Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Дім самотньої старості

Автор:

|

Січень 28, 2016

|

Рубрика:

Дім самотньої старості

Пенсіонери

«Замолоду я теж співала, виступала в хорі. Зараз рідко співаю — голос уже не той, але як зачинаю пісню, то всі вмить підхоплюють. Люблю народні пісні, у них відчувається сила, а не те, що зараз показують по телевізору», — розповідає п. Ірина. Жінка живе у Львівському геріатричному пансіонаті (у народі — будинок перестарілих), що на вул. Медової Печери, вже шість років, разом із своїм товаришами прийшла послухати колядки та щедрівки у виконанні дітей-сиріт.
В актовій залі пансіонату — гамірно: люди займають вільні місця, обговорюють свіжі новини та жартують. «Ніби на виступ Президента чекаємо, стільки людей прийшло», — каже старший пан своєму товаришеві.
Та щойно на сцену вийшли діти, в залі запала тиша. Хтось, упізнаючи знайому мелодію, підспівує дівчаткам, інші ж просто слухають різдвяні пісні. На обличчях пенсіонерів можна побачити усмішки, з’являються оплески, які згодом переростають у гучні овації для юних колядників.
Після концерту, коли люди вже почали розходитися по кімнатах, до мене підійшов чоловік на милицях: «О, а можете мене сфотографувати? Але так гарно, щоб я був, як молодий». Чоловіка звати Павлом, у знак вітання тисне мені руку лівою рукою та пояснює, що після інсульту у нього виникли проблеми з правою, тому тепер усе намагається робити лівою.
До нас підходять ще два чоловіки. «Там зараз пенсію поштарка буде роздавати, треба поспішати, якщо не хочеш довго в черзі стояти», — звертаються вони до п. Павла, і той поспіхом прямує до дверей.

Святковий дух
У холі тим часом господарюють представники громадських організацій, котрі організували концерт: вивантажують із машин пакунки з одягом та їжею. Сьогодні вони роздаватимуть пенсіонерам святкову вечерю: кутю, солодощі, випічку та м’ясні вироби.
«Зараз, під час свят, усі збираються у родинному колі, святкують і колядують гуртом. У цьому пансіонаті живуть самотні люди, більшість котрих уже не має сімей. Хочемо подарувати їм трішки сімейного затишку, щоб вони теж пройнялися святковим духом», — зазначає Олена Пономарева, одна з організаторів і голова громадської організації (ГО) «Батьківська рада Львівщини».
До них також долучилася ГО «Право на вибір». Жінки впродовж трьох днів збирали необхідні речі для літніх самотніх людей. Кажуть, були здивовані, що допомогти зголосилося так багато львів’ян. Люди приносили теплий одяг, продукти, домашнє печиво, а діти з будинку сімейного типу Сестер згромадження Пресвятої Родини, що у Бібрці, погодилися дати святковий концерт.
Зі смачним гостинцем представники громадських організацій завітали у кожну кімнату пансіонату. Однак усіх застати вдома не змогли: частина ще отримувала пенсію біля актової зали.

