Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 23, 2019

Керівник «Нафтогазу» відмовився йти з посади і хоче зарплату в десять мільйонів

Автор:

|

Березень 13, 2019

|

Рубрика:

Керівник «Нафтогазу» відмовився йти з посади і хоче зарплату в десять мільйонів

Андрій Коболєв

Минулого тижня Кабінет Міністрів України (КМУ) вирішив не продовжувати контракт із головою правління Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим. Відтак Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України, анонсував проведення конкурсу на заміщення посади очільника компанії 23 березня — наступного дня після закінчення терміну дії п’ятирічної угоди з Коболєвим. Вочевидь, «останньою краплею», після якої прем’єрський терпець остаточно увірвався, стало нещодавнє рішення Наглядової ради НАК не просто продовжити контракт із Андрієм Коболєвим ще на три роки, а й встановити йому місячний оклад у понад 2 млн грн. У поєднанні з пропонованими преміями та бонусами середньомісячна зарплата керівника НАК може зрости до 10 млн грн, а за найсприятливіших для нього умов — до абсолютно фантастичних 28,5 млн грн на місяць!
Для країни, яку восени минулого року Міжнародний валютний фонд (МВФ) визнав найбіднішою державою в Європі як за часткою валового внутрішнього продукту на одного мешканця (2 656 USD), так і за рівнем зарплат (325,5 USD), це стало справжнім шоком.

«Я не здамся без бою»
Щоправда, сам керівник НАК одразу чітко дав зрозуміти, що не дозволить забрати в нього ласий кусень «нафтогазового» торта у вигляді захмарних виплат. «Рішення уряду про закінчення мого контракту та про оголошення конкурсу суперечить українському законодавству, більше того, таку думку поділяє і міжнародне співтовариство, й організації, які були спонсорами реформ корпоративного управління», — сказав, як відрубав п. Коболєв. За його словами, КМУ не має повноважень приймати кадрові рішення, оскільки для цього в НАК створена Наглядова рада. «Результат реформи, яка проводилася з державними компаніями в нашій, країні такий, що повноваження звільняти, призначати, змінювати зарплату, премії виписувати — це повноваження виключно Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», і це можна перевірити в законі».
Андрій Коболєв переконує, що гроші його абсолютно не цікавлять, а залишати посаду не збирається «задля досягнення мети». За його словами, мається на увазі «наведення прозорості на ринку газу, зокрема, усунення посередників, а також забезпечення транзиту природного газу після 2019 року територією України».
Також голова правління НАК наголосив, що хоче завершити розгляд проти Російської Федерації (РФ) у Стокгольмському арбітражі. «Наша команда п’ять років активно і тяжко працювала над таким процесом, як Стокгольмський арбітраж і створенням вигідних для України умов у відносинах із РФ. І я хочу цей процес завершити. Хочу з багатьох причин, не тільки тому, що я громадянин України і для мене це важливо, а й тому, що як професіонал уважаю, що перемога, якої ми досягли, й інструменти, які ми зараз дали українській перемовній стороні у відносинах із «Газпромом», коштують багато мільярдів доларів. Утратити їх, конвертувати в чергову поразку, як це було бездарно зроблено кілька разів у минулому, я вважаю абсолютно неправильним як для країни, так і для себе», — наголосив п. Коболєв.

8 млн USD «на зберігання» мамі
Загалом дії п. Гройсмана не можна назвати непослідовними. Він давно критикує керівництво НАК за ганебну звичку виписувати собі величезні премії на додачу до й так чималеньких зарплат. Найскандальніша історія трапилася 2017 року. Тоді загальні виплати топ-менеджменту «Нафтогазу» (шестеро членів правління і дев’ятеро директорів) склали 214 млн грн.
У липні 2018-го наглядова рада НАК вирішила виплатити 41 співробітнику компанії премії на загальну суму понад 46 млн USD за перемогу над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражному суді. Особисто п. Коболєв тоді розбагатів на майже 8 млн USD.
Гроші він, за його власними словами, «переказав мамі у США на зберігання». «Уявіть себе на моєму місці. Я в принципі ніколи не зберігаю великих грошей на рахунку в Україні. Розумію, що за фактами, які пов’язані з роботою «Нафтогазу», зараз відкрили величезну кількість справ — у мене є величезна така тека з цими справами, я їх періодично гортаю. Там Національне антикорупційне бюро України, і прокуратура — все є. Самі по собі ці розслідування — нормальний процес, я до цього ставлюся спокійно. Але жодна з цих справ не була закрита, всі вони — у підвішеному стані. І це створює істотний ризик конфіскації моїх грошей і майна», — бідкався п. Коболєв свого часу в інтерв’ю інтернет-виданню «Лівий берег».
Заради справедливості зазначимо, що після того скандалу він пообіцяв віддати свої доходи на доброчинність. Виконав свою обіцянку, чи ні — невідомо, оскільки чинне законодавство не зобов’язує голову правління «Нафтогазу» заповнювати електронну декларацію про доходи.

