Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 10, 2019

Партія Зеленського блокує проходження до ВРУ Володимира В’ятровича

Автор:

|

Листопад 20, 2019

|

Рубрика:

Партія Зеленського блокує проходження до ВРУ Володимира В’ятровича
Володимир В’ятрович

Доки Юрій Луценко, колишній генеральний прокуратур України, роздає скандальні інтерв’ю на тему ймовірного тиску адміністрації президента США на Володимира Зеленського, результатом чого стала процедура ініціювання імпічменту Дональду Трампу, Ірина Луценко, дружина колишнього генпрокурора, несподівано написала заяву про дочасне припинення повноважень депутата Верховної Ради України (ВРУ). Доки експерти робили припущення, чи не означає це, що подружжя Луценків вирішило від гріха подалі накивати п’ятами з України, рішення п. Ірини спричинило інший скандал. Цього разу пов’язаний із Володимиром В’ятровичем, колишнім директором Українського Інституту національної пам’яті (УІНП).

Під № 25
Ірина Луценко, котра була народною депутаткою трьох скликань ВРУ (в парламенті вона — від 2012 року) в теперішній каденції стала членом фракції Петра Порошенка «Європейська солідарність» (ЄС). Згідно зі законодавством, тепер її місце у ВРУ мала б зайняти Наталія Бойко, наступна у виборчому списку партії ЄС, однак вона офіційно відмовилася від депутатського мандату, заявивши, що вважає себе кориснішою в «Нафтогазі», ніж у ВРУ. «Зараз я продовжую мої енергетичні будні: незмінні, але зовсім не монотонні — я є членом наглядової ради «Нафтогазу України» і допомагаю з впровадженням реформ своїй державі. Енергетична сфера є дуже непростою і зараз в Україні — один із періодів, коли мають бути завершені ключові для цього напрямку реформи», — написала п. Бойко у Facebook.
Наступним у списку ЄС (під № 25) є власне Володимир В’ятрович. 14 листопада Центральна виборча комісія (ЦВК) у повній відповідності до чинного законодавства зареєструвала його народним депутатом України та видала відповідне посвідчення. А ось далі почався відвертий саботаж із боку монобільшості президентської партії «Слуга народу».

Брехня спікера
Ще напередодні голосування за дочасне припинення повноважень Ірини Луценко Максим Бужанський, одіозний депутат від «Слуги народу», відомий своїми відверто антиукраїнськими заявами та ностальгією за радянським минулим і не приховує своєї антипатії до Революції гідності, публічно закликав не підтримувати такого рішення, арґументуючи свою позицію якраз тим, що після п. Луценко до ВРУ має пройти Володимир В’ятрович. У відповідь розгублений Дмитро Разумков, голова ВРУ, зауважив, що «примушувати п. Ірину виконувати свої депутатські повноваження недоцільно незалежно від того, хто займе місце у фракції ЄС замість неї».
Тим не менш скласти присягу народного депутата України п. В’ятровичу не вдалося. Спершу той таки п. Разумков заявив, що ще не отримав рішення ЦВК. «Щиро здивований певною мірою істеричною реакцією декотрих моїх колег на факт мого проходження в парламент. Але ще більше здивований позицією керівництва ВРУ, яке чомусь не знайшло можливість для складання мною присяги в парламенті», — заявив історик, запевнивши, що всі необхідні документи подав керівництву ВРУ вчасно.
За якийсь час стало зрозуміло, навіщо п. Разумкову знадобилася брехня про «не отримані вчасно документи». Павза була потрібна, щоб встигли подати заяву до суду з вимогою визнати обрання п. В’ятровича народним депутатом «протиправним». «Давно такого «бєспрєдєла», ну, й страху, не пригадую. Тепер зрозуміло, чому спікер тягнув із присягою Володимира В’ятровича», — написала у Facebook Вікторія Сюмар, депутатка від ЄС.

Блазень у суді
Ще більше запитань викликає постать автора звернення до суду — ним виявився Андрій Хілько, котрий сам себе називає «громадським діячем та адвокатом». «Позов подав учасник постановочного судового шоу, який підіграв Зеленському в мобілізації його електорату перед другим туром, коли подав позов і вимагав зняти Зеленського з реєстрації в ніч перед голосуванням, а потім швидко привітав його з обранням. Такий собі позивач за викликом, бо хтось боїться навіть відкрити забрало та подати позов від себе і доручає брудну роботу блазню. Хоча тепер блазнювання — державна політика», — заявив Володимир Ар’єв, депутат від ЄС.
19 квітня ц. р., напередодні другого туру президентських виборів, п. Хілько звернувся до суду з вимогою визнати, що розповсюдження командою Зеленського безкоштовних квитків на його дебати з Порошенком на «Олімпійському» було «підкупом виборців». Андрій Хілько просив суд скасувати рішення ЦВК про реєстрацію кандидата в президенти України Зеленського.