«Хочу бути вільним, як птаха»
У черзі за пенсією стоїть і п. Михайло, невисокого зросту чоловік із пухнастими вусами. Йому — 66 років, у пансіонаті живе вже майже рік. Каже, вирішив піти в будинок для літніх сам, бо іншого вибору в нього не було. «Родини у мене немає, я ріс в інтернаті, тому на старість, коли почалися проблеми зі здоров’ям, вирішив піти сюди, щоб не бути ні для кого обузою», — каже пенсіонер.
Чоловік розповідає, що йому було складно звикнути до ритму життя в пансіонаті, адже раніше він активно проводив свій час. «Коли був молодим, то часто ходив у гори. Пройшов пішки всі Карпати, досі пам’ятаю дні, коли вирушав у мандрівку. Це завжди було, як свято. Частіше ходив у гори сам, не завжди знаходив товариство, але для цього компанія і не потрібна. Зараз мені дуже цього бракує», — ділиться спогадами чоловік.
Крім мандрівок, чоловік захопився фотографією. Пан Михайло переконаний, що гірські пейзажі не можуть залишити байдужим нікого. Тоді почав робити свої перші кадри, зараз у нього назбиралося сім альбомів авторських світлин. «Знімав на плівковий фотоапарат. Тепер таких уже, мабуть, нема. Купував плівку в крамниці, наприклад на 36 кадрів, а потім проявляв. Зараз у мене такого фотоапарата нема, зараз модно знімати на цифрові камери», — розповідає аматор.
«У пансіонаті добре, тут тепло, нас годують, дивляться за нами, але буває згадаю молодість — і сумно стає. Не можу сидіти на одному місці. Людині потрібен рух. Інколи перегляну фотографії, згадаю гори і хочу стати птахою, такою ж вільною, як вона. Птахи літають попід небесами, вони не можуть жити у клітках», — додає чоловік.
Не лише представники громадських організацій провідують літніх людей у пансіонаті. Уже понад два роки до пенсіонерів регулярно приїздять волонтери. За словами Михайла Сеньковича, директора Львівського геріатричного пансіонату, завдяки волонтерам умови проживання людей у будинку вдалося суттєво поліпшити.
Наталія Вовк почала волонтерити два роки тому. «Я живу навпроти пансіонату. Якось на зупинці розговорилася з черницею, вона мені розповіла про пансіонат, про те, в яких умовах там живуть люди, я зацікавилася і пішла туди. Ситуація у пансіонаті тоді була плачевною: великі проблеми з одягом, постільною білизною, оскільки багато людей у пансіонаті є лежачими і не можуть самостійно ходити, то є потреба в памперсах. Тоді в пансіонаті не працював ліфт, і жінкам-доглядальницям доводилося носити поверхами баняки з їжею самотужки, адже на четвертому та п’ятому поверхах живуть люди, котрі не можуть самостійно ходити та потребують постійного догляду», — згадує вона.
Також серед основних проблем була потреба в спілкуванні. Зараз, за словами п. Сеньковича, у геріатричному пансіонаті живе 315 людей, левова частка котрих не має нікого з рідних, хто б міг їх провідувати.
Наталія Вовк розповідає, що позитивні змінити стали помітні півроку тому, коли до волонтерського руху долучилося багато нових людей. Тепер щосуботи, коли вони роздають у пансіонаті солодощі, їм на допомогу приходять нові люди. Загалом у будинку для літніх постійно допомагає приблизно 15 волонтерів.
За словами п. Наталії, у теплі пори роки волонтери організовують для пенсіонерів екскурсії за містом. «Ми відвідали вже чимало місць разом із ними. Були, наприклад, на пішій прощі до Унева. Пенсіонерам дуже подобається, для них це можливість вийти не лише за межі пансіонату, а й побачити щось нове, змінити атмосферу», — додає дівчина.
«Наші пенсіонери зараз роблять замовлення: вони можуть попросити волонтерів принести пресу, солодощі, бувало, що просили про телевізори. Щоб чогось дуже бракувало, то такого немає. Колись складно було з памперсами: у пансіонаті є 80 лежачих людей, а державних коштів вистачало на те, щоб люди змінювали їх двічі на тиждень, зараз їх видають щодня. Ми довго збирали кошти на памперси, але змогли нормалізувати цю ситуацію», — розповідає Анастасія Рибак.
Волонтери зазначають, що для спілкування з людьми створили сторінку Львівського геріатричного пансіонату у соціальній мережі Facebook, де звітують про використання коштів і діляться новинами. До прикладу, зараз дівчата збирають гроші на заміну вікон.
«Тут встановлені старі дерев’яні вікна, які не втримують тепло. Коли на вулиці холодно, то з них дуже дме. Це особливо відчутно людям, котрі живуть на останніх поверхах, тобто котрі не можуть самостійно ходити і весь день проводять у ліжку. Зараз ми знайшли кошти для встановлення 10-15 вікон, а їх потрібно кілька сотень. Сподіваємося, що на заміну вікон виділить кошти й влада, адже лише волонтерськими силами складно назбирати необхідну суму», — додає п. Рибак.

Софія Лазуркевич, «Львівська газета»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...