Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 22, 2019

30 років після чорнобильської трагедії

Автор:

|

Квітень 28, 2016

|

Рубрика:

30 років після чорнобильської трагедії

Чорнобильська катастрофа

26 квітня ц. р. виповнилося 30 літ від дня найбільшої ядерної техногенної катастрофи у світі.

Ледь половини Землі не рознесло…
У ніч із 25 на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), від якої — лише 2 км до міста Прип’яті й 110 — до Києва, різко стрибнула напруга під час планового вимкнення реактора в четвертому енерґоблоці. Внаслідок цього відбувся тепловий вибух, що призвів до радіоактивного зараження в радіусі 30 км і забруднення території площею майже 160 тис. кв. км у північній частині України, у Білорусі та на заході Росії.
Консультативний комітет із питань ядерної безпеки пояснив 1993-го причини аварії так: реактор був неправильно спроектованим і небезпечним; персонал ЧАЕС не інформували про небезпеку, тож він допустив низку помилок і ненавмисно порушив чинні інструкції. Півпланети врятувало тоді тільки те, що вибухи були не ядерними, а фізичними — реактор розірвало внаслідок перегріву парою.
Але ж на момент трагедії в ньому було близько 200 т радіоактивного урану. А через зірваний вибухом захист більш як 60 т радіоактивних речовин піднялося в повітря. Сумарна ж радіація цих ізотопів була в 30-40 разів більшою, ніж від 500 таких атомних бомб, як у Хіросімі.
Одразу ж після катастрофи загинула 31 людина, а 600 тис. ліквідаторів аварії, котрі
брали участь у гасінні пожежі й розчищенні території ЧАЕС, отримали високі дози радіації, відтак — рак щитоподібної залози та лейкемію. Нині в Україні є понад 1,9 млн людей (4,4 % населення), постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. З них 210 тис. — ліквідатори аварії, а 1,751 млн — потерпілі.

Злочинне замовчування
Смертельних для багатьох із них недуг можна було уникнути, якби керівництво СРСР не приховувало факту катастрофи і її наслідків. Адже в Радянському Союзі вперше повідомили про аварію на ЧАЕС щойно 28 квітня — уже після того, як про підвищення рівня радіації розповіли у Швеції.
Радіоактивна хмара, що утворилася після вибуху й пожежі на ЧАЕС, накрила також терени інших європейських країн — Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви та Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій аварію на ЧАЕС класифікували за найвищим — сьомим рівнем небезпеки.
Однак 1 травня 1986 року на демонстрацію в Києві вивели навіть дітей, котрі, вдихаючи радіоактивний чад, танцювали на Хрещатику біля на трибун із партійними бонзами, котрі спішно відправили своїх нащадків якнайдалі. Щойно через два тижні Анатолій Романенко, тодішній міністр охорони здоров’я УРСР, рекомендував людям закривати кватирки та витирати ноги.
Але 27 червня 1986-го Міністерство охорони здоров’я СРСР наказало в розпорядженні «Про посилення режиму секретності під час виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС»: засекретити відомості про аварію; засекретити відомості про результати лікування; засекретити відомості про ступінь радіоактивного ураження персоналу, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

«Вступили у завершальну фазу»
Аби запобігти розповсюдженню радіації, над зруйнованим реактором ЧАЕС спорудили наприкінці 1986 року спеціальний об’єкт «Укриття», так званий саркофаг. Під ним залишилося близько 95 % палива, що було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, що складаються із залишків зруйнованого реактора. Але, оскільки саркофаг відтоді поступово руйнувався, 2012-го почали споруджувати новий і безпечніший конфайнмент. Орієнтовна дата його завершення — 2017 рік.
16 квітня ц. р. Ігор Грамоткін, директор ЧАЕС, запевнив: «Фактично всі проекти вступили у завершальну фазу. Цього року завершуємо всі роботи зі спорудження нового безпечного конфайнмента. Сподіваємося, що наприкінці року нам удасться насунути нове захисне спорудження на четвертий енерґоблок». Він також повідомив, що до кінця 2016-го планують завершити й усі роботи зі спорудження сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2), де зберігатимуть ядерне паливо з четвертого енергоблоку ЧАЕС.
За словами п. Грамоткіна, після проведення 2017 року всіх необхідних випробувань обидва об’єкти введуть в експлуатацію. «Таким чином, цьогоріч закінчиться активна фаза виведення з експлуатації ЧАЕС, і з наступного року почнеться фаза остаточного закриття та консервації», — прогнозує він.
Проектувальники ж сподіваються, що нова споруда зможе вирішити проблему щонайменше на сто років. Хоча ліквідувати ЧАЕС планують 2065 року. Але перед цим, із 2022-го по 2045 рік, експерти будуть чекати зниження радіоактивності реакторних установок, які планують демонтувати з 2045-го по 2065 рік. Натомість місце, на якому була розташована станція, — очистять. А тим часом про те, що відбувається всередині старого укриття, — достеменно невідомо.

