Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Mar. 22, 2019

Припинення дії Договору про РМСД — шанс для України

Автор:

|

Лютий 20, 2019

|

Рубрика:

Припинення дії Договору про РМСД — шанс для України

Напрацювання України в розробці ракетної техніки відомі. Серед них і крилата ракета «Нептун»

Нічне жахіття Путіна — балістичні ракети за 800 км від стін, здавалося б, неприступного Кремля. Як це іноді трапляється з кошмарами, вони можуть стати реальністю. Припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РМСД) відкриває Україні можливості для розробки та розміщення відповідних ракет, вважає Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, а зараз експерт аналітичного центру Brookings Institution.

«Цікаво, чи Кремль про це подумав?»
«Договір зараз на шляху до припинення, і Україна отримає свободу в розробці, випробуваннях та розміщенні наземних балістичних і крилатих ракет із радіусом дії від 500 до 5 500 км (відстань між Києвом і Москвою — приблизно 800 км. — Ред.). Цікаво, чи Кремль про це подумав? — написав він у Twitter. — Це зовсім не означає, що Україні треба приступати до розробки і розгортання ракет середнього радіуса дії наземного базування. Українському уряду доведеться проаналізувати низку політичних, військових і вартісних факторів, а також порівняти потенційну військову вигоду від володіння такими ракетами з масштабами можливої зворотної реакції з боку Москви і, можливо, деяких європейських держав».
Натомість Аріяна Ґіць, політичний аналітик із Канади, зауважила, що Києву знадобляться роки, щоб вийти на стадію, коли можна буде розробити ракети, здатні досягнути Москви. «Що за цей час Росія планує зробити Україні?» — риторично запитує аналітик.
Дискусія спалахнула після інтерв’ю Павла Клімкіна, міністра закордонних справ України «Голосу Америки». На запитання, чи змінюються розрахунки України у випадку, якщо дію Договору про РМСД буде припинено — він відповів таке: «Звісно, оскільки й інші партнери будуть це робити, і в цій ситуації Україні потрібно буде відповідати на нові виклики і ми маємо відповісти на них гідно, оскільки у нас є досвід. У нас є відповідний інтелект й у нас є необхідність захищати нашу країну. Ми вже маємо потенціал у сфері ракетної зброї. Які ракети нам будуть потрібні для майбутнього, вирішувати будемо ми».

Україна в компанії США та РФ
Нагадаємо, що 1 лютого ц. р. Майк Помпео, державний секретар США, оголосив про те, що Сполучені Штати припиняють виконання своїх зобов’язань за Договором про РСМД, підписаним 1987 року, оскільки Російська Федерація (РФ) порушувала умови цього договору впродовж багатьох років. Наступного дня Путін заявив, що РФ також припиняє свою участь в цьому договорі. Офіційна процедура припинення дії договору складе шість місяців. Щоправда, Дональд Трамп заявив, що можливий компроміс — перемовини щодо підписання нового договору, але вже між трьома учасниками: США, РФ і Китаєм. Наразі більшість експертів вважають ймовірність укладення такої угоди практично неможливою.
Підписаний Рональдом Рейґаном і Михайлом Горбачовим 1987-го Договір про РСМД передбачав знищення наземних балістичних і крилатих ракет обох країн дальністю від 500 до 5,5 тис. км (незалежно від того, обладнані вони ядерною або неядерною бойовою частиною), їхніх пускових установок і допоміжного обладнання. На підставі договору знищили близько 2,7 тис. ракет і пускових установок.
Проте США і РФ — не єдині сторони Договору про РМСД. 11 пострадянських держав стали наступниками СРСР у рамках договору, й Україна опинилася в їхньому числі. Країни Балтії, які вважали своє включення в склад СРСР незаконним й які повернули свою незалежність до 1991 року, до їхнього числа не входять.
«Таким чином у нас є угода, у якій беруть участь США, РФ та інші держави, що стали наступниками СРСР, за винятком країн Балтії. І на місці українців я б поставив собі запитання: «А чому я повинен виконувати угоду, з якої виходять і росіяни, й американці?». Й якщо ця угода піде в історію, то вважаю, що Україна має повне право будувати ракети із дальністю від 500 до 5 500 км. Якщо Договір про РСМД припиняє дію, то і заборони, запроваджені ним, зникають також. І в України не буде юридичного зобов’язання не створювати такі ракети», — пише п. Пайфер на сайті Atlantic Council.
Щоправда, він наголошує, що спроба створити міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), без сумніву, зустріне сильний опір із боку США. Натомість ракети середньої та меншої дальності наземного базування — це вже інше питання. «В уряду США не буде ніяких юридичних підстав заперечувати, якщо Україна захоче вийти з Договору про РСМД, оскільки в цьому випадку Київ буде просто наслідувати приклад Вашинґтона. Більше того, з огляду на триваючу аґресію РФ в Україні, в уряду США буде досить мало підстав для заперечень, якщо Київ вирішить, що ракети середньої дальності допоможуть йому запобігти подальшій аґресії РФ — зрозуміло, за умови, що ці ракети будуть оснащені звичайними, а не ядерними боєголовками. Інші країни можуть заперечити. РФ обов’язково це зробить, але Москва порушила Будапештський меморандум про гарантії безпеки, підписаний 1994-го, застосувала військову силу, щоб анексувати Крим, вторглася на Донбас… Київ можна буде пробачити, якщо він проігнорує скарги Москви», — продовжує Стівен Пайфер.

