Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 16, 2018

Чорне море може стати мертвим морем

Автор:

|

Жовтень 13, 2016

|

Рубрика:

Чорне море може стати мертвим морем

мертва риба

Нещодавно міжнародна група вчених із Бельгії, Німеччини, Італії та США опублікувала результати досліджень, що проводилися впродовж майже 60 років у акваторії Чорного моря. Висновки, яких дійшли фахівці, лякають: якщо тенденція до глобального потепління збережеться, а країни реґіону не скоротять скиди промислових відходів у річки чорноморського басейну, незабаром Чорне море стане абсолютно непридатним для життя. Причому мова йде не про якусь довгострокову перспективу, а про кілька десятків років, пише Петро Бологов на сайті gazeta.ru.

Подорож у часі
Приблизно 7-8 тис. років до Р. Х. через стрімке танення льодовиків рівень Світового океану різко піднявся, і води Середземного моря ринули через Босфор у Чорне, піднявши його рівень приблизно на 100 м і затопивши багато прибережних територій. Оскільки середземноморська вода була значно солонішою за чорноморську, загинули майже всі прісноводні організми (більша частина сучасних чорноморських видів — близько 80 % — «прибульці» з Середземномор’я), в процесі розкладання яких утворився шар сірководню обсягом понад 20 тис. куб. км!

Газова атака з глибини
По суті, життя в Чорному морі до недавнього часу концентрувалося у верхніх шарах води глибиною до 150-200 м, нижче цього рівня кисню просто немає (глибина моря перевищує 2,2 тис. м), там живуть тільки кілька видів бактерій, які розкладають останки, що падають із поверхні, при цьому виділяючи той таки сірководень. «Безодня, заповнена отруйним, вибухонебезпечним газом із огидним запахом тухлих яєць», — так деякі експерти образно описують нижні шари моря.
Але такий стан справ зберігався десь до середини ХХ ст., далі стало ще гірше. Як з’ясували науковці, котрі взяли в період з 1955-го по 2015 рік загалом 4385 проб на різних ділянках моря, шар води, насиченої киснем, за цей час скоротився на 44 %, і тепер його глибина ледь перевищує 90 м. За твердженнями дослідників, кисневий шар скорочувався приблизно на 7,9 м за десятиліття, потім ці темпи трохи сповільнилися, але в останні роки знову почали зростати, що вчені пов’язують зі загальним потеплінням клімату.
Зона сірководню та поверхневий шар води розділені в Чорному морі проміжним холодним шаром, розташованим на глибинах від 30 до 100 м. Він найнасиченіший киснем, і його температура завжди нижча, ніж у глибинних вод, позаяк, охолоджуючись взимку, він не встигає прогрітися за літо. У Середземному морі цей шар навесні опускається практично до дна, насичуючи воду киснем, тоді як у Чорному морі зимові води затримуються на глибині в 50-70 м.
Через глобальне потепління таких «зимових вод» із кожним роком стає все менше, і, як вважають дослідники, немає жодних підстав вважати, що становище стабілізується. Скорочення кисневого шару загрожує проривами на поверхню моря величезних мас сірководню — газу, смертельного для всього живого.
У вересні 2005 року через сильний циклон сірководень був зареєстрований на глибині всього 30 м. І хоча автори дослідження вважають подібні катаклізми малоймовірними, цілком можливо, що таке вже відбувалося в недавньому минулому — під час знаменитого кримського землетрусу 1927-го. Тоді очевидці стверджували, що бачили в морі «вогонь червоного кольору». За однією з версій, це горів сірководень, що вирвався з глибин моря при сейсмічних коливаннях.

Людський фактор
Але не варто забувати, що природнім катаклізмам активно «допомагають» люди. Згідно з дослідженням, найдинамічніше скорочення обсягів кисню у водах моря припало на 1970-1980-ті рр. і було зумовлено ростом господарської діяльності на його берегах. Чи не найбільшої шкоди морю завдали прибережні сільськогосподарські угіддя, на які не шкодували мінеральних добрив. У результаті рештки тієї зарази з дощовими та річковими стоками рясно пливли в море, що викликало бурхливе розмноження фітопланктону та нитчастих водоростей, які, своєю чергою, сприяли збільшенню кількості органічних останків, із яких при гнитті власне й утворюється сірководень.
Розпад СРСР і крах всієї соціалістичної системи (в т. ч., і в причорноморських Болгарії та Румунії), що супроводжувався різким падінням виробництва промисловості та сільського господарства, знизили навантаження на морську екосистему, яка почала потроху самоочищатися. Однак як тільки економічне становище почало виправлятися, відразу зросла і кількість відходів, що скидаються в море: з 1990-го по 2001 рік їх обсяг зріс майже вдвічі. Зараз, за різними даними, в Чорне море щорічно потрапляє близько 13 млрд куб. м стічних вод, що мають у своєму складі практично всю таблицю Менделєєва.
Також забруднення відбувається за рахунок баластних вод танкерів, із якими у воду щорічно потрапляють до 170 тис. т нафтопродуктів. Крім цього, всі без винятку прибережні країни практикують морські захоронення промислових відходів, будівельного сміття та хімічних речовин.

Морська пустеля
Звуження меж придатного для життя водного простору, погіршення якості води поряд зі зростанням в останні роки обсягів рибальства — в першу чергу за рахунок шпротів, бичка, тюльки та хамси, тобто кормової бази великих тварин, — призвело до майже катастрофічного збіднення морської фауни. У Чорному морі практично зникли тюлені, осетрові та тунці, серйозно скоротилося поголів’я дельфінів, акул-катранів і камбали, сильно постраждала популяція вищих ракоподібних.
Проблеми почалися ще на початку 1970-х рр., коли в Чорному морі масово почала зникати макрель, вона ж скумбрія. Після довгих досліджень виявилося, що проблема в забрудненні Мармурового моря — саме там макрель нереститься. До того ж умові й хімічні забруднення Босфору та Дарданелл створили своєрідний бар’єр, який не дає скумбрії міґрувати на нагул у Чорне море.
А ось осетрових риб серйозно підкосили греблі, якими перегороджували річки, при цьому забуваючи про необхідність риб іти на нерест угору річками. Свого часу власне осетрові та чорноморська скумбрія, яку біля берегів Одеси називали «чірус», становили близько 50 % улову в українських водах Чорного моря.
Після того, як ці два стратегічних види зникли, рибалки перемкнулися на придонну рибу — камбалу та чорноморський шпрот. Для вилову придонної риби використовуються спеціальні донні трали, що немилосердно переорюють морське дно, підіймаючи мулові відкладення. Після такої риболовлі морська вода тижнями, якщо не місяцями повертається у нормальний прозорий стан. Однією з причин цього є те, що внаслідок тралення знищуються донні колонії молюсків-фільтраторів, які відповідають за чистоту води.
Поради експертів — традиційні: слід у першу чергу серйозно зменшити забруднення Чорного моря, зайнявшись очищенням річкових стоків та обмеживши будівництво безпосередньо на узбережжі. Також автори дослідження закликають усі причорноморські держави організувати безперервний моніторинг запасів морського кисню з тим, аби хоча б бути готовими до наступаючих змін.
Однак, на жаль, навряд чи хтось дослухається до порад екологів. Мати шикарний маєток прямо на березі Чорного моря — мрія кожного російського (українського, румунського чи болгарського олігарха). Крім того, зараз майже неможливо уявити співпрацю всіх країн чорноморського басейну, хай навіть і в науковій сфері. Українські вчені, котрі наважаться поїхати до окупованого Криму, одразу стануть цілями для Федеральної служби безпеки Російської Федерації (РФ), яка захоче відрапортувати про чергового «українського шпигуна». А ви тут про якісь шпроти…

Ігор Берчак

До теми
Зараз вже мало хто пам’ятає, але РФ створила несподівану проблему для екології Криму ще до анексії півострова. Нею став видобуток біля кримського узбережжя піску для будівництва Олімпійського містечка для Зимових олімпійських ігор 2014 року в Сочі. Спочатку пісок планувалося видобувати, так би мовити, на місці — поблизу кавказького узбережжя, але там дибки стали не тільки екологи, а й місцеві бізнесмени, адже видобуток піску в промислових масштабах загрожував знищенням пляжів і міг викликати ерозію берегів. На допомогу Путіну прийшов Янукович. Тодішній український президент не вагаючись дав дозвіл на видобування понад 10 тис. т піску на морському шельфі в районі тоді ще українського Севастополя. Тоді екологи наголошували, що цей підводний кар’єр не тільки знищить значну кількість підводних екосистем, але й поставить під загрозу існування рекреаційних приморських зон. Оскільки Путіна під час захоплення Криму цікавила виключно військово-морська база, а не затишні пляжі, будь-які дослідження на місці видобування піску стали заборонені: військова таємниця: НАТО не спить!

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...