Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 18, 2017

РФ продовжує будувати міст через Керченську протоку, незважаючи на фінансові проблеми та несприятливі кліматичні умови

Автор:

|

Червень 23, 2016

|

Рубрика:

РФ продовжує будувати міст через Керченську протоку, незважаючи на фінансові проблеми та несприятливі кліматичні умови

Міст через Керченську протоку

Авторитетний журнал Forbes, посилаючись на лист Андрія Кириленка, генерального директора компанії-підрядника «Стройгазмонтаж», написав, що спорудження моста через Керченську протоку припинили фінансувати «через бюрократичну тяганину». У документі наголошується, що «Стройгазмонтаж» не може будувати планованими раніше темпами, а також інвестувати в дороге обладнання через затримки в оплаті виконаних робіт.
Зрозуміло, що в російських державних структурах негайно зчинився ґвалт, адже міст, що мав би поєднати Краснодарський край та анексований Крим, вважається своєрідною ідеєю-фікс Путіна. Російське міністерство транспорту негайно відрапортувало, що кошти на зведення мосту вже давно виділені з бюджету. Щоправда, далі почалася малозрозуміла для пересічної людини бюрократична писанина: «освоєння коштів розпочнеться відразу після переведення держконтракту на спорудження мосту на казначейський супровід». У перекладі людською мовою це означає: наразі грошей немає. Це, фактично, підтвердив і Дмитро Пєсков, прес-секретар президента Російської Федерації (РФ), котрий запевнив, що «навіть якщо стосовно проекту є якісь проблеми, то вони будуть врегульовані найближчим часом». Ключове слово тут — «проблеми», а «найближчий час» в уяві чиновників може тривати вічно.

Дзюдоїст-мільярдер
Одразу після анексії Криму стало зрозуміло, що годувати тамтешнє населення, що значною частиною складається з пенсіонерів і військових, котрі нічого не виробляють, зате отримують від держави чималі виплати, — доволі проблематично. Існуюча поромна переправа ледь-ледь може впоратися з поставкою товарів і продуктів харчування, а для російських туристів, котрі вирішили засмагати на кримському узбережжі, добирання до «райських» пляжів нагадує справжнє пекло.
Та Путіну на здається та ще й про вигоду не забуває. Адже державний контракт на будівництво автомобільно-залізничного моста довжиною 19 км між Керченським і Таманським півостровами через острів Тузла віддали компанії «Стройгазмонтаж», що належить мільярдерові Аркадію Ротенбергу. З одного боку, є можливість втілити суперамбітний проект «возз’єднання» Криму з РФ, а з іншого — дати можливість добряче заробити старому приятелеві. Хто не знає — олігарх Ротенберг ще у школі займався в одній секції дзю-до з Путіним.
Первісна ціна контракту становила 228,3 млрд. RUR. Зауважимо, курс російської національної валюти уже два роки скаче, як навіжений мустанг, але за дуже приблизними підрахунками, йдеться про 3,5 млрд. USD. Щоправда, є нюанс — п. Ротенберг одразу ж наголосив: витрати можуть зрости, позаяк міст споруджують у дуже складному районі, де вже неодноразово намагалися налагодити переправу.

Дно з піску та глини
Як не дивно, але першими ще 1901 року такий міст хотіли спорудити британці. Тоді англійський уряд розглядав проект будівництва залізничної магістралі нечуваної протяжності — від Лондона до Делі. При її створенні планувалося звести гігантський міст через Ла-Манш і трохи менший — якраз через Керченську протоку. Мабуть, у роки Кримської війни 1853-1856 рр. англійські інженери встигли ретельно дослідити півострів, тож ідея спорудження там моста здалася британцям перспективною. Але все вперлося, як це часто буває, у відсутність коштів, і про міст забули.
Важливе зауваження: коли британські інженери оглядали Керченську протоку, вони встановили, що при відносно невеликих глибинах (10-15 м), її дно складається з піску та глини, а отже, побудувати там щось стійке буде дуже складно. Через півстоліття їхні висновки будуть підтверджені на практиці.

«Тарзанка» над морем
Розпочалася Друга світова війна. Гітлер рвався до азербайджанської нафти, й улітку 1943-го німецькі військові інженери спроектувати і побудувати через Керченську протоку унікальну підвісну канатну дорогу. Кілька місяців «тарзанка» майже безперебійно перекидала щодоби по 500-800 т вантажу.
Тоді ж німці почали підготовчі роботи до спорудження повноцінного мосту. Але стратегічна ситуація на фронтах складалася не на їхню користь. Радянські війська стрімко відбили Крим і виявили на берегах Керченської протоки величезну кількість металевих конструкцій та обладнання, завезених для спорудження переправи. Серед захоплених трофеїв були автомашини великої вантажопідйомності, бульдозери, дизельні копри для забивання паль, пересувні електростанції, зварювальні апарати і багато іншого.