Ностальгія за «світлим радянським минулим»
Звільнений на початку вересня ц. р. указом Зеленського з посади директора УІНП Володимир В’ятрович давно був кісткою в горлі прихильникам «русского міра», яких, на жаль, ще вистачає в Україні, в т. ч. серед політиків. Адже саме він був одним із головних ідеологів декомунізації. У жовтні 2015-го УІНП оприлюднив список із 520 осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію, відповідно, назви вулиць й інші топоніми на їхню честь необхідно змінити. Таким чином, в українських містах і селах на законних підставах почали прибирати радянську символіку, пам’ятники Леніну й іншим радянським діячам, а також перейменовувати вулиці. Також перейменували низку населених пунктів, у т. ч. два обласних центри — Дніпро (колишній Дніпропетровськ) і Кропивницький (колишній Кіровоград).
Після перемоги на виборах Зеленського апологети «радянщини» радо потирали руки. Першим пішов у наступ відомий українофоб Геннадій Кернес, міський голова Харкова. Після того, як активісти повалили пам’ятник радянському маршалу Жукова, він пообіцяв його відновити.
Показовою тоді стала реакція Юлії Мендель, прессекретаря глави держави. «Ситуація в Харкові — яскравий приклад непродуманості та недосконалості гуманітарної політики, яку проводили останніми роками. Закон не вимагає знесення пам’ятника Жукову. Президент вважає, що розв’язання подібних колізій є справою винятково територіальної громади міста», — заявила вона.
Фактично, це означає, що президент Зеленський готовий відкрити шлях до повернення на мапу України радянських назв і символів через рішення місцевих рад, але наразі остерігається це робити. Можливо, саме тому поява у стінах ВРУ Володимира В’ятровича викликає в декотрих «слуг народу», які тужать за «світлим радянським минулим», таку нервову реакцію?

Ігор Берчак

P. S. Сам п. В’ятрович сприймає ситуацію спокійно. «Ще більше зусиль «Слуг народу» проти В’ятровича. Тепер мене не хочуть допустити в парламент через суд. От тобі і сила «слуг»: монобільшість, 240 із гаком депутатів, закони одним махом. Чекайте, скоро буду! Українізація — це не страшно», — написав ексдиректор УІНП у Facebook.

До теми
Державне бюро розслідувань (ДБР) скерувало до Генеральної прокуратури України (ГПУ) проєкт повідомлення про підозру Петру Порошенку в рамках досудового розслідування карного провадження «щодо можливого неправомірного впливу на проведення конкурсу з добору кандидатів для призначення членів Вищої ради правосуддя у березні-травні ц. р.». Крім цього, слідчі ДБР надіслали до ГПУ проєкт подання до ВРУ щодо надання згоди на притягнення до карної відповідальності народного депутата Порошенка. У проєкті підозри йдеться про дві статті Кримінального процесуального кодексу України, які, зокрема, передбачають «публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів зі закликами до таких дій, вчинені особою, яка є представником влади» та «зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки».
Як писав «Міст», після приходу до влади Володимира Зеленського проти Петра Порошенка відкрили низку проваджень, за якими стоїть Андрій Портнов, колишній заступник голови Адміністрації президента Януковича. За його заявами ДБР відкрила вже 13 карних проваджень, в яких так чи інакше фігурує п’ятий президент України. Пресслужба останнього відреагувала наступним чином: «Так званий проєкт підозри, про який написав в телеграм-каналі заступник глави адміністрації Януковича Портнов, а потім скопіювала пресслужба ДБР, є нічим іншим як російським замовленням на заподіяння шкоди репутації п’ятого президента, а також спробою перешкоджати Петру Порошенко в низці зустрічей із іноземними лідерами на саміті Європейської народної партії в Хорватії та на безпековому форумі в Галіфаксі (Канада)».
Ігор Головань, адвокат Петра Олексійовича назвав проєкт підозри «останнім козирем» Романа Труби, директора ДБР, з-під якого «швидко вислизає» крісло. Він також додав, що поспіх п. Труби і «його наставника» Портнова обумовлений ще й тим, що 15 листопада Шевченківський суд Києва зобов’язав ДБР розглянути клопотання про закриття саме цього карного провадження.

About Author

Meest-Online