Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 10, 2019

Історія кохання чотирьох близнюків із Тернополя, які святкують трояндове весілля

Автор:

|

Листопад 13, 2019

|

Рубрика:

Історія кохання чотирьох близнюків із Тернополя, які святкують трояндове весілля
Дві родини Сімчуків

Рівно десять років тому, 2009-го, брати-близнюки Володимир та Ярослав одружилися з сестрами-близнючками Любою й Надією у Різдва Христового, що на вулиці Руській у Тернополі. Чоловіки — уродженці с. Розтоки Кременецького району, поєднали свої долі з тернополянками.

Познайомилися по телефону
«З Володею та Ярославом ми познайомилися абсолютно випадково, — зізнається Надя. — Як тепер згадую події тих днів і розумію, що це була доля. Якось я помилилася номером і випадково зателефонувала до Ярослава. Спершу лише вітала Славка зі святами, а потім за якийсь час вирішили зустрітися. Він розповів мені, що у нього є брат-близнюк, тому ми вирішили зустрітися вчотирьох».
Перші дні спілкування п. Надія розповідає, що вони трішки плутали один одного. Але каже, що за мімікою чи розмовою, відразу розуміли хто є хто. «Ми всі відрізняємось, — каже Надія Сімчук. — У кожного різний характер».
Люба спокійна, Надя — живчик, який навколо своєї осі 125 разів пробіжить. Сестри зізнаються, що між ними є відмінності, мінімальні, але є. Надя старша за Любу на 30 хвилин, а Люба вища за Надю на 1 см.

Спільний будинок і по двоє дітей
За десять років у родинах відбулися великі зміни: в кожної пари підростає двійко дітей. «Ми живемо всі разом в одному будинку, — каже Надія. — Всі святкування проводимо разом. І ніхто нікого не плутає, діти знають, хто є хто.
Тернополянка каже, що Володимир та Ярослав хотіли б мати близнюків. «Коли у нас народилася Діанка, котра дуже плакала перших кілька місяців, то чоловіки вже казали, що добре, що це не близнюки, — продовжує співрозмовниця.
Коли хтось із сестер-близнючок на Сході, то інша доглядає за дітками. «Вони для мене, як рідні, у нас так сталося, що одна мама замінює іншу, — каже Надія. — Ось, коли я була на Сході у моїх синочків були Дні народження, то сестра пекла для них тортики та готувала все для святкування. Ми разом вчимо домашнє завдання, бо діти практично однолітки. Буває і так, що обидві сестри одночасно в різних місцях на чергуваннях. Тоді ініціативу беруть тати-близнюки».

По черзі їздять на Схід
Сестри-близнючки Надія і Любов працювали у районній поліклініці. З початком війни на Сході нашої країни жінки підписали контракт з новоствореною військовою частиною у Тернополі та почали служити медиками. Їхні чоловіки — ветерани російсько-української війни.
Коли почалася війна на сході, вчотирьох вирушили на передову. Чоловіки зараз проходять службу в складі батальйону «Тернопіль». Люба зараз на Сході, у зоні проведення операції Об’єднаних сил, а Надя лише повернулася звідти. Надія каже, що вони чекають повернення сестри і тоді святкуватимуть десяту річницю весілля.

Згадують весілля з усмішками
«Останній рік ми не гуляємо разом, постійно хтось зайнятий. А колись, як гуляли по місту всі разом, то люди постійно звертали на нас увагу, — з усмішкою розповідає жінка. — А подивитися на пари близнюків у день нашого весілля прийшов чи не весь Тернопіль.
До речі, в день весілля пари вдягнули однакові костюми і сукні, що зробило їх ще більше схожими — як дві краплі води.

Наталія Корпан, «20 хвилин»

About Author

Meest-Online