Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 21, 2018

Похід козака проти мовного бардака

Автор:

|

Листопад 22, 2012

|

Рубрика:

Похід козака проти мовного бардака

Мешканець Запоріжжя Олег Ткаченко не лише вважає себе нащадком славетного козацького роду, а й переконливо підтверджує це своїми полум’яними віршами, промовами на просвітянських акціях протесту, невпинною боротьбою за утвердження національної незалежності України. Наділений бунтарською вдачею голова Запорізького обласного об’єднання «Просвіта» імені Тараса Шевченка не може змиритися з мовним безладом, спровокованим ухваленням закону Ківалова-Колесніченка й запровадженням російської мови як регіональної в Україні. Він розпочав одноосібну акцію на захист рідної мови та національних патріотичних цінностей. Аби його не звинуватили в політичному піарі, чоловік дочекався закінчення виборчої кампанії й, не зважаючи на дощову й холодну осінню пору, вирушив у ціломісячний піший похід на Київ.

Проти «мовного закону»
Опівдні акурат у День української писемності та мови його благословили в далеку дорогу друзі й колеги. Просвітянин, член січового духовного братства дав своїй акції назву «Січовий шлях «Просвіти». Його мета — принести до Києва незламний дух Хортиці, дух Січі. Кінцева мета акції — подати до новообраної Верховної Ради вимоги щодо скасування Закону «Про засади державної мовної політики» авторства Ківалова/Колесніченка й домогтися ухвалення законопроекту Сергія Головатого «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні».
За словами пана Олега, основне гасло акції — «Ми — українці». Так, ми — українці, не залежно від національної, політичної та релігійної приналежності, й не треба політиканам нас ділити. Ми — одна монолітна українська родина, а українська нація нарешті повинна взяти на себе відповідальність за долю держави й кожного громадянина. Не меншого значення п. Ткаченко надає забезпеченню населення країни видобутим в Україні дешевим природним газом і недопущенню продажу землі сільськогосподарського призначення.
Відвідавши близько ста населених пунктів, паломник планує пройти відстань 560 км за 29 днів і прибути до столиці України 8 грудня ц. р., у день 144-ї річниці «Просвіти». Шлях його пролягає Запорізькою, Дніпропетровською, Полтавською, Кіровоградською, Черкаською та Київською областями. Щодня він має намір проходити приблизно по 30 км. Не омине мандрівник своєю увагою знакові для історії України міста — Канів, Чигирин, Переяслав-Хмельницький. Хоч дороги п. Ткаченко долає самотою, та на окремих ділянках до нього можуть приєднуватися всі охочі. До речі, зі Запоріжжя разом із ним вийшов і його товариш із Первомайська Миколаївської області Володимир Шемчук. У кожному населеному пункті мандрівний просвітянин зустрічається зі своїми однодумцями та збирає підписи на підтримку «Вимог».

Найепатажніший кандидат
Наразі все йде за наміченим графіком. Увечері 11 листопада в центрі Дніпропетровська, біля пам’ятника Тарасові Шевченку, активісти товариства «Просвіта» радо вітали свого колегу зі Запоріжжя. Перед ними постав усміхнений кремезний 47-річний козак у теплій камуфляжній куртці, армійських черевиках. За плечима в нього — прикрашений державним прапорцем важкий наплічник зі спальником і наметом на той випадок, якщо ночувати доведеться не в добрих людей, а десь у полі чи лісі. Ця тепла зустріч вилилася в зібрання на захист української мови й на підтримку вимог до новообраної Ради. А рано-вранці мандрівник знову вирушив у дорогу.
Під час останніх парламентських виборів його називали найбільш епатажним кандидатом у народні депутати за 76-м мажоритарним округом. Річ у тім, що його помічником і агітатором був великий білий гусак Мартин. Ткаченко жартома казав, що гуси, які колись урятували Рим, здатні порятувати й Україну. Він разом із Мартином розгулював вулицями міста, роздаючи перехожим свої агітаційні матеріали. А коли в Запоріжжя навідався прем’єр країни Микола Азаров, обох мало не заарештували, щоби, не дай, Боже, не потрапили на очі високому гостю. Один із його знайомих місцевих віршомазів у ті дні написав: «Олег, у Раду з гусем преш!!! Без грошей ти не попадеш». Пророцтво збулося, Олег пролетів разом із своїм живим крилатим талісманом повз ВР.

