Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 30, 2020

«Дехто вважає мої вироби недостатньо гарними»

Автор:

|

Листопад 10, 2020

|

Рубрика:

«Дехто вважає мої вироби недостатньо гарними»
Лялька Олени Цілуйко

Львівська майстриня Олена Цілуйко створює авторську ляльку з пап’є-маше. Її ляльки виглядають дуже реалістично. Мою увагу привернула Штефка. На своїй сторінці у Facebook майстриня написала: «Штефка є узагальненим образом прекрасних сільських жінок невизначеного віку (49+), зі засмаглими обличчями по контуру хусток і блідими заглибинами передчасних зморщок».
За фахом Олена — художник-реставратор, працює у музеї. Нещодавно виконувала цікаву роботу. Замовлення їй зробила фотохудожниця з Лондона Ребекка (творчий псевдонім Bex Day). Вона створювала серію власних робіт. В об’єктиві — її автопортрети й особистий досвід життя у самоізоляції. Й одного дня Ребекка відчула себе… лялькою.
Олена Цілуйко поділилася своїми професійними секретами. «Маю мрію — створити українську етноляльку, — каже майстриня. — Таку, щоб була не надумана, а справжня. Але якось несподівано на світ з’явилася Штефка. Але спершу я створила ровер. Це універсальний вид транспорту, якого багато на вулицях міст і сіл. А потім задумалася: «А хто ж на ньому буде їздити?». З підсвідомості виплив образ сільської жінки. Саме таких милих жіночок я бачила у дитинстві, коли приїжджала до бабці у село на літні канікули у 1970-1980 рр.».
Звернула увагу на роботи п. Цілуйко і британська фотохудожниця. Вона попросила майстриню виготовити ляльку, схожу на неї. «Портретну ляльку найменше люблю робити. Не завжди на це погоджуюся. Хіба що особистість дуже колоритна. У випадку з Ребеккою це була творча співпраця. Вона вирішила передати свій стан під час карантину за допомогою ляльки. Завдання і легке, і складне водночас. Легко відчувати і передавати емоційний стан людини, що опинилась у раптовій вимушеній ізоляції, позаяк сама перебувала у таких обставинах. Складнощі виникали, здавалося, з найпростішими речами, як, наприклад, картата тканина для коца. За звичних обставин я спробувала б знайти максимально схожу в магазині тканину. Та в умовах карантину багатоколірний плед довелося робити з однотонного кремового льону методами фарбування, перетягування кольорових ниток і часткового тонування. На щастя, інші матеріали для ляльки — волокно кропиви необхідного кольору для зачіски, тканини з дрібненьким малюнком для сукні тощо — мала у власних запасах. Ребекка написала, що полюбила цю ляльку».
Пані Олена має своїх шанувальників. Її роботи замовляють колекціонери. «Приємно, коли лялька знаходить свого колекціонера, — веде далі майстриня. — Але є люди, які вважають, що мої вироби недостатньо гарні». Запитую майстриню про балерину, яку побачила на її сто­рінці у Facebook. «Це портретна лялька, схожа на реальну дівчинку. Зараз їй 17 років. Вона народилася зі спинальною м’язовою атрофією. Її батьки заснували доброчинний фонд і допомагають усім, хто зіткнулися з такою рідкісною хворобою. Те, що не робить Міністерство здоров’я, роблять вони. Батьки запропонували мені зробити таку ляльку. Є дівчинка, вона не може ходити. Тим паче не може танцювати. Але має мрію. Має право на життя. Також я зробила електровізочок, без якого вона не може пересуватися».
«За останні десять років лялькарство в Україні суттєво розвинулося, — веде далі мисткиня. — З’явилося багато професійних майстрів. Є ляльки, які коштують 20-50 тис. грн. Ціна залежить від багатьох чинників. Якщо людина працює з порцеляною, для цього потрібне спеціальне обладнання (піч). Є ляльки, які коштують і 1 тис. USD. На їхнє створення йдуть дорогі матеріали, застосовують складні технології. Але люди хочуть мати вдома таке маленьке щастя».
Як повідомляв «Міст», ветеран російсько-української війни виготовляє «живих» дітей.

Сюзанна Бобкова, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online