Як кішка з собакою
Проте величезні премії в цій ситуації можна вважати хіба формальним приводом. Насправді стосунки п. Гройсмана та п. Коболєва щонайменше три останні роки нагадують стосунки кішки та собаки. 2015-го в Україні стартувала реформа корпоративного управління згідно з принципами Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Згідно з нею, управління державними корпораціями (крім «Нафтогазу», це також «Енергоатом» та «Укренерго») акумулюється в руках наглядових рад, які обирає уряд. Новація має на меті припинити корупцію й унеможливити керівництво держкомпаніями в ручному режимі. 2016-го була сформована Наглядова рада «Нафтогазу», з того моменту і почалося протистояння уряду та менеджменту НАК.
Першим «яблуком розбрату» став контроль над оператором української газотранспортної системи (ГТС). Міністерство економічного розвитку та торгівлі вирішило перепідпорядкувати собі компанію «Укртрансгаз», але вперся Андрій Коболєв, котрий домігся того, щоби ця компанія залишилася у складі НАК. Восени 2017-го урядовці та п. Коболєв сперечалися щодо призначення на посаду керівника газового напрямку НАК Олега Прохоренка, голови правління «Укргазвидобування». Останній вимагав суттєвого збільшення зарплати, що не сподобалося КМУ. В підсумку п. Прохоренко покинув «Нафтогаз». Щоправда, на його місце прийшов Андрій Фаворов, співвласник одного з найбільших газових трейдерів — групи «ЕРУ Трейдинг», котрого «Економічна правда» називає приятелем п. Коболєва.
Також 2017-го між прем’єром і головою правління НАК спалахнула боротьба за вплив на Наглядову раду компанії. Володимир Гройсман пропонував збільшити її склад із п’яти до семи членів, аби зменшити вплив Андрія Коболєва. На знак протесту чотири іноземці вийшли зі складу ради. Але в підсумку чисельність ради зросла, хоча більшість її членів, як і раніше, лояльні до п. Коболєва.
У листопаді 2018-го НАК узагалі, що називається, пустився берега, подавши до Господарського суду міста Києва позов з вимогою стягнути з уряду компенсацію в розмірі 6,6 млрд грн. Позовні вимоги були обґрунтовані рішенням КМУ щодо покладення спеціальних обов’язків постачати газ населенню за цінами, нижчими за ринкові, що тривало з 2015 року. Спершу уряд запевняв НАК, що це тимчасовий захід, однак термін дії пільгових цін для населення регулярно продовжувався і закінчився лише 1 листопада 2018-го, коли КМУ під тиском МВФ був змушений підняти ціну на газ для населення на 23,5 % (із 6 958 грн за тисячу кубів — до 8 550 грн).
Також уряд і НАК сперечалися щодо контролю над процесом анбандлінгу (відокремлення видобувних і збутових підрозділів від транспортних) і залучення західного партнера до управління українською ГТС, збереження в «енергетичному ланцюжку» приватних облгазів і плати за використання мереж, аудиту діяльності «Нафтогазу», компенсування витрат на встановлення населенню індивідуальних газових лічильників тощо.