«Вистоїть, навіть якщо завалиться…»
На зміну йому має прийти арка, що повністю його накриє. Але її зводитимуть не безпосередньо над реактором, де рівень випромінювання — критичний: усього за кілька годин робітник отримує річну дозу допустимого опромінення. А от якщо відійти буквально на 200 м, рівень радіації стає вдесятеро меншим.
Переможець тендера на спорудження арки — Novarka, спільне підприємство французьких Vinci Construction Grands Projet і Bouygues — розбив її будівництво на три етапи. На першому звів половину конструкції. Далі спеціальними рейками її відсунули поближче до реактора. На звільненому місці постала друга частина укриття. На наступному етапі їх з’єднають. А на завершальному — конструкція вагою майже 30 тис. т герметично накриє реактор.
Розміри арки вражають: 270 м завдовжки, 110 м заввишки і майже стільки ж завширшки. Та головна перевага — повна герметичність саркофага. Система вентиляції працюватиме винятково між шарами самої арки — це створюватиме внутрішній тиск. Для безпеки реактора треба було видалити аварійну вентиляційну трубу. Щоб розібрати її на частини, привезли один із найпотужніших у світі підйомний кран.
Нове укриття четверго реактора буде доволі міцним і, за розрахунками інженерів, вистоїть, навіть якщо завалиться старий саркофаг. Та перш ніж це станеться, інженери планують його… розібрати. Під куполом арки встановлять систему кранів, за допомогою яких зможуть дистанційно розбирати конструкції старого «Укриття». А в далекій перспективі зі зруйнованого реактора за допомогою цих кранів вилучатимуть рештки ядерного палива та високоактивні уламки.

Донори — готові
22 квітня ц. р. Барбара Гендрикс, міністр із питань охорони довкілля Німеччини, анонсувала надання Україні додаткової фінансової допомоги для подолання наслідків аварії на ЧАЕС — ще 19 млн EUR. А при цьому нагадала: «Берлін уже надав Україні 120 млн EUR для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
А 25 квітня Сума Чакрабарті, президент Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), і Шигекі Сумі, посол Японії в Києві, повідомили, що Україна отримає від країн G7 та ЄБРР ще 87,5 млн EUR і 10 млн USD на «чорнобильські» проекти. Зокрема — на спорудження нового укриття й добудову сховища відпрацьованого ядерного палива. «Донори G7 готові надати 45 млн EUR. Ще близько 2,5 млн EUR ми готові залучити від інших донорів», — конкретизував японський дипломат.
Того ж 25 квітня Посольство США в Україні повідомило про додаткові 10 млн USD допомоги на проведення робіт із убезпечення ЧАЕС і мешканців навколишніх територій, відтак дипломати резюмували: «Цей внесок є доповненням до понад 400 млн USD допомоги, яку США вже надали Україні упродовж останніх трьох десятиліть, аби послабити наслідки чорнобильської катастрофи, у т. ч. 377 млн USD для Чорнобильського фонду «Укриття» і 31 млн EUR, внесених на Рахунок ядерної безпеки».

Україна все виконує
Своєю чергою, Геннадій Зубко, віце-прем’єр-міністр України, запевнив у понеділок, що й у Києві виконують усі зобов’язання, взяті перед світовою спільною: «Прийнято рішення про сплату 3,58 млн EUR, які Україна мала сплатити ще 2011 року. Також домовлено про додатковий внесок України обсягом 1,4 млн EUR. Це — наш важливий меседж світовій спільноті щодо готовності України вирішувати проблему Чорнобиля».
«До сьогодні, за підрахунками експертів ЄБРР, нам бракувало 105 млн EUR для завершення будівництва СВЯП-2. Існував ризик уповільнення будівництва цього ключового об’єкта, що визначає терміни зняття ЧАЕС із експлуатації. Але міжнародні партнери почули Україну і пішли нам назустріч. Успішне проведення Конференції донорів Рахунку ядерної безпеки наблизить Україну і світ до остаточного зняття ЧАЕС із експлуатації», — резюмував він.

Ігор Голод

Пряма мова
Максим Білявський, начальник відділу зв’язків із громадськістю компанії «Укртрансгаз»:
— На мою думку, чорнобильська катастрофа була спланованою акцією радянського режиму з випробування ядерної зброї. Логіка гіпотези — така. У часи «холодної війни» між США та СРСР існувало обмеження на випробовування ядерної зброї, тому «кмітлива» радянська влада, прикриваючись промислово-господарською необхідністю, проводила потрібні їй атомні випробування. А тодішня пропаґандистська машина навіть готувала відповідні агітаційні фільми англійською, але не тільки для громадськості, а й для конкурентів по гонці озброєнь — США. З 1965-го по 1988 рік було проведено понад 120 випробувань атомної зброї. Причому ніхто не приховував фактів аварії з подальшим викидом продуктів радіоактивного розпаду. Більшість фактів використання так званого мирного атома — це нафтогазовий комплекс. Перше випробування відбулося 30 березня 1965-го, коли в Башкирії було проведено підривання відразу двох ядерних зарядів. Так уперше спробували використовувати атом для інтенсифікації видобутку нафти в «проблемному» родовищі. Через рік на території Казахстану атомним зарядом була зроблена порожнинасховище в підземному масиві кам’яної солі, а в Узбекистані — перекритий аварійний фонтан на газовому родовищі. Було використання «мирного» атома і в Україні: 1970 рік, Харківська область, гасіння фонтанної пожежі на газовому родовищі.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...