараса Шевченка відвідала з етнографічною експедицією 18 поселень Чорнобильської зони Полісся. Метою подорожі була трансформація традиційної культури Полісся за часів комуністичного режиму. Метод дослідження — усна історія‚ тобто запис розповідей поліщуків із подальшим оприлюдненням без літературного редагування. І саме цей метод надав особливого звучання книзі Валентини Борисенко «Така житка»‚ переніс читача в гущину сільського життя.

Кожен з учасників експедиції отримав окреме завдання, і Валентина Борисенко мала досліджувати питання харчування‚ одну з найважливіших сторін повсякденної «житки»‚ як поліщуки називають життя. Але сама тема вивела дослідницю в площину народних звичаїв і обрядів‚ релігії‚ культури та дозвілля. Утворилася докладна картина поліського життя.
До речі‚ про «житку». Плівка зберегла багато місцевих слів‚ котрі можуть зацікавити дослідників народної мови. Серед них – «дівчур» і «дівчачок» на означення дівчини-підлітка‚ «книж» — на весіллі дружка молодого (щось від князя?)‚ «бухало» — бубон‚ «сита» — коливо‚ «мерлини» — поминальний обід‚ «розигри» — тиждень після Трійці‚ «холодюн» — холодець, і ще низка інших.
До книги ввійшли розповіді 60 співрозмовників Валентини Борисенко‚ переважну більшість яких становили вдови літнього віку. У чорнобильських селах із дослідницею розмовляло всього четверо чоловіків. Ось таке становище довкола Чорнобиля — молодь виїхала‚ чоловіки здебільшого померли.
Жіноцтву дуже дошкуляє поширене довкруг пияцтво. «Самі алкоголіки. Робити не хочуть‚ гроші получають‚ то всі п’ють», — каже Зоня Дейнека. Такі спостереження висловлювала більшість опитаних.
Такий занепад сільського життя викликали руйнівні дії більшовицької влади‚ посилені Чорнобильською катастрофою. Більшість жінок згадувала про заможне життя своїх дідів і батьків до колективізації‚ про масові страти селян‚ Голодомор‚ руйнування церков. Дехто під час Другої світової війни працював у Німеччині й зберіг приємні спогади про той час.
Руйнування церковного життя мало своєрідний наслідок: жінки ще пам’ятають вивчену з молодих років молитву «Отче наш»‚ проводять хрестини дітей‚ але у відзначенні церковних свят повернулися до давніх народних‚ язичницьких обрядів. Вони не розуміють значення цих обрядів та їхньої символіки‚ але дотримуються старих традицій‚ бо так робили в їхніх родинах.
На Поліссі зберігся обряд «Проводи русалок»‚ не відомий в інших реґіонах України. Тиждень після Трійці — це «русалки»‚ «розигри». Коли помирають нехрещені діти‚ то стають русалками‚ живуть у воді або біля неї‚ заманюють людей до себе. Люди вірять: «Хто на Трійцю вмре — буде русалкою‚ чи старе‚ чи мале». Інші кажуть: «Коли хтось родиться на Трійцю‚ то стане русалкою». Чимало опитаних розповідало‚ що вони бачили русалок на власні очі. Впродовж тижня проводів русалки ходять у житах‚ приходять до жител‚ гойдаються на березах. Аби вони не зманили дитини‚ під подушку кладуть серп. Русалок виводять із села до цвинтаря‚ дорогою кидають квіти. Русалки йдуть за квітами на цвинтар.
Ще один обряд — «могилки». Померлих поминають на третій‚ дев’ятий і сороковий дні‚ а також через рік. На могилки (поліщуки слова цвинтар не знають) ідуть наступної після Великодня неділі‚ застеляють могили новими скатерками й обідають. Це зветься «Пасха для мерших». На сороковини колись пили по три чарки. «Колись було тихенько по три чарочки‚ а тепер — скільки хоч»‚ — каже Тетяна Терещенко та додає‚ що «настойки робили з вишень‚ ягід‚ чорниці‚ клубніки‚ а тепер більше горілки п’ють».
