Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Під Вінницею фермер Олександр Джига вирощує трюфелі

Автор:

|

Липень 27, 2017

|

Рубрика:

Під Вінницею фермер Олександр Джига вирощує трюфелі

Вінничанин Олександр Джига у дитинстві їв вареники з трюфелями. Він — не дитина президента, а фермер, котрий знайшов плантації заморських делікатесів на Вінниччині. Тепер 30-річний чоловік хоче зробити на цьому бізнес. Через кілька років планує зібрати перший урожай грибів, які коштують від 300 EUR за 1 кг.
Олександр Джига з юних років займається фермерством. Для нього це — сімейна справа. Його прадід був фермером, дід лісником, батько фермер, і він фермер. Має господарство площею 20 га у селі Васильківка, що в Тиврівському районі. Торік п. Джига на 1,5 га землі зробив трюфельну ферму, яка дасть перший урожай через чотири роки.
— Як вирішили створити трюфельну ферму?
— Трюфелем зайнявся спонтанно. Мій товариш, Володя Білко, розповідав про трюфелі. Казав, що це — найдорожчий гриб у світі, вирощується в Італії, Франції й Америці. Показав світлини, а я впізнаю гриб «волове серце», яке з дитинства збирав у дубовому гаю, що неподалік від нас. Побилися об заклад, що «волове серце» й є трюфелем. Знайшли у нас це «волове серце», порівняли з фотографіями, зробили навіть аналіз у розрізі. Справді, трюфель. І в мене виникло бажання їх вирощувати в себе, на фермі.
— Ви казали, що цей гриб росте у Франції й Італії. Як же він з’явився в Україні?
— З’явився у нашому реґіоні понад 220 років тому. Російський полководець Суворов після військових походів у Європу, дізнався про культуру споживання трюфеля. І військові начальники захотіли вирощувати це і в своїх краях: взяли дерева, що були інфіковані спорами гриба та на Вінниччині висадили дубовий гай. А щоб лісничим не казати, що це таке та скільки гриб коштує, сказали, що «волове серце», їстівний гриб. Виявляється, я з дитинства трюфелі відрами їв. А ми його ще смажили, у вареники як начинку додавали.
— Отже, ви вирішили виростити трюфель на своїй фермі. Є труднощі?
— Не знав, як вирощувати цей гриб. Італійська технологія культивації трюфелів коштує тисячі доларів. А чи дасть вона свій результат на українському ґрунті? Тому пішов іншим шляхом: взяв ґрунт у тому дубовому гаю, що висадив Суворов, та ще в кількох місцях. Порівняв із властивостями землі на своїй фермі та додав тих макро- та мікроелементів і хімічних сполук, яких бракувало. А способи, як правильно вирощувати дерева з трюфелем знайшов у дореволюційній книзі, 1812 року. Виявляється, Російська імперія експортувала тонни трюфелів у Францію.
— І тепер вже знаєте технологію й уже «засіяли» землю грибами?
— Торік ми заклали на 1,5 га ферми. Це — приблизно 150 дерев, у коріннях яких буде рости гриб. Через чотири роки отримаємо перший урожай. Велика проблема — це його продаж. Оскільки трюфель занесений у Червону книгу, то в Україні функціонує лише чорний ринок. Не хочу працювати нелегально, тому домовився з італійцями, щоб вони продали нам свої дерева з трюфелями. Це дорого, але вся продукція буде сертифікована та матиме ліцензію для продажу як в Україні, так і за кордон. Тобто, буде промислове виробництво трюфелів в Україні.
— А який очікуєте врожай?
— Цього року будемо дивитися, чи прижився трюфель на фермі. А плоди будуть на п’ятий рік. Скільки буде врожаю? Перший може бути до 5 кг. Але ресторатор не візьме малі плоди. Продається лише крупний, стиглий, ароматний, не пошкоджений трюфель.
— Урожай через чотири роки, і то невеликий. Звучить не вигідно, щоб робити на цьому бізнес…
— Варто цим займатися чи ні? Так, сумніви є. Але я себе страхую тим, що знаю, де взяти «дикі» трюфелі, які збираємо на продаж. Схоже працюють і в Болгарії: трюфельних ферм там одиниці, але за об’ємами врожаю вони збирають більше, ніж у Франції. Жодних вкладань і стабільний прибуток. Але я не хочу так: бажаю створити бізнес, на якому можна легально заробляти та потім залишити дітям.
— Забігати наперед не хочеться, але які у вас плани в трюфельному бізнесі?
— Треба зробити цей бізнес легальним. Спочатку треба культивувати трюфель і показати реальні результати. Щоб науковці, які пишуть Червону книгу, дізналися наочно, що гриб можна вирощувати руками людини. Планую збільшити виробництво: передав технологію вирощування трюфелів одеським фермерам, аби ті на осінь заклали 90 га.
— Передали технологію і створили конкурента. Чи не так?
— Ми не конкуренти, а партнери. У мене є такий девіз: «Якщо хочеш перемогти свого ворога, зроби його своїм другом». А конкуренція — це стимул розвиватися, покращувати технологію. А покупці будуть у всіх. Якщо кілька років тому в Європі на рік було 200 т трюфелів, то зараз 20 т. Там зацікавлені у купівлі трюфелів великими партіями. Для споживача лише краще, якщо буде кілька виробників трюфеля: більше вибору та різниця в ціні.

Валерій Чудновський, «20 хвилин»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...