Кайдани порвіте!
Чимало було в місцевій пресі матеріалів про добрі й неординарні справи очолюваної п. Олегом місцевої «Просвіти». Вона ініціювала спорудження в Запоріжжі до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка встановлення пам’ятника Кобзареві. Влада ініціативу підтримала. Уже проведено конкурс на найкращий проект і визначено переможця, але коштів на реалізацію цього задуму поки що бракує. Тому запорізька «Просвіта» вирішила звернутися до всеукраїнського загалу з проханням про допомогу. Попрацювати на доброчинну справу зголосився народний хор Запорізької обласної «Просвіти» «Запорізькі козаки», який улаштовує благодійні концерти та проводить збір коштів.
Багатьом городянам запам’яталося повідомлення про мітинґ 5 серпня в Запоріжжі на захист української мови й проти закону Ківалова/Колесніченка. Хоч він був заборонений адміністративним судом, та понад сто просвітян із державними прапорами, портретами Т. Шевченка й плакатами все ж вийшло на цю акцію. Знаючи, що сутички з правоохоронцями не уникнути, Олег Ткаченко прикував себе до перил пандуса металевим ланцюгом, який завбачливо купив напередодні. Поки міліціонери шукали щипці, здатні перекусити товстелезний ланцюг, а потім довго вовтузилися з ним, просвітяни встигли провести свій мітинґ. Пана Олега заарештували, склали на нього протокол і доправили до суду, який ухвалив доволі гуманне рішення, обмежившись попередженням.
Приміщення «Просвіти» стало для багатьох запоріжан справжньою оазою духовності. Тут успішно діють клуби «Літературні вечорниці», «Українська родина», кіноклуб «Святослав», проводяться заходи й урочистості до всіх державних і значущих для України свят, видається газета «Дніпрові пороги», створено касу взаємодопомоги. На рахунку просвітян проведення обласного фестивалю дитячого хорового мистецтва «Співочий степ», організація вишкільно-мандрівного табору для дітей і молоді «На Дніпрових порогах», створення першої в Україні релігійної громади УАПЦ, покровителем якої є гетьман України, святий Благовірний Петро Сагайдачний. А з нагоди 151-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Запоріжжі було організовано семигодинний поетичний марафон. За словами Олега Ткаченка, у такий спосіб просвітяни постановили «відмолити» гріхи українців у Кобзаря, щоби своїми помислами й ділами наблизити той день, коли Україна стане такою, про яку мріяв наш Пророк.

І словом, і ділом
Навесні цього року побачила світ поетична збірка Олега Ткаченка «Вибух». «Вибухнув» він тривожними, наелектризованими думками, переживаннями та роздумами про долю України, які адресував не лише однодумцям, а й «аборигенам і тубільцям». Самої збірки я ніде поки що не знайшов, а ось кілька цьогорічних віршів за підписом Мамая, які, схоже, належать п. Олегу, таки відкопав. У них він ставить запитання: «Що я можу один?», «Для кого старатися?» – і сам відповідає на них віршем «Не пізно». Процитую кілька рядків:
Сьогодні кожен із нас
Має всі настороги
І всі важелі впливу,
тому зобов’язаний
збиратись в дорогу.
З Холодного яру
відчувши Дух Перемоги —
подолати Гідру,
Потвору-Тривогу.
Вивести із прострації
Українську Націю.
Сподіваюся, що після такого побіжного заочного знайомства з Олегом Ткаченком ви не будете сприймати його ціломісячну подорож шляхами країни як чергову витівку одинака-дивака чи зухвалого козака-характерника. Це — логічний крок на його життєвому шляху. Це – особистий протест патріота не лише проти пануючого зараз мовного бардака, а й проти безладу в усіх сферах нашого економічного, соціального та духовного життя. Своїм учинком він присоромлює всіх збайдужілих, зневірених, розгублених, спонукає їх схаменутися та рушати в дорогу, виводити з прострації українську націю. Похід сучасного запорізького козака триває.

Сергій Горицвіт

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...