Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 13, 2019

Подружжя Троцюків мандри перетворили на спосіб життя

Автор:

|

Травень 05, 2016

|

Рубрика:

Подружжя Троцюків мандри перетворили на спосіб життя

Подружжя Троцюків

Львівський фотограф Марта Троцюк зі своїм чоловіком Орестом за п’ять років відвідали разом уже більше 40 країн. Під час подорожей вони не лише пізнають нові культури та звичаї, а й знаходять час для роботи. Кажуть, завдяки тому, що працюють дистанційно, змогли перетворити подорожі у спосіб життя. Своїми враженнями Марта поділилася з журналістами.

Усе почалося зі знайомств
До знайомства з Орестом я ніколи не виїздила за межі України, а він на той час уже активно мандрував, із ним завжди були якісь іноземці, котрі розповідали цікаві історії. Мене це заінтригувало. Згодом Орест покликав мене зі собою. Перші наші спільні мандрівки були у Польщу, Єгипет та Ізраїль.
У Польщу я їхала для того, щоб узяти участь у конференції, але це було радше формальністю, щоб швидше відкрити візу. Її тоді мені дали лише на п’ять днів. Ми летіли з Києва у Краків, і мене не пускали в літак через те, що до закінчення візи залишалося два дні й працівники були не впевнені, що я зможу вчасно перетнути український кордон. Це була моя перша поїздка. Ми тоді викликали менеджера і після довгих розмов нам таки дозволили летіти. Краків дуже нагадав Львів, тільки розвиненіший. Згодом візи відкривали вже на довший період часу.

Азія як «хвороба»
Перша наша тривала мандрівка була у Південно-Східну Азію. Це було чотири роки тому. Ми летіли з Москви у Банґкок (Таїланд). Кольори, запахи — це було щось неймовірне. У подорожі провели майже п’ять місяців і відвідали багато країн: жили місяць на Балі, місяць у Таїланді, також були в Сінґапурі, Малайзії, Шрі-Ланці.
Я «хворію» Азією. Вона різноманітна, барвиста, смачна та дешева. Якщо говорити про Азію, перше, що спадає на думку, — Тайвань. Це — невелика острівна країна, яку можна назвати оригінальним Китаєм, а позаяк там відчувається великий вплив Японії, то можна побачити мікс японської та китайської культур.
Не все, що там бачиш, одразу зрозуміле. До прикладу, в Тайвані у кожному домі є невеличке місце — так званий храм, де зберігають попіл померлих родичів. Тайванці вірять, що душі померлих охороняють тих, хто живе на Землі.
У Тайвані ми були місяць, але за цей час об’їздили весь острів. Нам дуже добре вдалося інтегруватися у місцеве середовище. Жителі привітні, відкриті та товариські. Вони запрошували нас пожити у них та влаштовували екскурсії. За місяць ми лиш раз платили за житло. Люди рекомендували нас своїм знайомим і родичам. Казали, що можемо залишитися та пожити в них скільки треба, і нас справді зустрічали та раділи з нашого приїзду.
Мене дивувало, як абсолютно не знайомі люди можуть бути такими відкритими та привітними. Сюди обов’язково хочу повернутися.
Мандруючи Азією, звикаєш до дуже різних звичаїв. У Китаї дивними є місцеві смаки та культура поведінки у закладах харчування. Наприклад, навіть у дорогих ресторанах можна голосно відригувати чи спльовувати. У нас так не прийнято. Щодо смаків, то традиційні китайські страви майже неможливо їсти: вони не лише виглядають неапетитно, а й мають жахливий смак. Наприклад, там дуже популярною є зупа з наварених кісток, і це все, що є в цій зупі.

