Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Невмирущий український дух

Автор:

|

Грудень 11, 2014

|

Рубрика:

Невмирущий український дух
Випускники СШ № 5 в коридорішколи біля памятної дошки Кокорудзам

Випускники СШ № 5 в коридорішколи біля памятної дошки Кокорудзам

У чорні для українців часи, коли Галичина перебувала під польською окупацією, наш народ стійко захищав свою ідентичність. Зокрема, у 1920-х рр. була заснована Перша українська дівоча гімназія у Львові. Гімназія не мала свого приміщення, й учениці були змушені «мандрувати» містом. Проблему вирішило подружжя Кокорудзів: за кошти, збережені за час багатолітньої праці, та гроші, виручені від продажу успадкованої від батьків землі, вони спорудили для гімназії будинок.

20 років тому зійшлися та з’їхалися випускниці гімназії, щоби відзначити її 60-ліття. Вони ж подали ідею виготовлення пропам’ятної таблиці Кокорудзам, яка тепер розміщена на почесному місці, та випустили книжку «Приватна дівоча гімназія «Рідної школи» українського педагогічного товариства імені Іллі та Іванни Кокорудзів у Львові» про історію самого закладу, учителів та учениць.
У вересні ц. р. керівництво середньої спеціалізованої загальноосвітньої школи (ЗОШ) № 5 із поглибленим вивченням англійської мови і представники випускників цієї школи 1945-1960 рр. вирішили 22 листопада 2014 року відзначити 80-ліття спорудження меценатами Кокорудзами будівлі для Першої української дівочої гімназії.
У процесі підготовки до проведення цього заходу було вирішено:
* повідомити про святкування випускників СШ № 5 до 1960-го включно, а також осіб, котрі починали своє навчання в СШ № 5 і могли б закінчити її до 1964-го, але у зв’язку з реформуванням школи 1960 року були переведені в інші навчальні заклади;
* знайти можливість встановити на фасаді будинку № 40 на вул. Коновальця, де проживали Іванна й Ілля Кокорудзи, меморіальну дошку;
* відновити на фасаді ЗОШ № 5 напис про те, що цю будівлю «Рідної школи» спорудили Ілля й Іванна Кокорудзи;
* виготовити запрошення для святкування;
* впорядкувати могилу Іллі й Іванни Кокорудзів на Личаківському цвинтарі;
* орендувати приміщення для проведення урочистої частини святкування;
* випустити книжку про історію школи, вчителів і випускників минулих років.
Робота закипіла. Випускники вишукували своїх однокласників. Найактивніше працювали Юлія Островська (1949 р. в.), Зеновія Білинська-Служинська й Євгенія Кавута-Ковалюк (1953 р. в.), Тетяна Баб’як-Ціж і Марта Мота (1959 р. в.), Ігор Субтельний (1960 р. в.), Мирослава Жирко-Кушнір (1962 р. в.), Богдана Лемішка, Нона Радь-Цибульникова та Марія Козак (1963 р. в.).
Оргкомітет звернувся до ігумена Унівського монастиря о. Теодора. Панотець, добре знаючи, як свого часу подружжя Кокорудзів опікувалися гуцульськими дітьми, заклавши для них столярну, кравецьку та шевську майстерню у с. Дора (тепер околиця м. Яремче), пообіцяв, що підопічні Унівського монастиря св. Іллі в м. Яремче профінансують виготовлення та встановлення меморіальної таблиці. Лариса Коморна, директор СШ № 5, має намір поновити напис, щойно фасад школи буде відремонтовано.
Тетяна Ціж зайнялася виготовленням запрошень для відзначення ювілею. Юлія Островська та Богдана Фуртак (1960 р. в.) відчистили від моху гробівець Кокорудзів і посадили у квітничку хризантеми. Вони були приємно здивовані, заставши там кошик із квітами з написом «Від випускників 1953 року».
Випускники орендували приміщення зали Львівського будинку органної та камерної музики на вул. С. Бандери, 10. Зеновія Білинська-Служинська з метою отримати якнайбільше матеріалів-спогадів до запланованої книжки, підготувала та поширила серед випускників різних років анкети.
І ось настав довгоочікуваний день 22 листопада. О 12-й годині випускники зібралися в приміщенні ЗОШ № 5, спілкувалися між собою, слухали цікаву інформацію учнів і вчителів про сучасну школу, походили по класах, де колись навчалися. Бібліотеці школи подарували чотири книжки «Погляд в минуле. Календар пам’ятних дат» за 2011-2014 рр. Крім того, п. Білинська-Служинська подарувала книги з особистої бібліотеки.