Суперечливий Будапештський меморандум
І тут виникає ще одне вкрай неоднозначне питання. З наближенням в Україні виборів практично всі кандидати в Президенти обіцяють задіяти передбачені Будапештським меморандумом міжнародні гарантії безпеки. Міжнародна угода, укладена 5 грудня 1994 року між Україною, США, РФ та Великою Британією була підписана у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та передбачала видалення з її території всіх ядерних озброєнь, що дісталися в спадок від СРСР, натомість підписанти нібито зобов’язалися гарантувати Україні безпеку та територіальну цілісність.
Чому «нібито»? В експертному середовищі досі немає однозначної думки, що саме розуміти під «гарантіями», та чи були вони взагалі. Чесно кажучи, думок на користь того, що насправді ніхто нічого Києву не гарантував. «Україна не може розраховувати на допомогу від країн-гарантів її безпеки згідно з Будапештським меморандумом, тому що його не зробили угодою, яка була б підкріплена законодавством США та Великої Британії», — розповідав свого часу в інтерв’ю виданню «Гордон» Станіслав Шушкевич, перший керівник незалежної Білорусі. За його словами, це була не угода, а меморандум — протокол про наміри. «Ніяких Будапештських угод не було. Був меморандум, декларація. Це різні речі: декларувати й укласти договір. Наприклад, угода про створення Співдружності Незалежних Держав. Лист підписали і ратифікували держави. А тут була висловлена думка керівників, що гарантами цілісності України є такі-то країни. Але ніхто цього не проводив через законодавство Об’єднаного Королівства або Сполучених Штатів. Тому це протокол про наміри», — наголосив політик.
Схожої точки зору дотримується й Євген Марчук, екс-глава Служби безпеки і Міністерства оборони, а також колишній секретар Ради з національної безпеки й оборони України. «Будапештський меморандум був підписаний таким чином між Україною та країнами-«гарантами», що ні США, ні Велика Британія, і ніхто інший не зобов’язані захищати нашу країну від аґресії РФ», — писав він торік у Facebook. «По-перше, в англомовному оригіналі тексту Меморандуму ні в його назві, ні в самому тексті жодного разу не вживається слово «гарантії — guarantees». Тим більше, немає словосполучення «дають гарантії». І, на жаль, це правда. І в назві, і в тексті, в основному, використовується формула «запевнення — assurances» — Memorandum on Security Assurances», — пояснив він. Крім того, США, Франція та Велика Британія, на відміну від РФ, не порушували умов документа, не погрожували Україні зброєю або будь-якого роду аґресією, що означає відсутність будь-яких претензій до них у плані виконання домовленості.
А тепер повернімося до припинення дії Договору про РМСД. Якщо Україна вийде з нього, то отримає право на розробку та розміщення наземних балістичних і крилатих ракет. Але хто казав, що вони не можуть бути оснащені ядерними боєголовками? «Договір про нерозповсюдження забороняє Україні мати ядерну зброю.
Можна було б сказати, що Україна виконала свої зобов’язання, взяті в період дії Лісабонського протоколу (додаток до Договору між СРСР та США про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь, який був підписаний 23 травня 1992 року Білоруссю, Казахстаном, Росією, Україною і США. — Ред.), про знищення всіх стратегічних озброєнь на своїй території, але ж вона не брала на себе зобов’язання ніколи не отримувати їх у майбутньому», — запевняє Стівен Пайфер.
А якщо припустити таке: Україна дає згоду на розміщення на своїй території американських балістичних ракет середнього радіусу дії до 5,5 тис. км з ядерними боєголовками на облавку? Скажете: фантастика? Але до 2014 року такою ж фантастикою виглядала ймовірність збройної аґресії «братньої» Росії проти «братньої» України. Як це іноді трапляється з кошмарами, вони можуть стати реальністю.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Loading...