Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 19, 2017

Резерв для наступу української армії

Автор:

|

Червень 16, 2016

|

Рубрика:

Резерв для наступу української армії

Резерв української армії

Петро Порошенко підписав указ, у якому експерти побачили ознаки підготовки до «хорватського сценарію» вирішення проблеми сепаратистів.

«Шлях досягнення»
На офіційному сайті інтернет-представництва Президента України нещодавно з’явилася інформація, що Петро Порошенко підписав Указ «Про рішення Ради національної безпеки й оборони України від 20 травня 2016 року «Про Стратеґічний оборонний бюлетень України». У його вступній частині пояснювалося: «Стратеґічний оборонний бюлетень України є документом оборонного планування, що розроблений за результатами оборонного огляду з метою визначення основних напрямків реалізації воєнної політики України та розвитку сил оборони до кінця 2020 року».
Але не все в цьому документі узгоджувалося з його назвою. Зокрема, серед «шляхів досягнення стратегічних цілей» у Стратеґічному бюлетені мовиться про «створення необхідного військового резерву» та конкретизується, що це буде «готовий до розгортання стратегічний резерв Збройних сил України (ЗСУ), здатний здійснювати наступальні (контрнаступальні) дії, посилювати угруповання військ (сил) на загрозливих напрямках, забезпечувати ротацію військ (сил), їхнє поповнення та заміну на випадок втрати боєздатності».
Українські засоби масової інформації миттєво зреаґували на словосполучення «наступальні (контрнаступальні) дії». А також звернули увагу на запевнення Президента, що «Стратеґічний оборонний бюлетень» — «це доленосна програма реформ сектора безпеки», та прес-служби Ради національної безпеки й оборони України, що цей «документ підготовлений в тісній співпраці з радниками держав-членів НАТО».
Коли ж наприкінці травня ц. р. глава держави коментував марш кількасот громадських активістів у Києві, котрі вимагали не проводити виборів на Донбасі без відновлення контролю над усім кордоном України на її сході, то наголосив: «Це цілком чітка позиція — воєнного шляху повернення Донбасу не існує. Зірвати мирні процеси, прикриваючись чимось, — абсолютно безвідповідально щодо держави, і це призведе лише до того, що частина Донецької та Луганської областей внаслідок цих процесів залишиться під окупацією. Допустити це я як верховний головнокомандувач і Президент не можу. Це — не мій сценарій. Більшість українців підтримує мир і мирне повернення українського суверенітету над окупованими територіями. З цього шляху ми не звернемо».

«Має всі сили і можливості»
Але при цьому Петро Олексійович не подав джерел інформації щодо нібито «миролюбності більшості українців», приміром, результатів відповідного опитування громадської думки. Тим часом військові та політичні експерти дотримуються цілком протилежної думки.
Полковник запасу Олег Жданов, котрий працював в оперативному управлінні Генерального штабу (ГШ) ЗСУ, прокоментував заяву Дениса Пушиліна, одного з ватажків колаборантів Російської Федерації (РФ) на Донбасі, про те, що українська армія нібито не має можливостей для звільнення Донбасу суто воєнним шляхом, так: «Ці заяви продиктовані страхом перед українською армією і, зокрема, перед Національною гвардією України (НГУ). Вони реально розуміють, що зараз Україна має всі сили та можливості здійснити звільнення цих територій воєнним шляхом. Особливо їх лякає НГУ, яка створена з нуля, одягнена з голочки й озброєна новим озброєнням, нехай і не суперсучасним. Її навчають іноземні фахівці. Вони чудово розуміють, що ми можемо вирішити питання ліквідації цього вогнища буквально за тижні. І для них це — найболючіше питання. Єдина причина, чому ми не вирішуємо це питання воєнним шляхом, полягає в тому, що політика Президента Порошенка спрямована на реалізацію мирного плану».
До слова, думку п. Жданова підтвердив один із чільних терористів на Донбасі. 9 червня донецьке інтернет-видання «ОстроВ» повідомило, що Олександр Ходаковський, ватажок незаконного збройного формування «Восток» і колишній «секретар Ради безпеки» проросійської терористичної організації «Донецька народна республіка», вважає, що змучені війною бойовики армії «республіки» не зможуть стримати можливий наступ української армії. «Так, якщо противник збере сили, натисне на нас, то ми своїм рідкими ланцюжками виснажених людей не втримаємо цього противника, це зрозуміло», — сказав він.

