Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 18, 2019

Солом’яні вдови й удівці: як живуть в Україні дружини та чоловіки заробітчан

Автор:

|

Вересень 26, 2013

|

Рубрика:

Солом’яні вдови й удівці: як живуть в Україні дружини та чоловіки заробітчан

Солом’яне вдівство – це коли чоловік або жінка тривалий час змушені жити без своєї другої половинки не тому, що їх раптово розділила пані з косою, а з причин, що якраз залежать від тієї відсутньої половинки: тобто, через відрядження, роботу в іншому місті, області, країні, галактиці…

До чого тут солома?
Цей фразеологізм народився в Європі в часи, коли солома асоціювалася зі шлюбним ложем, тому що вона була головним набивним матеріалом для матраців. І якщо свідком сну дружини за живого чоловіка був тільки матрац, жінку називали «солом’яною вдовою».
Є й інша версія його виникнення. У Середньовіччі в німецьких містах побутував звичай: жінці, що народила позашлюбну дитину, на знак ганьби привселюдно надягали вінок із соломи й нарікали солом’яною вдовою.

Три причини вдівства на соломі
Хоч Середньовіччя давно минуло, а матраци вже кілька століть набивають чим завгодно, та тільки не соломою, на жаль, явище солом’яного вдівства не розчинилось у небутті, а набуло ще більшої популярності й масовості. Марк Ханбурі, експерт з українського представництва Міжнародної асоціації міграції, стверджує: близько 2,5 млн українців працює за кордоном.
Причина того, що в кожній четвертій українській сім’ї партнер не зігріває постелі своєї дружини чи чоловіка, — трудова міґрація. Українців і українок працездатного віку, ніби магнітом, притягують до себе далекі обрії. І вони подаються в мандри, та не через велику любов до цієї справи чи бажання розширити світогляд: до чужих країв їх жене нужда, і часто виїзд за кордон — це єдина нагода забезпечити родину фінансово. Хоча здебільшого то не чужоземні країни ваблять можливістю заробітку, а Батьківщина змушує українців шукати ліпшої долі деінде.
Виїхати за кордон, аби на некваліфікованій роботі ціною власного здоров’я заробити на шматок хліба, — така собі українська мрія багатьох наших середньостатистичних співвітчизників, особливо із сільських і віддалених від великих міст районів. Відверто кажучи, гірка мрія, сформована не менш гіркою реальністю.
Коли людина з дипломом про вищу освіту шкребе від бруду посуд у придорожній забігайлівці або досліджує вплив гравітації на яблука, по 15 годин на добу збираючи їх у саду якогось гера, так і проситься висновок: не цінує країна своїх синів і доньок, не шанують і самі себе сини й доньки України.
Нерідко виїзд за кордон начебто з благородною метою заробити на сім’ю насправді є прихованою формою розлучення. Той із пари, для кого партнер став немилим, просто втікає від сімейних проблем. Статистика це підтверджує: 80 % жінок, що наважуються на трудову міґрацію, – із родин, у яких немає розуміння. Ще одна причина, що штовхає українця до пошуків щастя на чужині, — заздрість. І хата має бути хоча би на кілька цеглинок вища, ніж у сусіда, й авто – більшим…

Заробітчани: хто вони такі?
Заробітчанство негативно впливає на всіх членів сім’ї. Виникає функціональне порушення подружньої системи внаслідок незадоволеної інтимності, браку підтримки та захисту. І в більшості випадків заробітчанство призводить до шлюбів без зобов’язань.
Український інститут соціології спробував намалювати соціально-психологічний портрет українського трудового міґранта. Ось що вийшло: заробітчанин — це зазвичай чоловік, що має в середньому 33 роки, житель невеликого містечка (42 % випадків) або села (29 % випадків) переважно західних областей України (37 % випадків), невдоволений своєю роботою й зарплатнею на Батьківщині, відчайдушний і довірливий, тож у 50 % випадків про своє закордонне працевлаштування домовляється усно. Тобто, 50 % заробітчан приїжджають здійснювати трудові подвиги нелегально.
Так, до певного часу феномен заробітчанства мав яскраво виражене гендерне забарвлення: заробляти в далекі країни їздили переважно чоловіки. Але 2000 року українки запитали в себе: «А чим ми гірші за них?» – і почали активно відкривати трудові візи й пакувати валізи.
Трудова міґрація змінила традиційну модель сім’ї, у якій дружина — берегиня домашнього вогнища, а чоловік — здобувач і захисник; вона стерла кордони між чоловічою та жіночою працею, обов’язками, фактично знищила відмінності між чоловіком і жінкою, перетворивши людей на істот без статі.