107 днів
Коли про цей «подарунок» дізналося радянське керівництво, було прийнято рішення самотужки розпочати спорудження моста. Будівництво велося в т. ч. силами військовополонених, багато з котрих просто замерзали на місці (були сильні морози) і знайшли останній спочинок у водах протоки, а в одному з районів Керчі є навіть відповідне кладовище.
Як тоді було прийнято, міст став «трудовим подарунком до 27-ї річниці Жовтневої революції». При цьому повністю роботи ще не були завершені. Довжина переправи становила 4,5 км, ширина — 22 м, вона мала 115 прольотів і 110-метровий поворотний пристрій у середній частині для забезпечення проходу великотоннажних суден.
Катастрофа сталася 18 лютого 1945 року. З боку Азовського моря під дією вітру та течії рушили величезні крижані поля. Незважаючи на артилерійські обстріли та бомбардування з літаків розбити плавучі айсберги не вдалося — майже півсотні опор із 115 завалилися, потягнувши за собою більшу частину мостового полотна на дно протоки. Міст простояв лише 107 днів.
Цілком імовірно, що на теперішній проект переправи чекає схожа доля. Азовське море, як і півстоліття тому, замерзає, а навесні вітер і течія женуть крижані поля через вузьку Керченську протоку в Чорне море. Та й дно з піску та глини залишилося тим самим. А найголовніше — на Керченський міст чигає небезпека всіх амбітних суперпроектів — брак грошей. Що б там не казали в Кремлі, але західні санкції та низькі ціни на нафту привели російську економіку на межу серйозної кризи.

Ігор Берчак

Довідка
За час проголошення незалежності України обговорювалося близько 20 проектів спорудження транспортного переходу через Керченську протоку. Згадаємо лише деякі з них:
1995 рік — кримське акціонерне товариство «Крименергоресурси» запропонувало проект двоярусного мосту довжиною 5672 м;
2000 рік — голова Верховної Ради Криму Леонід Грач і московський мер Юрій Лужков підписали протокол про будівництво транспортного переходу через Керченську протоку. З цією метою було зареєстроване спільне відкрите акціонерне товариство «Кримський міст»;
2007 рік — Микола Рудьковський, міністерства транспорту і зв’язку України, повідомив, що веде перемовини зі своїм російським колегою Ігорем Левітіним про спільне будівництво моста;
2010 рік — у пресі з’явилося наступне повідомлення: «За даними голови Ради міністрів Криму Василя Джарти, президенти України Віктор Янукович і РФ Дмитро Медведєв у ході зустрічі в Харкові підписали угоду про проектування та будівництво мосту Керч-Кубань».

До слова
2003 року між Україною та РФ мало не дійшло до збройного конфлікту. Тоді від російської станиці Тамань у напрямку до українського острова Тузла почали насипати греблю з метою з’єднати її з російським берегом. Працюючи у три зміни, російські будівельники видавали по 150 м насипу за день. Президент Кучма для особистої участі у розв’язанні конфлікту терміново перервав візит у Латинську Америку і примчав просто на Тузлу. В Криму почалася концентрація підрозділів Збройних сил України. Будівництво дамби зупинили лише 23 жовтня, коли між російськими будівельниками та українськими прикордонниками залишалося якихось 100 м. Передумови конфлікту — наступні. Острів Тузла утворився 1925-го внаслідок розмиву через сильний шторм вузької коси, що була продовженням Таманського півострову Росії. Новоутворений острів мав площу 3 кв. км. 7 січня 1941 року він був переданий Кримській АРСР, яка у статусі Кримської області 19 лютого 1954-го увійшла до складу Української РСР. Україна наполягала на тому, що Азовське море і Керченська протока мають бути внутрішніми водами України та РФ, розділеними державним кордоном. За таким принципом розмежування Тузла належить Україні. Водночас Росія стверджувала, що офіційно чітко проведені кордони як в акваторії Азовського моря, так і в Керченській протоці — відсутні, а також відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це —коса. На думку аналітиків, метою конфлікту навколо Тузли був тиск на Україну стосовно делімітації кордону в Керченській протоці й Азовському морі тільки по дну, але не по водній поверхні, що означало б на практиці «перемішування» територіальних вод двох держав.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...