Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 15, 2018

Форум незгоди

Автор:

|

Жовтень 02, 2012

|

Рубрика:

Форум незгоди

Усупереч політиці нинішньої влади в Україні, українська книга живе

12 —16 вересня ц. р. Львів уже вде в’ятнадцяте згуртував інтелігенцію не тільки України, а й світу.

Суцільні рекорди

У черговому, ХІХ-му, львівському Форумі видавців узяли участь 587 українських і іноземних видавництв книжок та періодичних видань, видавничих і книготорговельних організацій, виробників і розповсюджувачів електронних видань, програмного забезпечення, аудіо- та відеопродукції, громадські організації, літературні аґенції, культурні центри й фонди. А завітали вони до Львова не лише з різних куточків України, а й з Австралії, Австрії, Великої Британії, Грузії, Латвії, Македонії, Норвегії, ПАР, Польщі, Російської Федерації, Сербії, Словаччини, США, Хорватії, Чехії, Швеції.

Як і завжди, ця оаза інтелекту й культури заманила до себе безліч не байдужих до друкованого слова людей не просто друкованими новинками, а ще й літературно-мистецькими акціями — фестивалями, конференціями, благодійними й іншими заходами, яких цього разу відбулося аж 800. У Палаці мистецтв на них уже забракло місця, тож організаторам довелося орендувати ще й приміщення всіх театрів і вищих навчальних закладів Львова. Видавці ж щільно розкладали книжки просто неба й на подвір’ї прилеглого до культурно-мистецького закладу палацу Потоцьких.

А головним гостем Форуму видавців був цього разу лауреат Букерівської премії Дібісі П’єр із Великої Британії — на літературному фестивалі було представлено перший україномовний переклад його книжки «Світло згасло в Країні Див». Завітали сюди й такі знаменитості, як Адам Загаєвський (Польща), Мартін Поллак (Австрія), Генрик Ґрінберґ (США), Арсеній Рогінський і Валерій Панюшкін (Росія), Валерій Шевчук (Україна).

На конкурс «Найкраща книжка» надійшло аж 407 заявок від 84 видавництв. Але Ґран-прі форуму не здобуло жодне з них, бо всі 24 книжки, котрі претендували на цю відзнаку, отримали майже однакову кількість балів. І все ж спеціальним призом не могли не відзначити — через доволі тривожну зараз для України політичну ситуацію — серію з 15 книжок «Бронебійна публіцистика», яку представила київська газета «День». Голова журі конкурсу «Найкраща книжка» Богдан Моркляник, проректор Національного університету «Львівська політехніка», цілком слушно назвав її «лаконічним дороговказом до дії — як чинити в сучасній політичній, громадській і культурній ситуації». Тож за книжками вишикувалася чимала черга, хоч статті, які ввійшли до «Бронебійної публіцистики», уже й були надруковані в «Дні».

Хмари над книгами

Відвідувачі залишали форум з оберемками придбаних книг. Навіть попри те, що ті значно подорожчали через інфляцію, яка вперто диктує свої умови, хоч уряд і запевняє, що її в Україні нібито немає. Тому Олександра Коваль, президент Форуму видавців, таки мала підстави запевняти в ефірі «Радіо «Свобода», що «попит на україномовну книгу існує й ховати її зарано».

Та вже незабаром ціни на друковану продукцію можуть підскочити мало не до неба. Бо в уряді пропонують скасувати нульову ставку оподаткування для книговидання не з 2015-го, а вже з наступного року. Президент Форуму видавців підтвердила цю інформацію: «Це — дуже серйозна ініціатива, записана в проекті змін до Податкового кодексу. Щойно їх буде ухвалено, це стане реальністю… Книговидання оподатковуватимуть за тими ж ставками, що й іншу продукцію. Видавці вже давно не мали податків, і ми якось витіснили їх за межі своєї свідомості… Причому ці зміни, знову ж таки, було зроблено якось тихо, таємно. Люди дивом помітили, що там є рядок, що зняти пільги на якісь фармацевтичні засоби, видавничу продукцію. А це — книги й друковані медіа, тому що на упаковки, етикетки та плакати ці пільги й так не поширювалися. Отже, залишаються книги».

Тим часом під час недавньої зустрічі з українським письменником Андрієм Курковим прем’єрміністр Микола Азаров засвідчив, що або нічогісінько не знає про справжній стан справ довкола українського друкованого слова, або ж приховує свою поінформованість. Бо ж стверджував, що цьогоріч «спостерігається зростання тиражів україномовних видань і книг» і «показники зростання, порівняно з минулим роком, становлять 165 %». Але п. Курков відкрив голові уряду очі на реальний стан книговидавництва, розказавши п. Азарову, що ситуація з книжковою торгівлею погіршується: «Наприклад, улітку закрилася філія книгарні «Є» на вулиці Жилянській у Києві. По всій Україні продовжують закриватися книжкові крамниці, а видавництва «лежать», бо ж їм немає де продавати книжки. Єдина книгарня «Є» ще розплачується за продані книги з видавцями. Усі інші перестали розплачуватися, грошей на авторські гонорари немає. Якщо поглянути на ситуацію в країнах Європейського Союзу (ЄС), США чи Канаді, то там національну книгу підтримують держава, меценати, суспільство. До того ж, кожна цивілізована країна має інституції, які популяризують її книгу за кордоном. Українським же письменникам і книговидавцям про таке можна тільки мріяти».

