Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 17, 2017

Російська пропаганда випустила переписану історію Криму

Автор:

|

Грудень 24, 2014

|

Рубрика:

Російська пропаганда випустила переписану історію Криму
Кримський «прем'єр» Аксьонов, знаний на псевдо Гоблін, презентує  «подлінно научную» книгу кримчанам

Кримський «прем’єр» Аксьонов, знаний на псевдо Гоблін, презентує «подлінно научную» книгу кримчанам

Перший наклад книги «История Крыма», що надійшла в продаж в жовтні ц. р., уже розпродано. Про це поінформував Владислав Кононов, прес-секретар Російського військово-історичного товариства, під патронатом якого книга побачила світ. Популярність книжки неважко пояснити, з огляду на міжнародні катаклізми 2014-го, хоч більша частина праці — це рутинний та інколи нудний для масового читача переказ фактів військово-політичної історії півострова. Книга не містить жодної ілюстрації чи бодай мапи, що є досить незвично для такого типу видань. Водночас, окремі інтерпретації історичних подій викликають сумнів у науковій сумлінності авторів. Насамперед питання виникають у кримських татар.

Книжку писали «патріоти»
Російське військово-історичне товариство, яке ініціювало видання книги, — це державна організація, створена 2012 року указом Путіна. Якщо вірити офіційному сайту, до її завдань належить крім усього іншого «сприяти вихованню громадян Росії, особливо молоді та юнацтва, у дусі любові, вірності й самовідданого служіння батьківщині, поваги до захисника вітчизни, збройних сил Російської Федерації» (РФ). Серйозні академічні установи відмовилися коментувати «працю» «История Крыма».
Тимур Мухаматулін, прес-секретар Інституту російської історії Російської академії наук, повідомив, що в Інституті працюють над власним проектом з аналогічної тематики й не бачать необхідності оцінювати роботу колег. В Інституті Національної академії наук України висловилися значно різкіше. «Я цієї книги не читав і читати не маю наміру!» — відрубав Геннадій Боряк, заступник керівника організації, додавши, що вже певний час намагається не підтримувати контакту з істориками країни-аґресора.
Цікаво, що передмову до «Історії Криму» написав Володимир Мединський, міністр культури РФ, котрий має ступінь доктора історичних наук. Як історик і автор популярних книг п. Мединський відомий своїм довільним поводженням з науковими фактами. «Мої джерела — це й художня література, і кіно, й Інтернет, — цитував Мединського тижневик «Коммерсант-власть» 2009-го. — Я пишу не так про те, що було, чи чого не було насправді, як про те, що ми думаємо про це та як ця думка впливає на наш світогляд і поведінку».

Кримське ханство — держава розбійників?
Передмова міністра культури цілком відповідає його науковому стилю. Описуючи причини завоювання Кримського ханства військами Російської імперії, Володимир Мединський фокусує увагу читача на практиці продажу людей у неволю татарами. «Не минало й року без наступного наскоку, кривавої різанини та взяття в полон тисяч російський юнаків і дівчат, котрих вели в неволю з мотузками на шиї. Долі невільників не позаздриш — на чоловіків чекала виснажлива служба на галерах, а на юнаків і дівчат — ґвалтування», — пише «історик». Надалі мотив «поневолення» багаторазово повторюється в тексті книги — цілком у дусі казок про Іллю Муромця.
Із таким тлумаченням історії рішуче не згодні самі кримські татари. Нариман Джелялов, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, заявив: «Украй хибно розглядати Кримське ханство як розбійницьку державу! У той період торгівля людьми відбувалася скрізь у світі, у т. ч. на Русі». Активіст упевнений, що однобічний виклад історичних фактів — неприпустимий і навіть небезпечний, особливо в популярній історичній літературі.
«Хочу нагадати авторам, котрі дозволяють собі повідомляти про одні факти та замовчувати інші, що найпізніше рабство скасували саме в Російській імперії. Аж до 1861 року одні росіяни торгували іншими, і не лише торгували, але й вимінювали їх на собак і навіть програвали в карти, демонструючи тим повну зневагу до людської гідності», – зазначив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу.
Не переконання п. Джелялова, описувати історичні події вибірково — неприпустимо. Це створює у необізнаного читача цілковито спотворену картину минулого, породжує помилкові оцінки та реакції у суспільстві. «По суті, це — провокація, — каже він. — Кожен професійний історик вам скаже, що Кримське ханство славилося зовсім не работоргівлею, а своїми майстерними ремеслами та культурою».

Трагедії народу «забракло місця»
У багатослівній передмові міністра культури для середньовічної работоргівлі знайшлося місце, а от для такого ганебного епізоду у новітній історії Росії, як депортація кримськотатарського народу під час Другої світової війни, місця забракло. У книзі обсягом 460 сторінок опису цієї проблеми відвели всього чотири абзаци. Для порівняння, питанням післявоєнної відбудови економіки півострова виділили вдвічі більше місця. «В одну книгу неможливо вмістити всі аспекти розвитку реґіону. Мабуть, цьому питанню треба присвятити окрему працю», — виправдовувався прес-секретар Військово-історичного товариства.
Та річ не тільки в обсязі тем. Автори описують депортацію цілого народу сухою мовою офіційних радянських документів, як-от: «ЦК КП(б) УзРСР зазначав, що спершу спецпереселенці з Криму жили в «незадовільних» умовах, що вплинуло на високу смертність серед них».
За словами Наримана Джелялова, татари не вперше зіштовхуються з таким ставленням істориків. «Дуже часто беруть дані з офіційних документів і зовсім нехтують живими свідченнями очевидців і жертв», — каже він. На думку представника Меджлісу, ці свідчення — украй важливі. Згідно з опублікованими спогадами, багато людей помирало від інфекційних хвороб, через невлаштоване життя й жорстокість органів НКВС. «Не можна ігнорувати такі свідчення. Адже ще й досі живі ті, хто пережив усе це», — обурюється він.
Наведемо тут лише один фрагмент із опублікованих спогадів репресованих: «Люди за померлих чіпляються, плачуть, не віддають. Солдати викидають тіла дорослих у двері, а дітей — у вікно» (із книги «Депортация крымских татар 18 мая 1944 года. Как это было» за редакцією Рефата Куртієва). Чому цього немає в «Истории Крыма»? Невже така історія не дозволить Військово-історичному товариству правильно виховувати молодь «у дусі любові, відданості та саможертовного служіння батьківщині», як це записано в його статуті? Крім того, взагалі незбагненно, із якого дива розділ, де автори описують цю трагічну подію, називається «Всесоюзная здравница».
Українська служба Deutsche Welle

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...