Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Чи варто дозволяти українцям носити травматичну зброю?

Автор:

|

Червень 27, 2013

|

Рубрика:

Чи варто дозволяти українцям носити травматичну зброю?

В Україні немає закону про зброю, однак тисячі людей, ніяк не пов’язаних із правоохоронними органами чи армією, легально або напівлегально володіють травматичною зброєю. Зараз юридично це питання регулюють накази Міністерства внутрішніх справ (МВС), які визначають, кому можна купувати травматику, а кому — ні, і як це робити. Право на травматичну зброю мають, зокрема, журналісти, працівники судів, держслужбовці та громадяни, які беруть участь у охороні громадського порядку чи державного кордону. Дві останні категорії, кажуть експерти, уможливлюють отримання травматичної зброї фактично будь-кому, у кого є бажання та достатньо грошей. Для цього створюються добровільні організації зі сприяння охороні правопорядку, члени яких і мають право на пістолети з гумовими кулями.

Упорядкувати це питання міг би законопроект про дозвільну систему у сфері спеціальних видів зброї, який зараз розробляється в Кабінеті Міністрів. Однак документ, який може дозволити продаж травматиків усім повнолітнім громадянам, котрі зібрали необхідні довідки, викликав неоднозначну реакцію серед експертів.

Убивча сила
На думку журналіста Костянтина Стогнія, український ринок зброї, який і так «переповнений нелегальними «стволами», потрібно легалізувати, щоби посилити контроль за їх власниками. «Через день надходять повідомлення про те, що люди не поступилися дорогою, вискакують, стріляють із травматичної зброї, убивають одне одного, переробляють травматичну зброю, посилюють патрони, аби ті мали більшу вбивчу силу», — розповідає експерт.
За словами п. Стогнія, такий закон може стати перехідною ланкою до суспільної дискусії, яка визначить, чи потрібно в Україні робити наступний крок і легалізувати короткоствольну вогнепальну зброю.
Із таким підходом не погоджується Геннадій Москаль, який входить до керівництва парламентського комітету з боротьби з організованою злочинністю. За його словами, законопроект про дозвільну систему «абсолютно не на часі». Ухвалювати такі рішення в суспільстві, ураженому безробіттям, низькими зарплатами, алкоголізмом і невисоким рівнем загальної культури, у тому числі правової, не можна, переконаний народний депутат. На його думку, українців мають захищати правоохоронні структури. «Якщо ми, платники податків, утримуємо 300-тисячну армію МВС плюс внутрішні війська, озброєні з ніг до голови, які не можуть нас захистити, то що ж тоді виходить?» — запитує парламентарій.

Лобістський законопроект?
Проти ухвалення закону про травматичну зброю виступила й Українська асоціація власників зброї, про існування якої багато українців донедавна навіть не здогадувалося. На думку Георгія Учайкіна, голови наглядової ради асоціації, уряд, замість того, щоби розробити повноцінний закон про зброю, готує «закончики», які відстоюють чиїсь матеріальні інтереси.
«МВС переходить до активних дій. Вони хочуть зафіксувати на законодавчому рівні своє монопольне становище на ринку збройних охоронних послуг в Україні й усього того, що відбувається навколо обігу цивільної зброї серед населення», — переконаний п. Учайкін. Законопроект, на його думку, також відстоює інтереси тих, хто виробляє, переробляє та продає травматичну зброю. Із ним солідарний і п. Москаль, який вважає законопроект «лобістським».
У МВС відмовилися коментувати закиди Георгія Учайкіна, сказавши, що це – його «приватна справа». Натомість, міністерство повідомило, що розробка такого законопроекту урядом передбачена змінами до Закону «Про міліцію», схваленими в лютому минулого року.
«Кабінет Міністрів України дорученням від 22 березня 2012 року № 10775/1/1-12 основним виконавцем із розроблення вказаного вище законопроекту визначив Міністерство внутрішніх справ», — повідомили в прес-службі МВС.

«Менш летальна» зброя
Українська міліція не зареєструвала жодного випадку, коли травматична зброя допомогла комусь захиститися від нападу злочинців, каже Геннадій Москаль. Таку інформацію, за його словами, він отримав у відповідь на депутатський запит про статистику застосувань травматиків у кожній області.
З іншого боку, лише на Донбасі за минулий рік зафіксовано сім випадків застосування травматичної зброї, чотири з яких закінчилися смертельно. Про це поінформував підполковник Євген Юханов, представник управління МВС у Донецькій області.
Оцінити загрозу від травматиків у межах усієї України – неможливо, оскільки МВС об’єднує статистику щодо них зі загальними даними про застосування всіх видів вогнепальної зброї. Відтак, термін «травматична зброя» — дуже небезпечний, бо створює в суспільстві враження, наче із цієї зброї неможливо когось убити, переконує п. Учайкін. «Це — помилка, злий умисел, я навіть не знаю, як це назвати, бо ця зброя вбиває», — застерігає він, додаючи, що на Заході таку зброю дедалі частіше називають «менш летальною», а не «нелетальною». Крім того, фактично неможливо ідентифікувати власника травматичної зброї за кулею, знайденою на місці злочину, каже експерт.
Натомість, п. Стогній наполягає, що правильне застосування травматичної зброї вкрай рідко призводить до смерті. «Убивчим є постріл впритул, але впритул можна й палкою вбити. По-друге, 80 % власників травматичної зброї переробляють її, якщо знають як це зробити», — сказав журналіст. За його словами, переважна більшість смертей трапляється тоді, коли власник змінив конструкцію своєї зброї чи набоїв до неї, збільшивши їхню убивчу силу. І з цим якраз і потрібно боротися законними методами, посиливши відповідальність за незаконну модифікацію зброї, констатує журналіст.

