Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Чи є життя під окупацією?

Автор:

|

Березень 12, 2015

|

Рубрика:

Чи є життя під окупацією?

Крим

Минув рік від початку анексії Криму Російською Федерацією (РФ). Що змінилося в житті кримчан за цей час, із якими новими реаліями зіштовхнулися українці на окупованому півострові? Варто зазначити, що за минулий рік відбулася навіть не русифікація, а «радянізація» Автономної Республіки Крим (АРК). В «найкращих» радянських традиціях на півострові масово фіксуються порушення прав людини і переслідування за національною ознакою. Непропорційно посилено роль каральних органів, передусім Федеральної служби безпеки (ФСБ).

Замість толерантної багатопартійної української політичної системи в АРК була сформована однопартійна система за російським зразком. Вибори до так званих нових органів влади Криму 14 вересня 2014 року пройшли фактично на безальтернативній основі. У галузі економіки було проведено повний переділ власності на користь нових господарів Криму. За даними Міністерства юстиції України на січень 2015-го, майже 4 тис. українських підприємств і організацій втратило власність у Криму.

Стрибок цін
Істотне підвищення пенсій і зарплат бюджетникам зараз нівелюється через девальвацію рубля і зростання цін на продукти. До того ж, підвищення зарплат було тимчасовим. З 1 січня 2015 ц. р. різко скоротили платню медсестерам — із 15 до 3 тис. RUR, лікарям — із 25-27 тис. до 12-9 тис. RUR. Крім того, є проблема з масовою затримкою виплат пенсій і зарплат.
У січні ц. р. сотні кримських пенсіонерів не знайшли себе у відомостях на отримання пенсій і вирушили штурмувати Пенсійний фонд. Не було виплачено гроші багатодітним, прийомним сім’ям, тим, у кого є інваліди. 4 березня водії тролейбусів у Сімферополі розпочали страйк через затримку зарплати.
Ціни на соціально-значимі товари злетіли на 60-150 %. ВІд початку літа 2014-го найбільше подорожчали такі продукти: молоко — на 230 %, масло та яйця — на 120-130 %, м’ясо — на 58-65 %. Замість кроків з урегулювання соціальної й економічної політики «влада» півострова в особі прокурора Наталії Поклонської пригрозила ув’язненням до п’яти років за «штучне підвищення цін».
Але головною причиною стрибка цін і зниження рівня життя в АРК є зовсім не «спекулянти». Крим, як і раніше, є міцно пов’язаний з Україною фінансово, він залежить від материкової частини ресурсно, і переломити цю ситуацію кримській «владі» не вдалося. Зараз півострів відчуває гостру нестачу води й електроенергії, які постачаються з України.
Місцева влада Криму взяла курс на націоналізацію приватної власності в Криму в найкращих бандитських традиціях 1990-х. Так звана Державна рада Республіки Крим прийняла постанову «Про націоналізацію» 141 об’єкта: це — оздоровниці, виноградники, навчальні заклади, підприємства та винзаводи. Наприкінці лютого ц. р. голова кримського «уряду» Аксьонов рапортував, що націоналізовано уже 250 об’єктів.

Ізоляція
Логістика й транспортні комунікації АРК стали ще одним непідйомним завданням для РФ. Заяви Сергія Аксьонова про те, що «уряд» протягне канатну дорогу через Керченську протоку або збудує тунель під водою, є ознакою безвихідного становища окупаційної влади. Обіцяний Кремлем Керченський міст став примарою. Крім того, півострів перебуває на межі транспортного колапсу: літаки, потяги й автобуси з інших країн припинили сполучення з Кримом. Немає залізничного сполучення й із материковою Україною.
Нелегальне приєднання АРК Росією потягло за собою пакет санкцій. Окремим питанням залишається економічна й інформаційна блокада Криму. Платіжні системи Visa і MasterCard пішли з АРК в грудні 2014-го. Крим також покинули Skype, Gmail, Windows і Apple. Закрито доступ до Firefox, Google Chrome і Java.
Зате до Криму повернулася радянська практика цензури. В офісі кримськотатарського телеканалу АТR ФСБ влаштували обшук, який ставить під сумнів подальше існування каналу. А незабаром кримчани залишаться й без аналогового телебачення, через те що воно «ловить українські канали». Місцева влада майже повністю заборонили ввезення на півострів українських журналів і газет.

Утрата туристів
За анексію АРК Росія «заплатила» вже 179 млрд USD. Без урахування того, скільки втратили самі жителі Криму. Їхні втрати можна поділити на дві категорії: короткотермінові та довготермінові. До перших належать втрати від обміління туристичного потоку.
Незважаючи на браваду з обіцянками наповнити Крим туристами з Росії торішній туристичний сезон виявився провальним. Адже близько 70 % туристичного потоку на півострів ще до анексії становили громадяни України. Якщо раніше Крим отримував 5,1 млрд USD на рік, то після анексії його туристичний прибуток складає лише 2,9 млрд. І це — тільки початок.
У РФ є свій курорт федерального значення — Сочі, на який за п’ять останніх років було витрачено понад 50 млрд USD. Тож чи буде РФ витрачати чималі суми ще й на Крим? Та й найближчі перспективи Криму — перетворення на військову базу РФ.
Санкції перекреслили плани про перетворення Криму на найбільшу гральну зону реґіону, чим раніше не раз «хвалився» Аксьонов. Можливо, це навіть на краще — інакше на півострові розквітли би наркотрафік і проституція.