Крок назад у плані реформ
Олександр Харченко, директор Центру дослідження енергетики, називає дві причини теперішнього скандалу з оголошенням конкурсу на заміщення посади очільника НАК: перша — уряд так і не зрозумів суть реформи корпоративного управління, а друга — п. Гройсман не готовий змиритися з тим, що роздавати команди держкомпаніям у ручному режимі йому вже не до снаги. «Щоб відсікти політичний і корупційний вплив на держкорпорації — і був впроваджений механізм наглядових рад. Уряд із цим змиритися не може. І ці обставини породжують конфлікт. А галас навколо цього — винятково передвиборчий. Не знаю, наскільки в усе це залучений п. Порошенко, але п. Гройсман п. Коболєва терпіти не може і намірився всі нюанси вирішити під вибори — а раптом, проскочить!», — пояснив він аґенції УНІАН.
Дмитро Яблоновський, заступник директора Центру економічної стратегії, каже, що проблема полягає не у невдоволенні урядом діями менеджменту «Нафтогазу», а у тому, що КМУ діє через голову Наглядової ради, яку сам же раніше обрав. «Такий підхід не відповідає принципам ОЕСР, дотримуватись яких у цій сфері українські чиновники зобов’язувалися під час перемовин зі західними партнерами та кредиторами. З точки зору реформи, теперішнє рішення уряду — це однозначний крок назад», — заявив експерт «Німецькій хвилі».

Список претензій до Андрія Коболєва
Щоправда, необхідно зазначити, що й Андрій Коболєв не такий вже й «білий і пухнастий». Напередодні заяви прем’єра про оголошення конкурсу були оприлюднені витримки зі службового листування Юрія Вітренка, виконавчого директора «Нафтогазу», котрий повідомив про виявлення в роботі компанії корупційної схеми, до якої нібито причетний п. Фаворов. Юрій Вітренко стверджує, що компанія «ЕРУ Трейдинг», якою раніше керував п. Фаворов, час від часу отримувала необґрунтовані преференції при купівлі газу. Знижка могла сягати 1 тис. грн за 1 тис. куб. м. Зважаючи на обсяги придбаного палива, «ЕРУ Трейдинг» могла «на рівному місці» заробити до 2,2 млн USD.
Є до Андрія Коболєва й інші претензії. «Зокрема, чому власний видобуток газу 2018 року впав, хоча п. Коболєв обіцяв зростання, тільки-но в Україні підвищать тарифи. А підвищилися лише премії керівництву «Укргазвидобування» і самому п. Коболєву. Друге запитання — «Де обіцяний анбандлінг?», — поцікавився на своїй сторінці у Facebook Денис Іванеско, директор аґенції «Українські новини».

У «Газпромі» п’ють шампанське?
Тим часом думки експертів щодо того, чи протистояння п. Гройсмана і п. Коболєва вигідне Москві, розходяться. «Боюся, що як мінімум, «Газпром» справді радий. Оскільки ніхто до п. Коболєва не зміг поставити його на коліна. І фактично заслуга п. Коболєва в тому, що Україна стала геополітичним гравцем в енергетичній галузі. Він використав, як здавалося РФ, їхню неперевершеність і всесильність в енергетиці — вони ж давно казали, що газ — це зброя, і раптово виявилося, що це питання — ахіллесова п’ята РФ. І він двічі розбив їх у газовому арбітражі на міжнародному рівні», — заявив у ефірі «5 каналу» Володимир Омелян, міністр інфраструктури України.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», також вважає, що зараз украй невідповідний момент розігрувати скандал із «Нафтогазом», бо це відіб’ється на стабільності компанії й обов’язково використає Москва. «Ситуація, грубо кажучи, безглузда. Такого робити не можна. Тим більше, 2019-й — рік двох виборних кампаній, і тому в будь-якому випадку потрібно було залишити діючих керівників «Нафтогазу», щоб період політичної турбулентності і можливої зміни владних команд пройти спокійно. Ще потрібно враховувати закінчення газового контракту з «Газпромом» із 1 січня 2020-го, що теж є моментом невизначеності. Тому просто необхідно забезпечити внутрішню стабільність у газовій сфері. А дії п. Гройсмана — в інший бік. Зараз у «Газпромі» можуть лише аплодувати», — зазначив експерт аґенції УНІАН. За його словами, в нещодавньому інтерв’ю виданню з Люксембурга Дмитро Медведєв, прем’єр-міністр РФ, заявив, що «Газпром» нібито виступає «за» продовження партнерства з транспортування газу територією України, але з урахуванням російських умов — а якщо ні, то є ризик «газової» нестабільності. «Цей сценарій простий: РФ намагається довести Європі, що Україна — ризикована зона, проштовхуючи свої обхідні газогони. І ось, завдяки теперішньому скандалу, цей драматургічний задум наших північних сусідів нашими ж руками втілюється в життя», — каже п. Гончар.
«Нафтогаз» — це не лише Коболєв», — запевняє Сергій Дяченко, голова Бюро комплексного аналізу та прогнозу. Щодо внутрішньої роботи і торгівлі газом, у компанії ведеться планова робота, тож заміна керівника не має ні на що вплинути. «Але коли він піде, якщо це відбудеться, є питання, як людина на його місці зможе впоратися з судовими питаннями по «Газпрому», — пояснив експерт «ВВС News Україна». На його думку, п. Коболєв у цьому питанні працював на «відмінно». «Андрій Коболєв має хороші стосунки з євроатлантичними партнерами та партнерами зі США. Він непоганий фахівець, має авторитет в експертному середовищі», — додає п. Дяченко.
Натомість Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова вважає, що зміни в керівництві «Нафтогазу» не матимуть впливу на перемовини з «Газпромом». «На сьогодні жодних переговорів не ведеться, тому що «Газпром» взяв паузу до президентських виборів», — нагадує п. Омельченко. Експерт наголошує, що до нового контракту про транзит, який буде укладений із 2020 року, керівництво «Нафтогазу» навряд чи буде мати якийсь стосунок. «Новий контракт, імовірно, укладатиме новий системний оператор ГТС, який буде створений у результаті анбандлінгу на вимогу наших європейських партнерів і законодавства України», — каже експерт. «Нафтогаз» мав би пред’явити такі тарифи й умови, які були б привабливими для продовження транзиту. Він ці умови не виправдав», — додає п. Омельченко.
Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій, також не вважає, що зміна керівництва «Нафтогазу» вплине на перемовини з «Газпромом». «Такі речі все ж таки визначають люди, вищі за рангом, — прем’єр-міністр, Президент України. На такого штибу перемовини КМУ надає директиви, тому що вони зачіпають величезне коло питань, і це не лише компетенція «Нафтогазу». Фахівець вважає, що в питаннях перемовин із Європейським Союзом (ЄС) п. Коболєв не є ключовою фігурою, хоча і важливою. Але на думку експерта, ЄС навряд чи орієнтується на конкретних осіб. «Були достатньо критичні зауваження з боку європейських структур стосовно персони і діяльності п. Коболєва. Є заяви Енергетичного співтовариства, Європейського банку реконструкції та розвитку про те, що вони занепокоєні темпом реалізації реформи розподілу «Нафтогазу», яким п. Коболєв керує вже п’ятий рік. Зараз Україна дуже розраховує на підтримку Європи у питаннях тиску на «Газпром» і підписання транзитного контракту, щоб транзит газу територією України не припинився 1 січня 2020 року. не думаю, що керівництво «Нафтогазу» зробило щось, аби уповільнити реалізацію «Північного потоку-2». Навпаки, було зроблено дуже багато помилок, які дозволили «Газпрому» просувати цей проект успішно», — каже п. Марунич.

Чотири варіанти розвитку подій
Наразі до кінця незрозуміло, як розвиватиметься ситуація. Залишається невідомим, яку тактику остаточно обере Андрій Коболєв: чи буде оскаржувати рішення КМУ в судах, чи разом із іншими претендентами візьме участь у конкурсі. Так само невідомою залишається реакція західних донорів України, насамперед МВФ.
Економіст Олексій Кущ вважає найбільш вірогідним сценарієм повторне призначення п. Коболєва керівником «Нафтогазу». Адже, навіть якщо позиція уряду під впливом «рекомендацій» від західних партнерів не зміниться, зараз немає жодних перепон для участі п. Коболєва у новому конкурсі. І його шанси на перемогу — доволі високі. «Західним інвесторам, які давно придивляються до видобутку газу в Україні та української ГТС, невигідно шукати нову людину, принаймні, до андбандлінгу «Нафтогазу», — цитує експерта аґенція «Укрінформ».
Друга версія — призначення новим керівником Юрія Вітренка, виконавчого директора НАК. Його вважають нейтральним кандидатом, котрий нічим особливо себе не заплямував. Третій варіант — призначення тимчасового виконувача обов’язків. А кадровий конкурс затягуватимуть до завершення поствиборчих «перестановок». Четвертим варіантом п. Кущ називає призначення керівником «Нафтогазу» зовсім невідомої в Україні людини, котру, відмовившись конфліктувати з урядом, підтримають західні партнери України. Але такий варіант, на думку експерта, все ж малоймовірний.

Ігор Берчак

Мовою чисел
У розпорядження «Дзеркала тижня» потрапило звернення британки Клер Споттісвуд, голови Наглядової ради «Нафтогазу», до прем’єра Гройсмана, в додатку до якого, крім місячного посадового окладу в 2,082 млн грн, перелічені заплановані премії керівникові НАК на 2019 рік.
Наглядова рада пропонує почати виплачувати із 1 січня ц.р. такі доплати: квартальна премія за рік — 24 млн 984 тис. грн; річна премія «за досягнення цілей і ключових показників» — 24 млн 984 тис. грн; премія «за реалізацію цілей у середньотермінових проектах» (від одного до трьох років) — 24 млн 984 тис. грн; премія «за особливі досягнення» — 12 млн 492 тис. грн; премія «за реалізацію цілей у довготермінових проектах» (від трьох до п’яти років) — 12 млн 492 тис. грн; матеріальна допомога на оздоровлення — 1 млн 249 тис. 200 грн. Якщо підсумувати перелічені доплати, вкупі за рік вийде 126 млн 169 тис. 200 грн, а середньомісячна зарплата становитиме 10 млн 514 тис. 100 грн, пише «Дзеркало тижня».
Крім цього, Наглядова рада внесла до переліку виплату премії за Стокгольмський арбітраж — 216 млн грн, відповідно, річний дохід керівника НАК зросте до 342 млн грн, отже, середньомісячна зарплата становитиме 28,5 млн грн. Для порівняння: доходи бюджету України становлять 1 трлн 26 млн грн, а максимально можлива зарплата голови «Нафтогазу» — 0,342 млрд грн. Тобто доходи держбюджету дорівнюють 2999 потенційним зарплатам п. Коболєва. Водночас витрати на обороноздатність і безпеку держави (212 млрд грн) — це 620 зарплат керівника НАК.

До теми
Середня зарплата в Україні 2019 року може сягнути показника 12 тис. грн. Таку думку в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» висловив віце-прем’єр-міністр Павло Розенко. «У грудні 2018 року середня зарплата склала 10,5 тис. грн. Це прекрасний показник. На 2019-й, гадаю, що є всі можливості досягнути межі 12 тис. грн, з урахуванням того, що курс гривні буде коливатися в прийнятних межах, й інфляція цього року не перевищить 8 %», — сказав урядовець. Водночас, він зазначив, що «було б дуже непогано, якби середня зарплата зросла приблизно на 15-20 %, що з урахуванням інфляції становитиме 10 % росту реальної заробітної плати». За словами п. Розенка, урядова логіка така, що мінімальна заробітна плата в Україні має зростати швидше, ніж інфляція, і в останні три роки держава рухається цим шляхом. Урядовець наголосив, що за цей час здійснили серйозний прорив у реформуванні системи оплати праці та піднятті мінімального рівня зарплати. «Підтвердження цьому — три роки тому мінімальна заробітна плата в перерахунку була 53 USD, а сьогодні вже понад 150 USD. Ми чудово розуміємо, що цього недостатньо, адже працююча людина в Україні недооцінена», — констатував віце-прем’єр і додав, що в Україні нині близько 20 % сімей, у яких щонайменше одна людина працює, перебувають за межею бідності. «Це не нормально, коли людина працює, але не може забезпечити свою сім’ю навіть на межі мінімально необхідного рівня», — наголосив він.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...