Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 23, 2017

Інозмеці — учасники війни на Донбасі

Автор:

|

Липень 27, 2017

|

Рубрика:

Інозмеці — учасники війни на Донбасі

Для багатьох білорусів війна на Донбасі стала соціальним ліфтом: був водієм фури — став «офіцером»

Перші чутки про «американських інструкторів» і «жінок-снайперів із Польщі та Прибалтики» російська пропаганда почала поширювати ще з літа 2014 року. Хтось вірив, хтось ні, але навіть низка поважних німецьких і французьких часописів повелася на цю «качку». З того часу тема іноземців по обидва боки лінії фронту періодично набуває нового розголосу на шпальтах українських і західних мас-медіа. Нещодавно «Українська правда» опублікувала історії білорусів, котрі воювали на Донбасі.

Установка: не чіпати бойовиків ЛДНР
Загальний висновок: жоден із них не був засуджений за статтею «найманство», що передбачає від трьох до семи років позбавлення волі. Хоча ще рік тому Валерій Вакульчик, голова місцевого Комітету державної безпеки хизувався, що в Білорусі порушено 138 карних справ за цієї статтею. Він не уточнював, кого серед підозрюваних більше: бійців українських добробатів чи бойовиків терористичних організацій «Луганська народна республіка» і «Донецька народна республіка» (ЛДНР). Тим не менше до суду жодна зі справ не дійшла.
«Мене не посадять, боятися мені нічого», — розповів журналістці 22-річний Олександр Рукавишников із білоруського містечка Мстиславль, котрий після професійно-технічного училища поїхав до Ростова, там пройшов пришвидшену підготовку й опинився на Донбасі, де воював майже рік, зокрема, захоплював Дебальцеве. Після контузії взимку 2016-го Рукавишников повернувся до Білорусі. Через якийсь час йому зателефонували і запросили на бесіду до КДБ: «Я просто залишив розписку, що більше не поїду в ДНР — і на цьому край».
Під час своєї «служби» в 1-й Слов’янській бригаді Рукавишников познайомився з іще одним громадянином Білорусі — Олексієм Русяєвим. Той приїхав на Донбас восени 2014 року, встиг отримати медаль «За військову доблесть» і мав за плечима бурхливу біографію: на початку 1990-х воював на Балканах за сербів, потім служив оперативником в одному з відділків міліції Мінська, 1994-го отримав 15 років за вбивство, тепер має сепаратистську медаль і живе в російському Мурманську. Жодної інформації про те, що Русяєв оголошений владою Білорусі в розшук, немає.
Улітку 2014 року в соціальних мережах з’явилося відео: жінка в формі бойовиків у Слов’янську демонструвала на камеру білоруський паспорт і зверталася до президента Лукашенка зі словами: «Бацько, твої громадяни на цьому боці!». Наталія Красовська, родом із міста Борисов Мінської області, в ДНР приїхала на самому початку війни. Отримавши лагідний позивний «Сонечко», воювала снайпером у батальйоні «Спарта» під командуванням покійного «Мотороли». «Їхала туди просто воювати. Було не так важливо, за кого. Потрапила «на яму» до сепаратистів, там мене жорстоко побили, потім дали форму, автомат, і сказали «Вперед!», — розповіла Наталя.
За її словами, в Білорусь вона приїжджала неодноразово — побачити маму: «До матері в Борисові приходили з КДБ, питали, коли я приїду, казали щось про карну справу. 2015 року я приїхала і мене забрали за хуліганство — звичайна адміністративна стаття. Але сказали, що можу ще придатися, щоб проводити бесіди з білорусами і «відмовляти їх їхати на Донбас». У Службі безпеки України офіційно підтвердили факт участі Наталії Красовської в банді.
До речі, білоруський журналіст Ігор Ілляш, котрий записав кілька десятків інтерв’ю з колишніми бойовиками, розповідає, що за час роботи над темою стало зрозуміло, що далеко не всі білоруси, котрі воювали на боці сепаратистів, робили це через вроджену жорстокість чи бажання вбивати. Одні щиро вірили в «розіпнутих хлопчиків» з телевізора, інші використовували війну, як соціальний ліфт: був водієм фури — став «офіцером».
Також Ігор Ілляш заявив «Українській правді», що у білоруських спецслужб існує чітка установка: не чіпати бойовиків ЛДНР. «Залишаються запитання, на які ми не отримали відповіді. Недоторканність бойовиків у Білорусі — це наказ Лукашенка чи власна імпровізація КДБ? І чому був узятий саме такий курс? Через небажання викликати невдоволення Путіна чи влада Білорусі щиро симпатизує «руському міру»?» — риторично запитує п. Ілляш.