Філософське питання
Чи можна в Україні в перспективі дозволити вільний продаж справжньої вогнепальної зброї? На це запитання експерти теж не мають єдиної відповіді. «Хіба людина, виходячи на вулицю, зустрічає інших злочинців, аніж працівник МВС? Ні, злочинці скрізь – однакові. Але МВС озброює себе справжньою короткоствольною нарізною зброєю, а українцям пропонує оцю травматичну зброю», — зауважує Геннадій Учайкін.
Однак, за його словами, потрібно говорити не про вільний, а про законний продаж короткоствольної нарізної зброї. «Ми сказали слово «вільний», і в людей виникло враження, що ось ми зайшли в гастроном купити два пакети молока, три кілограми картоплі й два пістолети ТТ», — іронізує експерт.
Натомість, законний підхід передбачає, що потенційний власник зброї має спочатку пройти тривале навчання, ґрунтовне медичне обстеження, ознайомитися зі своїми правами й обов’язками та добре знати про карну відповідальність за застосування зброї. Як приклад він наводить легалізацію зброї в Литві, Латвії, Естонії та Молдові. Але ухвалити такі зміни в Україні можна лише після широкої громадської дискусії, додає п. Учайкін.
На необхідності обговорення наполягає й Костянтин Стогній, який вважає, що нині дозволяти українцям купувати бойову зброю — передчасно. «Але все ж таки точаться дискусії, і багато людей гадає, що у вільній державі вільні люди мають вільне право володіння зброєю», — додає він.
За словами п. Стогнія, така суперечка є характерна для будь-якої країни, де стоїть питання про вільний продаж зброї. І завжди знаходяться вагомі суспільні сили, які виступають проти цього. «Це — філософське питання, — підсумовує експерт. — Воно й справді так, що вільна людина повинна вільно володіти будь-чим. Але реалії свідчать про те, що людина може не контролювати себе й у неї можуть бути доволі небезпечні речі, такі як зброя».
Бі-Бі-Сі-Україна

До слова
Гранати, міни та снаряди на цілий взвод і 200 одиниць вогнепальної щодня — такий підсумок травневого місячника здачі зброї. Як розповіли у МВС, раніше (останній місячник проводився восени 2012 року) люди, в основному, здавали патрони й мисливські рушниці. Цього разу багато українців розлучилося з потужною зброєю та боєприпасами. Наприклад, із новими бойовими гранатами, мінами й навіть артилерійськими снарядами. Загалом за місяць мирні громадяни здали майже 6 тис. вогнепалів.
«У нас недавно стався такий випадок: у міліцію прийшла вдова прапорщика й розповіла, що, коли чистила крісло в помешканні, усередині знайшла гранати. Злякалася, адже часто сиділа в цьому кріслі, зателефонувала до міліції й здала їх у відділок. Експертиза підтвердила, що одна з гранат — протитанкова. Мабуть, свого часу їх туди зашив її чоловік», — розповіла Ольга Номерчук, працівник прес-служби житомирської міліції.
А от у Баришівці на Київщині місцевий житель здав міни, снаряди й гранати, яких вистачило би на цілий взвод із 20 осіб, – 75 одиниць! «В області громадяни здали 346 одиниць зброї, у тому числі й армійської, понад 4 тис. боєприпасів», — розповів Микола Жукович, речник Київської обласної міліції. За його словами, у «засіках» українців були й кулемети в робочому стані, і карабіни, і снайперські гвинтівки, і револьвери.
«Хоч і нечасто, але трапляється, коли під час будівельних робіт наші громадяни знаходять німецьку або радянську зброю. Багато чого, що зберігалося в ящиках по 6о із гаком років, – цілком робоче. Мені доводилося бачити таку гвинтівку, у ній хіба що мастило висохло, а решта — у робочому стані. Такі трофеї дуже цінують мисливці за зброєю, щоби потім мати змогу похвалитися ексклюзивом перед друзями. А загалом, зброї було здано — на дивізію», — повідомили у МВС.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply