Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 15, 2018

Повзуча русифікація

Автор:

|

Вересень 03, 2015

|

Рубрика:

Повзуча русифікація

Морви спілкування

В Україні досі чинний русифікаторський закон Ківалова-Колесніченка. Якщо його не скасувати, українська мова довго не протягне, принаймні на сході держави.

Незабаром помре?
Анастасія Левкова, арт-менеджер книгарні «Є», нещодавно зауважила у київському журналі «Український тиждень»: «Парадоксально, але після Майдану в мовному питанні виник найнебезпечніший за роки незалежності момент». Своєю чергою, професор Юрій Шевчук, котрий уже понад 20 років викладає українську мову за кордоном, зокрема — у Колумбійському і Єльському університетах, констатував, що «такої мовної ситуації, як в Україні, не існує в жодній іншій країні Європи, за винятком хіба що Білорусі». «Якщо її не змінити, то українська мова помре вже в межах цього покоління», — вважає він.
На Форумі на підтримку української мови, який відбувся улітку в Києві, також констатували: «Україна зараз потерпає від нової хвилі русифікації». А громадянський рух добровольців «Простір свободи» неабияк насторожив своїм аналітичним оглядом «Становище української мови в Україні у 2014-2015 рр.».
Зокрема його автори констатували: «Українська мова у 2014-2015 рр. зміцнила свої позиції лише в окремих сферах життя суспільства, але ситуація з використанням державної мови, як і раніше, погана. Порівняно з попередніми роками зменшилася частка україномовних газет і журналів, російська мова продовжує домінувати в теле- та радіоефірі, однак трохи зміцнилися позиції української мови в освіті.

Відбувається падіння
Тарас Шамайда, співкоординатор руху «Простір свободи», розповів, що «ситуація зі шкільною освітою начебто покращилася». «Майже 90 % школярів отримують освіту українською мовою. Але це зростання пов’язане з тим, що в цій статистиці за останній навчальний рік не враховуються Крим та окуповані території Донбасу. Реальне ж зростання відбувається буквально на десяті частки відсотка, а в деяких областях є падіння», — бідкається експерт.
Автори огляду також установили: попри те, що українською мовою навчалися у 2014-
2015 рр. 89 % першокласників, і така ж частина випускників шкіл обрала її для складання тестів зовнішнього незалежного оцінювання 2014-го, тільки 55 % книг надрукували в Україні 2014-го державною мовою, причому більшість із них — навчальна література, і ці числа практично ідентичні показникам 2013 року. При цьому більш як 80 % книг, які купують в Україні, завозять із Росії. Продовжує падати й частка газет, які видають українською. Вона становила 2014 року 29,5 % (2013-го — 31,2 %). А журналів та інших періодичних видань українською мовою було видано лише 9,9 % від загального накладу минулого року. Натомість 2010-го цей показник становив 19,6 %, а 2013-го — 11,3 %.
Своєю чергою, Олег Майданюк, координатор проекту «Становище української мови», зазначив, що в пройм-тайм восьми найрейтинґовіших українських телеканалів частка російської мови в ефірі становила 2014-го 43,5 %, української — 30,3 %, а так звані двомовні ефіри займали 26 %. Загалом кількість програм українською мовою становить 44,6 %, російською — 33,7 %, а частково українською — 21,7 %.

Ситуація — хитка
Олег Майданюк також повідомив, що в ефірі п’яти найрейтинґовіших радіостанцій мовлення українською 2014-го становило 22,6 %, частково українською — 30,3 %, російською — 26 %. Натомість кількість пісень українською становила всього 5 %, російською — 40 %, іншими мовами — 55 %. Й усе це відбувається попри те, що проведені 2015 року соціологічні дослідження засвідчили: абсолютна більшість мешканців обласних центрів у Західній Україні й відносна більшість у Центральній Україні спілкуються вдома лише українською.
Але якщо у Львові цей показник становить 93 % мешканців, у Вінниці — 70 %, Черкасах — 52 %, Полтаві — 47 %, то у Києві — 27 %! Водночас російською спілкуються вдома у Харкові 84 % мешканців, в Одесі — 78 %, у Дніпропетровську — 58 %, у Чернігові — 41 %, а в Кіровограді — 26 %.
За підсумками моніторинґу кафе та ресторанів у всіх обласних центрах (крім окупованих) та Кривому Розі, лише 58 % закладів харчування мають українську вивіску, лише в 63 % надрукували меню українською і тільки в 53 % персонал обслуговує клієнтів українською. «І то цю статистику витягла реально Західна Україна, — зазначає п. Майданюк. — Ситуація дуже різниться залежно від реґіону — у південних і східних містах клієнтів майже завжди обслуговують російською».
Усі ці дані дали підстави авторам звіту констатувати: «Незважаючи на Революцію гідності та патріотичний підйом, в Україні триває повзуча русифікація».

