Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 15, 2018

Чому ЗСУ не звільняють окуповані міста Донбасу

Автор:

|

Грудень 14, 2016

|

Рубрика:

Чому ЗСУ не звільняють окуповані міста Донбасу

_marka_ato_h

Останнім часом хіба що дуже ледачий користувач Інтернету не помітив тенденції, коли українські війська атакують або контратакують позиції ворога, часом займають окремі райони міст, або навіть цілі села, після чого сумирно відступають до попередніх позицій, наче нічого й не було.
І хоч така поведінка спостерігається ще з літа, дехто й досі кожен такий штурм ворожих позицій Збройними силами України (ЗСУ) сприймає за початок наступу і звільнення окупованих територій. Але щоразу все завершується так, як і завершувалось у попередні рази, — відступом на попередні позиції.
Варто пригадати хоча б захоплення українськими військовими селища Оленівка поблизу Докучаєвська в середині листопада, яке того ж дня довелося залишити. Загалом ситуація з Докучаєвськом достатньо показова і навіть хрестоматійна, тому про неї написано безліч окремих матеріалів.
Це місто, яке за результатами перемовин «Мінськ-1» має перебувати під контролем України, але нидіє в окупації бойовиками, вже давно і не раз могло бути звільненим українськими військами. Самі бійці ЗСУ, котрі давно зайняли стратегічні висоти навколо міста, стверджують, що звільнення Докучаєвська в теперішніх умовах займе від кількох годин до одного дня.
Але, як то кажуть, не Докучаєвськом єдиним. Про просування українських військ на Світлодарській дузі також писали не раз, а також про те, що Дебальцеве також можна було б звільнити за лічені дні. Та й українські розвідники в неформальних розмовах дають зрозуміти, що у прифронтовій Горлівці доходили мало не до центру міста, настільки слабо вона охороняється: лише кілька блокпостів на головних вулицях.
Також український наступ давно міг розпочатися в районі Авдіївки. Про те, що наші війська ще з літа контролюють Авдіївську промислову зону, ні для кого не є таємницею, але далі вони чомусь не йдуть на постійній основі. Хоча, на українська армія вже просунулась ближче до Ясинуватої, зайнявши дачне селище на схід від так званого Третього авдіївського ставка. Однак, наскільки це всерйоз і надовго — наразі невідомо.
А буквально днями на сторінках сепаратистів у соціальних мережах розігнали паніку, що з Крутої Балки Ясинуватського району (населений пункт, що ближче за інших розташований від зони бойових дій під Авдіївкою) «влада» терористичної організації «Донецька народна республіка» почала евакуацію населення. Щоправда в процесі обговорення цієї «новини» місцеві жителі пояснили, що евакуації як такої не відбувається, а вони самі втікають із селища, бо жити там останніми роками стало нестерпно.
Але якби українським військам таки вдалося звільнити Круту Балку і закріпитися там, то це завдало б відчутного удару по позиціях терористів, адже траса, яка сполучає Горлівку та Донецьк, опинилася б під українським контролем.
Аргументи, звісно, переконливі, але давайте пригадаємо, скільки таких аргументів можна знайти по всій лінії фронту. Мало не кожне місто і село в «сірій зоні» та поблизу неї можна звільнити зі стратегічною метою, відрізавши тій чи іншій групі терористів сполучення з іншими населеними пунктами. Однак, вози й нині там.
Тож, як бачимо, передумов для звільнення окупованих районів українського Донбасу досить багато, і навіть розвідки боєм проводилися не раз. Однак, нема головного: з певних причин немає політичної волі для початку цього процесу. Щоправда, причини ці досить об’єктивні: Росія, яка надає допомогу бойовикам як озброєннями, так і живою військовою силою, ще не виведена з гри, тому будь-який початок активних бойових дій із боку української сторони може обернутися тим, чим це обернулося в серпні 2014 року.
Тому, всі ці хаотичні просування вперед міліметрами, а також захоплення окремих населених пунктів із наступним їхнім звільненням варто сприймати не більше, ніж тренування в бойових умовах та елемент політичного тиску як на так звану «владу» так званих «республік», так і на російську владу, для дипломатичного посилення українських позицій у перемовинах. Ну, і також, як демонстрацію західним партнерам України, що їхня допомога не минає даремно й українська армія таки покращує свою боєздатність.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...