Дії України
Що ж робить держава Україна для повернення під свій контроль тимчасово окупованої території? Верховна Рада (ВРУ) минулого скликання ухвалила Закони «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про податковий і митний контроль у спеціальній економічній зоні «Крим» і про економічну діяльність на тимчасово окупованій території України». Однак ці документи мають, скоріше, декларативний характер, оскільки реального наповнення вони не отримали.
У Державному бюджеті України на 2015 рік фінансування Криму не закладене, крім соціальних гарантій українським громадянам, котрі виїхали з півострова. «Ми зробили все, що змогли, але не заклали жодної копійки на Крим, немає ніякої стратегії повернення Кримського півострову. Будемо шукати інші джерела фінансування», — прокоментував поточну ситуацію Мустафа Джемілєв, лідер кримських татар.
Ще одним болючим питанням залишається громадянство. Зараз 250 тис. кримчан є особами без громадянства. Великою проблемою для жителів АРК стала їхня вимушена міґрація. З півострова вже виїхало близько 20 тис. громадян України, половина з них — кримські татари, котрі відчули на собі особливий тиск із боку окупантів.
Трохи інша картина — у громадському секторі. Численні волонтерські організації надають реальну допомогу як людям, котрі виїхали з Криму, так і тим, хто залишився на окупованому півострові. Але на рівні державної інформаційної політики про Крим забули. Інформаційний вакуум швидко заповнює російська пропаганда, і донести позицію України стає дуже складно. Тому Києву необхідно виробити свою інформаційну стратегію щодо повернення Криму.

Сценарії можливого майбутнього
Сценарій перший. Крим залишається під окупацією РФ і вже незабаром перетворюється на «сіру» зону. Замість курорту це буде велика військова база. Оскільки санкції руйнують економіку Росії, Крим так і не отримає обіцяних дотацій. РФ, аби наповнити власний бюджет, радше відбиратиме ресурси у Криму. Політика «викачування» ресурсів раніше чи пізніше призведе до соціальної кризи на півострові.
Анатолій Марета, координатор Севастопольського штабу «Національно-визвольного руху Росії» й отаман «Чорноморської сотні», визнав, що серед жителів Севастополя зростає невдоволення РФ. «На жаль, і в нашому рідному місті все частіше лунають незадоволені голоси: навіщо, мовляв, така Росія, що, крім прапора, змінилося, за що ми тут «воювали» тощо», — каже він.
На думку популярного російського письменника Бориса Акуніна, щоби погасити зростаюче невдоволення, режиму доведеться поводитися ще жорсткіше. «Інтернет буде кастрований і цензурований; про звичайні медіа годі й казати. Число політв’язнів збільшуватиметься, і до цієї категорії почнуть потрапляти люди, далекі від політики. Будь-який протест каратиметься», — прогнозує він. Цей сценарій реалізовується вже зараз.
Сценарій другий. Крим знаходить тимчасовий статус під спільним управлінням України, РФ і, можливо, Європейського Союзу. Крім того, існує чинник Туреччини, яка виступає зовнішнім гарантом захисту кримських татар від депортації й етнічних чисток. Мевлют Чавушоглу, міністр закордонних справ Туреччини, не раз заявляв, що Росія не виконала даних Туреччині обіцянок, що стосуються становища кримських татар в окупованому Криму. Він зазначав, що гарні відносини з Росією зовсім не означають того, що Туреччина визнає дії РФ в Україні й анексію Криму.
Аби врівноважити таку форму управління, в АРК вводиться миротворчий контингент під егідою Організації Об’єднаних Націй. Статус Криму під потрійним протекторатом також може бути здійснений — за умови, що на півострові не буде ніяких військових баз. Це — найменш імовірний варіант.
Сценарій третій. Україна бере Національну стратегію реінтеграції Кримуі в середньотерміновій перспективі повертає собі контроль над півостровом за допомогою «м’якої сили». Це означає, що Україна буде тримати АРК у своєму інформаційному просторі, ініціюватиме квотні програми з навчання кримської молоді на материку, сприяючи «витоку мізків» із півострова, а також спеціальні програми для спрощення діяльності кримських підприємців на материковій частині України. Це — найбажаніший варіант.
Крім того, розуміючи свою пуповинну залежність від України, Крим змушений налагоджувати контакти з материком. І цей процес не тільки неминучий — він є життєво необхідним. Особливо для півострова.

Тарас Березовець, Володимир Поляков, Ганна Макота, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...