Прямий зв’язок
Автори огляду також звернули увагу на доведений соціологічними даними прямий зв’язок між мовою респондентів і сприйняттям ними російської пропаґанди — вразливість російськомовних до впливу російської пропаґанди у 2,5 раза вища, ніж україномовних. А отже, серед україномовних рівень підтримки незалежності України — 90 %, натомість у російськомовних громадян — більш як 50 %.
Відтак п. Левкова закликає: «Саме зараз ми не можемо дозволити собі забути, що російська — це мова кількасотлітнього аґресора, мова завжди зверхньої щодо українців російської культури. Мова, яка й зараз прирікає мільйони людей на отруєння сусідським агітпропом і зневагою до власної держави й її культури». «Як відомо, недоліки є продовженням переваг — і продовженням нашої толерантності стала ідея, що мовної проблеми в державі насправді немає, що нація чудово дає собі раду зі своїм білінґвізмом. Головний арґумент на користь цієї тези — велика кількість російськомовних українських патріотів, навіть націоналістів, — зауважує вона. — Майдан був двомовним, український бік фронту — також. Арґумент «на Донбасі за Україну гинуть російськомовні» взагалі часом вибиває ґрунт із-під ніг прихильників одномовності. Зараз постає ідеологія нового патріотизму, в якій пропаґують тезу, що координатою ідентичності не конче має бути мова. Питання мови стали оминати, про це зараз незручно говорити. Тим більше під впливом панівної ідеї, що Україна — утворення не стільки національне, скільки політичне».
«Зараз — саме слушна мить через медіа, публічні виступи тощо просувати ідею, що українська мова — це та, яку всі члени нашого суспільства мають обрати якщо не як мову своїх батьків, то як мову своїх дітей. Бо це — один із дієвих засобів, що повинні уберегти їх від тих катаклізмів, які переживаємо зараз ми», — закликає експерт.

Необхідно скасувати
Автори огляду «Становище української мови» дійшли висновку, що «головним негативним чинником, який стимулює витіснення української мови з найважливіших суспільних сфер, є сумнозвісний мовний закон Ківалова-Колесніченка, протягнутий Януковичем 2012 року, який продовжує діяти досі». Тарас Шамайда, співкоординатор руху «Простір свободи», закликає: «Нам необхідно скасувати русифікаторський закон Ківалова-Колесніченка, про це треба говорити відверто на рівні парламенту, на рівні експертів. Цей закон діє в інтересах Путіна».
«Ми звертаємо увагу, що треба зрозуміти загрозу русифікації. Русифікація є загрозою для національної безпеки, для прав і свобод громадян, для незалежності держави, і тому перший крок — суспільство має усвідомити цю загрозу. Конфлікт на Донбасі й окупація Криму стали
можливими тому, що 20 років Україна не опиралася русифікації», — пояснив він.
Андрій Щекун, голова кримського центру «Український дім», нагадав, що на Донбасі було три хвилі русифікації: «Перша хвиля — на початку 2014/2015 навчального року, у вересні-жовтні, коли було зменшено обсяг викладання української мови та літератури. Друга хвиля була в січні ц. р., коли у більшості шкіл українську мову примусово перевели на російськомовні стандарти, а «Історію України» заборонили викладати. Третя хвиля русифікації на Донбасі відбувається зараз — батькам дітей, котрі навчалися в донецькій школі з українською мовою навчання, наказали негайно написати заяви, щоб цю школу ліквідувати».
Після появи переселенців із окупованих територій російську мову також стало частіше чути
на вулицях галицьких містечок. Зокрема толерантні львів’яни ввічливо спілкуються з приїжджими російською, але так бути не повинно. У відповідь відомі видавці брати Капранови радять чемно «зізнаватися», що не розумієте російської. Бо якщо русифікації не зупинити сьогодні, завтра може бути пізно.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...