Російською — більше?

Своєю чергою, видавець Іван Малкович б’є на сполох, що українських книжок стало вже… наполовину менше. Адже якщо раніше український наклад однієї книжки переважав російський на 15—20 %, то тепер російського більше майже на третину. Ці цифри підтвердив Олександр Афонін, президент Асоціації книговидавців України, який також уважає, що Микола Азаров не має вичерпної інформації про становище на книжковому ринку країни. А запевнення прем’єра, що наклад україномовних видань зріс 2012 року на 165 %, порівняно з 2011 роком, спростував так: «Це — не зростання тиражів книг, а збільшення фінансування видання підручників для загальноосвітніх шкіл».

Дані, які оприлюднює прем’єр, є спотвореними, запевняє п. Афонін, ще й тому, що «ґрунтуються на статистиці Книжкової палати, куди видавці під загрозою штрафу подають найменування видань попередніх років». Президент Асоціації книговидавців інформує також: «Якщо 2008 року було надруковано 58 млн примірників книг, то 2009-го — 49 млн, 2010-го — 45 млн, 2011-го — 47 млн. У середньому кількість примірників вітчизняної літератури щороку знижується на 10 % і вже сягнула найнижчого показника в Європі: одна книга на людину в рік. Тоді як у Росії — п’ять книг, у Білорусі — 4,5, у країнах ЄС — сім. А показник менш ніж 2,5 примірника на людину в рік уважається нижньою межею, подолання якої неґативно позначається на інтелектуальному рівні населення. Причому число найменувань української книги зменшилось на 15 %, якщо порівнювати з 2011 роком. Хоча видавці виходять на ті самі (минулорічні) тиражі, тепер це відбувається не завдяки збільшенню видання книг, які йдуть на ринок, а за рахунок друку підручників та книжок для шкільних бібліотек.

Вітчизняне — не в пошані

Для покращення ситуації влада повинна, на думку Олександра Афоніна, заохочувати створення структурованого видавничого бізнесу: «Зараз на ринку працюють, в основному, дрібні реґіональні видавці, які друкують невеликі тиражі. Компаніям, що діють у цій сфері, мають надаватися певні преференції та пільги. На жаль, поки що держава не створює жодної нової програми з розвитку книговидання та популяризації читання, а ті, що є, фінансуються за залишковим принципом. Наприклад, на держпрограму «Українська книга» 2008 року було виділено 30 млн грн, 2009-го — 10 млн, 2010-го — узага лі нічого, 2011-го — 10 млн, а 2012-го — 40 млн, із яких 10 млн грн піде на погашення кредиторської заборгованості».

Президент Асоціації книговидавців України нагадав також, що цього року Кабінет Міністрів відхилив розроблений Держкомтелерадіо проект держпрограми з популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2013—2017 рр. із загальним фінансуванням 400 млн грн. Відтак Олександр Афонін стверджує: «У підсумку ми отримуємо населення, яке не читає книг: за рік пересічний українець витрачає на книги 2 USD, тоді як росіянин — 22 USD, поляк — 45 USD, німець — 150 USD».

Своєю чергою, пресслужба Книжкової палати України імені Федорова повідомила: «Цього року тиражі книг російською мовою зросли на понад 75 %, а українською — на 26 %. Українською мовою видано 61 % загальної кількості назв, російською — 28 %. Україномовні видання становлять 45,9 % загального обсягу тиражу, російськомовні — 48,3 %. Порівняно з аналогічним періодом минулого року, тиражі книг і брошур російською мовою зросли на 75,8 %, українською — на 28, 6%».

Іван Малкович пояснює тенденцію до збільшення російськомовних тиражів відсутністю попиту саме на україномовну книгу та браком її реклами. І прогнозує, що такий напрямок збережеться: «Молодь, українці, які «тримають ніс за вітром», бачать, що влада популяризує російську мову, що українська мова для них — непрестижна, і переходять на російську не лише в побуті. Російська стає мовою, якою читає книги та спеціальну літературу більшість українців».

Олександра Коваль переконана, що проголошення російської мови реґіональною на сході й півдні України «безперечно, дуже сильно вплине на попит на українськомовну продукцію». Свої побоювання президент Форуму видавців арґументує так: «Якщо раніше в школі вимагалося читання української літератури й батьки її купували, то зараз вони цього не робитимуть. Те саме — в інших сферах. Раніше юристам потрібно було використовувати тексти законів і тлумачень до них тільки українською мовою, а тепер потреба в цьому зникне. На жаль, це буде дуже різке падіння українського книговидання». Водночас, Олександра Коваль наголошує, що «в такому становищі винні самі українці»: «Найбільшим ворогом такого поганого стану в Україні є наша власна байдужість. Якщо батькам байдужа доля їхніх дітей, то, відповідно, вони ними не опікуються, не дбають про те, щоби вимагати для них якісну освіту, не турбуються про те, щоби наповнювались бібліотеки».

Але ж для цього потрібно, аби Форум видавців відкрив свої філії в усіх 459 містах України, подумав автор цієї публікації, слухаючи Олександру Коваль. І з сумом констатував, що це — фантастика…

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...