Чим це загрожує?
Змоделюймо ситуацію. Чоловік, побувавши на заробітках, після тяжкого труду приїжджає додому. Він сам сприймає свій приїзд як канікули, можливість відпочити, а тому з відчуттям виконаного обов’язку вмощує свою п’яту точку на дивані й не хоче розлучатися з пультом від телевізора. Тоді як жінка, утомлена рутинною працею не менше, ніж «закордонний гість», починає скрипіти у його бік зубами. Мовляв, роботи – повно, а хто її має виконувати? Він гадає, що я тут відпочиваю!
За відсутності чоловіка дружина бере на себе його обов’язки, тягне на собі весь побут. Найкращі почуття жінки — скривджені, адже вона чекає, поки він сам здогадається: їй треба допомогти. Але той виявляється нездогадливим, і дружина надимає губи. Що довша в чоловіка «відпустка», то більшими стають губи, тобто образа, його дружини.
Водночас, чоловік ображається на дружину за те, що та не цінує його зусиль і не стелить червоної доріжки, коли він мандрує від телевізора до вбиральні. Тож унаслідок цього почувається недооціненим і позбавленим уваги, тепер уже він дме щоки, і, відповідно, що довше тривають його «канікули», то більшою виростає образа.
Конфлікт набуває ознак війни до останньої краплі крові. Протистояння охолоджує почуття до стану криги в Антарктиді, і незабаром льодова товща дає тріщину, а згодом від неї відколюється айсберг, себто в кого першого з подружжя здадуть нерви, той і вирушає в тривале самостійне плавання.
Якщо на заробітки їде дружина, то вона автоматично стає годувальницею. Переважно ролі головного постачальника сім’ї вона віддається повністю, а тому щиро вважає, що тепер ніхто не має права дихати, доки вона не дозволить. Чоловік страждає на комплекс меншовартості, почувається приниженим, бо змушений виконувати не гідну його роботу. Йому важко змиритися зі своєю другорядною роллю, але ще важче – розпорядитися неочікуваною свободою, що звалюється на його голову. Що довше відсутня й що більше коштів надсилає дружина, то менше залишається в чоловіка ентузіазму та бажання працювати.

Дистанційний шлюб: термін придатності
У питанні міцності дистанційних взаємин суспільство поділилося на два табори. В одному з них вважають, що такі стосунки — найміцніші, бо довше зберігається свіжість почуттів. Але за два-три роки чоловік і дружина встигають перейти від сердечних взаємин до ринкових. Вони стають чужими одне одному, тому що з роками втрачають здатність підтримувати партнера, зберігати атмосферу довіри, невимушеності та щирості, а це значно підвищує ризик розлучень. Виникає, по суті, психологічне розлучення, а за ним і фізичне не забариться. За даними дослідження Державного інституту проблем сім’ї та молоді, за два останніх роки розпалося 11 % дистанційних сімей заробітчан.
В іншому таборі вважають, що стосунки на відстані несуть шлюбові загрозу. Головним чином, тим, що в дистанційних сім’ях значно більшою є небезпека подружніх зрад. Явище подвійних шлюбів, коли в Україні на заробітчанина чекає сім’я, якій він із дивовижною регулярністю надсилає кошти, але це не заважає йому/їй мати ще когось на чужині, стало таким звичним, що його вже навіть не намагаються приховувати.

Хто винен?
Обидві половинки — і чоловік, і дружина — незважаючи на те, хто з них має статус заробітчанина, багато чим жертвують заради добробуту сім’ї. Звинувачувати когось у родинних конфліктах — несправедливо та безглуздо. Але платять за здійснену мрію, і не в фінансовому еквіваленті, усі члени родини. Статистика — невблаганна, і вона свідчить, що лише одиницям із дистанційних сімей удається пройти випробування довготривалою трудовою міґрацією та зберегти теплі стосунки, духовну та душевну єдність. Більшість сімей платить за фінансовий достаток любов’ю, а нерідко — шлюбом. Велика ця ціна чи мала? Вирішує кожен для себе сам.

Єлизавета Коркішко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...