О 14-й усі присутні перейшли до органної зали. Дійство відкрила п. Коморна, котра розпочала зустріч хвилиною мовчання за загиблими під час Голодомору 1932-1933 рр. і за полеглими героями «Небесної сотні». Цим трагічним сторінкам було присвячено пісню Наталії Май «Гори, гори, моя свіча» у виконанні п. Лисенко, заступника директора з виховної роботи, й Юлії Облогіної, учениці 11-го класу. Учні у формі презентації розповіли про свою школу, про видатних особистостей, котрі тут навчалися, зокрема про членів ОУН Наталю Нижник-Винників, Богдану Світлик та Ірину Сеник. Згадали й про відому журналістку Ніну Бічую, спортсмена-шахіста Козакова й інших. Діти показали присутнім цікаву концертну програму, у т. ч. англійською мовою.
По закінченні концерту Лариса Мирославівна передала слово Богдані Фуртак, котра поставила подружжя Кокорудзів, зважаючи на його заслуги перед українським народом, в один ряд із меценатами Єлизаветою Гулевичівною, Григорієм Ґалаґаном та Євгеном Чикаленком. Побажала нинішнім учням таких професійних, майстерних, справедливих педагогів, яких мали випускники 1941-1960 рр., запросила учнів і вчителів школи на відкриття та освячення меморіальної таблиці, робота над виготовленням якої вже триває, та попросила за можливості відвідувати поле 60а Личаківського цвинтаря, де розміщена могила Іванни й Іллі Кокорудзів.
Наголосивши на тому, що цей день є Днем пам’яті жертв Голодоморів, п. Богдана запалила свічку пам’яті за загиблими від голоду 1924-го, 1932-1933 рр., 1947 року і тими, хто тепер страждає на Донбасі, і передала слово випускникам школи минулих років.
Юлія Островська згадала цікаві моменти свого щкільного життя, теплим словом пом’янула дуже вимогливого вчителя німецької мови Миколу Шевчука, вчителя математики Стефанію Базилевич, котрі успішно виховували з учнів порядних, освічених і гуманних людей.
Зеновія Білинська-Служинська сказала, що пам’ять об’єднує покоління, яке відійшло, із сьогоднішнім і прийдешнім. Аби пам’ять зберегти та примножити, необхідно написати спогади про вчителів, учнів та історію школи.
Наталія Гронська, донька колишнього бібліотекаря школи Сильвестра Івановича, згадала голодний 1947 рік, побажала сьогоднішнім учням ніколи такого не зазнати й шанувати хліб насущний. Вона теплим словом згадала вчительку математики Стефанію Базилевич і вчителя української мови та літератури Максима Полубічка, вчительку російської мови та літератури Віру Дегтяр.
Велике зацікавлення серед присутніх викликало повідомлення п. Наталії про її наукові дослідження як доцента «Львівської політехніки». На підставі своїх праць Наталія Гронська в стислій формі подала концепцію гармоніології в ракурсі останніх досягнень всесвітньої наукової думки стосовно єдності функцій взаємовпливу, взаємозв’язку, взаємозалежності Космосу. На її думку, ця концепція корелює з християнським догматом Святої Трійці, який, уособлюючи роль іпостасей Бога-творця, Бога-Слова (Ісуса Христа), Бога-Духа Святого безпосередньо пов’язаний із формуванням характеру переходу матеріально-енергетичного в енерго-інформаційний обмін.
Лідія Садова прочитала свій вірш, присвячений Героям Майдану. Юлія Островська наголосила на тому, що п. Дегтяр мала шовіністичні погляди й усіляко намагалася зросійщити українських дітей. А Даниїла Сидорович побажала всім міцного здоров’я та довгих літ життя.
Вечір закінчився хвилиною мовчання в пам’ять жертв Голодоморів. З надією зустрітися під час посвячення меморіальної дошки Кокорудзам і на наступному ювілеї школи 2024 року, випускники школи попрямували на дружню зустріч у кафе на вул. Коперника, 10.
Можна впевнено сказати, що найбільший слід по собі та вдячну пам’ять у серцях нащадків залишають люди, котрі свої сили та статки жертвують на благо рідного народу.

Богдана Фуртак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...