Небезпечна Бразилія
Дивно, але Азія — дуже безпечна. Донедавна в Індії було проблематично подорожувати жінкам поодинці, такі самі проблеми є і на Філіппінах. Однак якщо порівнювати з Південною Америкою, то Азія — цілком безпечна. Там люди відкриті та готові допомогти у разі потреби.
Цієї зими ми були в Бразилії. Це була перша країна, в яку приїхали на Південноамериканському континенті. Напевно, більшість людей чула, що Бразилія — небезпечна, і це — свята правда. У цій країні я вперше відчула певну дискримінацію. У мене — світла шкіра, я — білявка і цим виділяюся у натовпі.
У Ріо-де-Жанейро треба знати певні правила. Бідні та багаті райони у цьому місті розташовані дуже близько, а різниця між заможними та бідними людьми — дуже значна. У бідних районах люди часто заробляють на продажу наркотиків, ні для кого не таємниця, що там це поширено. Бідняки озлоблені та до певної міри аґресивні.
Відстань між такими районами — доволі мала, там немає поділу, що багаті живуть окремо від бідних і навпаки. Може бути так, що одна вулиця є нормальною, а сусідня — дуже небезпечною. Небезпека, у прямому сенсі, чатує за рогом.
Культурний шок у мене був у тому, що не можу піти туди, куди хочу, не можу ходити сама, не можу гуляти, коли стемніє. Також не можу користуватися телефоном на вулиці, брати зі собою багато речей, якщо йду на пляж. Така кількість «не» ставить людину в суворі рамки, які я, як і більшість людей, дуже не люблю.
У мене є невеликий список країн, куди не поїду саме через безпеку — Філіппіни, деякі африканські країни, Гватемалу і Гондурас. Однак відпущу туди Ореста. У нього є мрія відвідати всі країни світу, тому не буду перешкоджати йому це зробити.

Питання фінансів
Під час подорожей ми працюємо. У нас є кілька проектів, зокрема, сайт Ореста, де ми ділимося досвідом і в такий спосіб спонукаємо людей до активного способу життя. Розповідаємо про можливості заробітку он-лайн і маркетинг. Мандрівки — це гарно, однак хочемо не лише про них розповідати, а й допомогти людям подорожувати.
У багатьох є стереотип, що робота має бути серйозною, що для цього треба сидіти в офісі та працювати за графіком. Насправді є й інші варіанти. Можна вести свою справу та працювати дистанційно з того місця чи країни, де тобі цікаво та комфортно.
Майже не їздимо автостопом. Нам треба працювати в подорожах і ми цінуємо наш час. Автостоп — дуже гарний досвід, але ти ніколи не знаєш, скільки часу чекатимеш, поки хтось зупиниться. Завжди намагаємося шукати дешеві квитки на транспорт, часто буває, що літати дешевше, ніж їхати автобусом чи потягом.
Живемо будь-де. У нас багато знайомих по всьому світу, вони нас запрошують до себе. Користуємося каучсерфінгом — це, до речі, хороший спосіб інтегруватися в якесь середовище, бо ти житимеш безпосередньо у представника певної країни. Також обираємо гостели, інколи, коли зупиняємося на довший час, орендуємо окреме житло. Все залежить від ситуації, країни та кількості часу.

Мандрівна фотографія
Позаяк я — фотограф, то у подорожах приділяю час і фотографії, бо це — те, що я люблю й умію робити. Це також і хороший спосіб закарбувати в пам’яті яскраві моменти, емоції та людей, котрих зустрічаєш під час мандрівок.
Насправді немає якихось секретів, як зробити свої фотографії цікавими. Треба хоч на якийсь час перестати дивитися National Geographic і порівнювати свої знімки з тими, що є у журналі. Потрібно бути амбітним і фотографувати те, що припало до душі. Не треба робити знімок Ейфелевої вежі просто тому, що таке фото є у всіх і ви вже знаєте, з якого ракурсу воно вийде гарним.
Знімки треба робити спонтанно, коли хочеться вам, а не коли треба, бо це — якась визначна скульптура чи місце. Відмовляйтеся від шаблонів і пропускайте країну крізь себе, спробуйте її відчути. Намагайтеся спіймати емоції, робіть акцент на людях, бо люди у 80 % випадків розкажуть про країну більше, ніж стародавня архітектура чи природа.
Якщо фотографуєте ландшафти, то намагайтеся показати їх із якоїсь цікавої точки. Не бійтеся присісти чи залізти кудись вище, щоб змінити кут огляду. Не потрібно все фотографувати на рівні очей. Робіть щось нестандартне, якщо ваші фотографії будуть живими та передаватимуть атмосферу, вони обов’язково будуть цікавими.

Софія Лазуркевич, «Львівська газета»

До теми
Український сервіс TripMyDream визнали найкращим туристичним стартапом на міжнародному конкурсі Seedstars World. Сервіс Tripmydream допомагає знайти і придбати вигідні пропозиції з перельоту та проживання в будь-якій точці світу під заданий бюджет. Команда стартапу отримала приз у розмірі 500 тис. USD. Конкурс Seedstars World проходив у Швейцарії.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply