Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 14, 2018

Іти за покликом

Автор:

|

Жовтень 23, 2014

|

Рубрика:

Іти за покликом
Зеня Кушпета й її підопічна

Зеня Кушпета й її підопічна

«Любити — не означає просто робити щось для когось, але це означає допомогти іншій людині відкрити те, що вона є неповторною, безцінною, гідною поваги…»
Із книги Жана Ваньє «Бути людиною»

Професор музики, піаністка, яка виступала на сценах Америки, Канади, Європи, українка, народжена в Канаді, Зеня Кушпета одного дня полишає успішну кар’єру й вирішує розділити своє життя з людьми з фізичними та розумовими вадами. Хоча, ще будучи в «Пласті», вона мріяла займатися соціальною роботою, музика тоді все ж переважила.
Думка повернутися до реалізації дитячої мрії виникла після прочитаної в літаку на шляху до Франції статті про спільноту «Лярш», яку в цій країні започаткував канадієць Жан Ваньє 1964 року. І Зеня вирішує присвятити рік свого життя волонтерству.
«Я готова була їхати, куди потрібно: в Африку, Індію, Азію – навчати англійської мови чи допомагати в будь-який спосіб. Зверталася в різні організації, які займалися влаштуванням волонтерів, і врешті мене скерували в спільноту «Лярш-Дейбрейк» у Richmond Hill, невеличкому містечку поблизу Торонто».
Так, натхненна життям і служінням філософа та богослова Жана Ваньє, який перший у Франції запросив неповносправних людей у своє життя, Зеня стає волонтером у спільноті міжнародної організації L’Arche («Ковчег»), котра зараз об’єднує 145 спільнот для людей із психічними вадами та асистентів у 40 країнах світу.
Тоді ж до спільноти L’Arche Daybreak прийняли глибоко неповносправну дівчину Роузі. Вона, кругла сирота, доти мешкала в жахливих умовах у дитячому притулку. Маючи 21 рік, виглядала, як семирічна дитина, потребувала допомоги в усьому й була дуже закрита, боялася людей. Проте із часом почала розвиватися, відкриватися і тим змінювати серце й життя Зені й інших членів спільноти.
«Вона була сама собою – вільною, чистою душею, — згадує п. Зеня. — Роузі відкрила для мене те, що Бог любить кожного з нас такими, які ми є, а також що життя кожної, без винятку, людини є прецінним даром і в таємничий спосіб має особливу місію на цій землі».
Свою місію в Україні Зеня Кушпета почала з проголошенням Незалежності. Спочатку допомагала створювати реабілітаційний центр для неповносправних дітей «Джерело», шукала серед молоді волонтерів для створення руху спільноти «Віра і Світло». Разом із добровольцями сім’ї, де виховувалися діти з розумовою неповносправністю, об’єднувалися при церквах у спільноти дружби для спільної молитви, спілкування та святкування. Люди почали виходити із чотирьох стін і зі своєї самотності, уперше зустріли приятелів у спільноті.
«Згодом ми створили денні програми-майстерні, де наші друзі збираються не лише у вихідні, — розповідає п. Зеня, — а щодня працюють разом із асистентами, дружать між собою. Батьків дітей із особливими потребами на початках дивувало те, що їх запрошують разом із молоддю до спільноти – проводити цікаві зустрічі, ділитися труднощами та радощами, їздити на табори, прощі, разом молитися.
А зараз уже працює 32 спільноти «Віри і Світла» в 15 містах України. «Я мрію допомогти розвивати рух «Віра і Світло» також на сході України», — ділиться планами п. Зеня.
2000 року на запрошення владики Бориса Ґудзяка Зеня заснувала у Львівській богословській академії (тепер це — Український католицький університет, УКУ) Центр духовної підтримки для осіб із особливими потребами та їхніх сімей «Емаус». Його місія — поширювати у суспільстві християнське бачення дару та особливого покликання людей з розумовою неповносправністю та свідчити про гідність і цінність кожної людини. В рамках одного з проектів особи з психічними вадами та молодь-асистенти разом живуть у Домі «Емаус» у приміщенні студентської спільноти Колегіуму УКУ.
2008-го в Україні була створена перша спільнота «Лярш-Ковчег», яка об’єднує п’ять денних програм-майстерень у різних районах Львова та будинок «Витанія», де можуть тимчасово мешкати й провадити самостійне життя особи з розумовою неповносправністю за підтримки молоді-асистентів.
«Коли розділяєш своє життя з неповносправними людьми, учишся в них справжніх цінностей: простоти, щирості, безпосередності, внутрішньої свободи, — переконана п. Зеня. — Їхній дар проявляється у тій щирій радості, з якою вони нас зустрічають і приймають у своє життя».

Оксана Нагірна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...