В інші пори року влаштовують поминальні «дєди». П’ють вино‚ їдять‚ а опісля кажуть: «Мертвим — царство небесне‚ а нам — прожиток». Мертві споживають пару зі страв‚ тому на столи ставлять гарячу їжу‚ щоби парувала. Якщо «дєди» не поїдять‚ то приходитимуть до живих.
У день весілля молоді першу ніч проводять у сусідів чи родичів‚ завжди в чужій хаті. Коли приходять до своєї хати‚ то мусять стрибати через вогонь. На хрестини запрошують «бабу»‚ котра варить кашу‚ після чого кум розбиває горщик і кладе черепки на голови присутніх‚ розкидає по столах або кидає до дверей‚ аби хрещеники вдома не засиджувалися‚ ішли в самостійне життя. Коли варять кашу‚ то роблять «обманку» — кладуть у горщик щітку або кошеня — обманюють кума й дивляться‚ чи розпізнає. У першу купіль треба покласти польові дзвіночки та пучку полину‚ «щоби на дитині кос не було‚ а то ж по руках ростуть».
На Різдво горщик із кутею брали в рукавичках‚ примовляючи: «Морозе‚ морозе‚ йди кутю їсти‚ влітку не бувай‚ ячменю не приморожуй».
У лікуванні застосовують не лише різні цілющі трави та ягоди‚ а й замовляння‚ вишіптування‚ виливання‚ на чому знаються народні цілительки. Поширені цілющі засоби — безсмертник‚ цикорій‚ деревій‚ сунишник‚ сік картоплі.
Медичних пунктів чи телефонного зв’язку у багатьох села не було. Люди пам’ятають ворожіння‚ особливо на Андрія‚ коли дівчата спалювали папірці біля стіни та розглядали тінь: коли схожа не корабель‚ то вийде за моряка‚ коли на авто — за водія. Валентина Борисенко записала багато народних і обрядових пісень‚ зокрема у виконанні жіночого гурту в селі Вовчків.
Харчування по селах – бідне: молока‚ м’яса‚ риби майже немає‚ гриби та ягоди з лісу не беруть, з огляду на радіацію. Залишається картопля‚ капуста й огірки. Раніше була олія з льону‚ а тепер його не сіють‚ бо ж радіація. «Колись риби було валом‚ а тепер‚ якби якоїсь тулки привезли‚ то побилися би люди‚ бо ми ж її не бачимо», — розповідає Марія Зарицька.
Раніше було поширене консервування плодів на зиму‚ тепер солять у діжах капусту й огірки. «У мене були банки. Дак я вам по правді скажу‚ що всі банки пішли на хліб. Грошей немає‚ а хліб мусиш брати. Банки здала. За баночок візьмеш хліба», — пояснює Марія Глунська.
Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції з 31 села відселили 28 тис. мешканців. Окремі люди залишилися‚ дехто повернувся. Тепер у селах людей мало. Дітей майже немає. «Катастрофа нищення самобутньої культури поліщуків почалася у 1920-1930 рр.‚ коли на прадавню територію ураганом увірвався більшовицький експеримент‚ коли непоправної втрати зазнали духовні цінності‚ традиції‚ культура реґіону. Аварія на Чорнобильській АЕС довершила руйнівну дію тоталітарного режиму. Смішну подачку‚ яку влада кинула жителям зони відчуження‚ мешканці Полісся влучно охрестили як «гробові»‚ бо на них і хліба було годі купити. А світові байдуже до тих людей‚ що не змогли покинути рідні могилки‚ лелечі гнізда біля своїх хат‚ ті ліси‚ що говорять до них лише їм зрозумілою мовою. Світом снується глобалізація‚ культура споживача. Така житка», — робить висновок Валентина Борисенко.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...