«…аж до хорватського сценарію»
Своєю чергою, Ігор Романенко, колишній заступник начальника ГШ ЗСУ, кандидат військових і доктор технічних наук, стверджував у коментарі київському часопису «Газета по-українськи»: «2014 року наша армія була в такому стані, що ми вимушені були затикати дірки, щоб зупинити аґресію. 2015 рік — початок відродження ЗСУ, нарощування потужностей. Ми стабілізували фронт і відбили частину нашої території. 2016-й має стати роком вирішення питань щодо мінських домовленостей. Водночас це — рік підготовки ЗСУ аж до хорватського сценарію, тобто силового звільнення наших територій, якщо вичерпаються політичні та дипломатичні методи. Маємо бути готові застосувати армію для звільнення. Навіть закордонні фахівці визнають, що наше військо зараз не зрівняти з тим, що було 2014-го. Воно мотивоване й оснащене. Проте нам бракує сучасної зброї. В Україні народилося нове суспільство, яке йде до мети. Це й має стати запорукою перемоги», — пояснив генерал.
А військовий експерт Олексій Арестович запевнив у коментарі цьому ж виданню: «За рік після «Мінська-2» армія змінилася. Відновили авіацію. Є відмобілізоване 250-тисячне військо. Не менше як 40 тис. — у зоні проведення антитерористичної операції. Командири навчилися керувати. Наша армія може розгромити РФ, навіть якщо та піде в наступ із авіацією. Росія втратила стратеґічну ініціативу, а ми наростили сили».
А 10 червня київське інтернет-видання «Гордон» опублікувало інтерв’ю з Маркіяном Лубківським, колишнім послом України в Хорватії, у якому той, зокрема, відповів на запитання: «Чому ви наполягаєте на хорватському сценарії розвитку України?» Подамо принаймні стислі цитати з цієї відповіді:
«Я наполягаю не на сценарії, а на досвіді та прикладі. Хорватія пройшла схожий із нами шлях. З 1991-го по 1995 рік там була визвольна війна, яка завершилася лише 1998-го мирною реінтеґрацією окупованих територій Східної Славонії, відновленням контролю та територіальної цілісності держави. Хорватія, як і Україна, стала жертвою аґресії, не маючи ні армії, ні, по суті, державності… Проте Республіка Хорватія впродовж чотирьох років повернула під свій контроль окуповані території. Повернула саме воєнно-дипломатичним шляхом. Йшли довгі перемовини за участі західних партнерів, були свої мінські угоди, точніше — «Загреб-4», який передбачав широку автономію аж до права самовизначення сепаратистської «Республіки Сербська Країна». Паралельно з мирними перемовинами хорватська влада розробляла воєнний сценарій відновлення своєї територіальної цілісності.
Найцікавіше те, що сербські бойовики самі спричинилися до відмови від плану «Загреб-4». Тому що сепаратистська «Сербська Країна» висувала все більше і більше вимог, як зараз проросійські бойовики на Донбасі. Як тільки стало ясно, що «Загреб-4» неможливо реалізувати, влада Хорватії ухвалили стратегічне рішення: воєнним шляхом повернути окуповані землі. Були проведені дві успішні воєнні спецоперації — «Буря» та «Блискавка», Хорватія відновила суверенітет і контроль над своєю територією. Частина бойовиків була знищена, частина — втекла, коли зрозуміла, що не має шансів встояти під натиском хорватської армії.
У той час західні партнери звинувачували хорватів і в застосуванні сили, і в порушенні прав людини, але Міжнародний трибунал у Гаазі (Нідерланди) виправдав вище військове керівництво країни, у т. ч. генерал-лейтенанта Анте Готовіну (Той керував більшістю операцій із відвоювання окупованих територій, 2011-го Міжнародний трибунал по колишній Югославії засудив військовика до 24 років в’язниці «за злочини проти сербського населення», через півтора року Апеляційна палата Гаазького трибуналу повністю виправдала генерала Готовіну та відпустила його на свободу прямо зі зали суду. Тепер він — національний герой Хорватії. — Ред.).
Інший хорватський генерал якось сказав мені: «Ми перемогли тільки за рахунок абсолютної єдності армії, влади та народу». В усіх була одна мета — звільнити власні території та зберегти державу. «Ось тільки у нашого першого президента Франьо Туджмана не було офшорних рахунків і була політична воля», — зауважив генерал. Цього наразі явно бракує керівництву України».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...