Війна — війною, а бюрократія — «за законом»
Не надто проста ситуація з іноземцями і на українському боці лінії фронту. Потрібно нагадати, що після початку російської аґресії на Донбасі влітку 2014 року, проти «зелених чоловічків» і місцевих сепаратистів воювало ціле сузір’я різноманітних підрозділів: Збройні сили (ЗСУ), Національна гвардія (НГУ), «Самооборона Майдану», «Правий сектор» і приблизно зо три десятки різноманітних добровольчих батальйонів. У складі останніх опинилося багато громадян інших країн. Точна їхня кількість так і залишилася невідомою, в українському Генеральному штабі в різні періоди називали дуже різні числа: від «не більше сотні» до «приблизно понад тисячу».
Після численних реорганізацій українського війська іноземці отримали право цілком легально підписувати контракти з ЗСУ, надалі де-юре залишаючись громадянами інших держав, оскільки указ Президента, який мав би їм гарантувати отримання громадянства України за спрощеною системою, на практиці не працює. Стандартна відповідь Комісії з питань громадянства при Президентові України: «Документи потрібно допрацювати».
Цим швиденько скористалася Російська Федерація (РФ), де на іноземних бійців антитерористичної операції (АТО) почали сотнями штампувати справи за суто карними статтями (вбивство, розбій, зґвалтування). За даними волонтерів і правозахисників, в Україні близько 200 іноземних бійців АТО можуть видати РФ. Причому українські силові структури діють «чітко за законом»: якщо громадянин іншої держави (своїх Україна не видає) скоїв важкий кримінальний злочин на чужій території, отже, його треба екстрадувати.
Що цікаво, російська бюрократична машина діє точнісінько так само. 20 червня в Ялті за запитом українського бюро Інтерполу російські правоохоронці затримали Вадима Погодіна, колишнього командира сепаратистського батальйону «Керч» із ДНР. Міністерство внутрішніх справ України оголосило його в міжнародний розшук за вбивство неповнолітнього, скоєне ще до початку війни
А наприкінці травня в Тулі затримали Тетяну Мармазову, колишню «міністра освіти» ДНР. «Мармазову, котру називають «мамою донецького федералізму», затримали через закінчення дозволу на тимчасове проживання в РФ (в неї український паспорт) і тепер постало питання її депортації до Києва», — обурювався у Facebook Віталій Лейбін, головний редактор журналу «Русский репортер».
Зазначимо, що остаточних рішень у цих двох справах російські суди досі не винесли. Хтозна, якщо не буде прямого наказу з Кремля, то не виключений варіант, що колишнього «комбата» ДНР російська поліція сама передасть українцям: усе ж вбивця неповнолітнього, та й на громадянство ДНР чомусь не спокусився, залишивши собі український паспорт. Значно гірше буде, коли в зворотному напрямку повезуть когось із українських бійців, на кого в РФ уже сфабрикована карна справа.

Ігор Берчак

Кримінальна хроніка (літо 2017-го)
***
Як писав «Міст», суд у Манчестері засудив Бенджаміна Стімсона, громадянина Великої Британії, котрий воював у складі незаконних збройних формувань ЛДНР, до п’яти років і чотирьох місяців в’язниці. Британський суд уперше визнав громадянина країни винним у терористичній діяльності в зв’язку з його участю в конфлікті на Донбасі.

**
Наприкінці червня в Чехії розпочався суд над громадянином країни, котрий брав участь у бойових діях на сході України на боці сепаратистів. «На Донбасі воює велика кількість як чехів, так і словаків. Яка ця кількість, точно невідомо. Розповідають про десятки чехів і словаків. Мені відомо, що поліція займається ще й іншими розслідуваннями, а не лише справою цього першого чеха, котрому пред’явили звинувачення», — йдеться в матеріалі чеського журналіста-розслідувача Ондржея Кундри в тижневику Respekt.

***
Триває слідство проти 25-річного Бенджаміна Фішера, громадянина Австрії, котрого затримали польські прикордонники за виданим Австрією ордером, коли той намагався перетнути кордон із Україною. З’ясувалося, що Фішер у травні 2016-го вступив на службу в ЗСУ за контрактом. 15 грудня 2016 року австрієць самовільно залишив військову частину і був оголошений у розшук Військовою службою правопорядку ЗСУ.

***
В Італії розслідують справу Віталія Марківа, заступника командира взводу першого батальйону оперативного призначення НГУ ім. Кульчицького, котрого підозрюють у вбивстві італійського фоторепортера Андреа Роккеллі та росіянина Андрія Миронова поблизу Слов’янська в травні 2014 року. У матеріалі газети La Repubblica йдеться, що затриманий кілька років прожив в Італії, повернувся в Україну наприкінці 2013-го, став учасником подій на Євромайдані, після чого вступив до одного з добровольчих батальйонів. Італійська поліція стверджує, що сержант Марків перебував на мінометній позиції на горі Карачун, від обстрілу з якої й загинули італієць і росіянин.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...