Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2012/01/Безымянный.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948

Warning: getimagesize(/homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/uploads/2012/01/Безымянный.jpg) [function.getimagesize]: failed to open stream: No such file or directory in /homepages/29/d433047971/htdocs/sites/meest-online.com/wp-content/plugins/wonderm00ns-simple-facebook-open-graph-tags/public/class-webdados-fb-open-graph-public.php on line 948
Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 16, 2018

Політичні підсумки 2011 року

Автор:

|

Січень 12, 2012

|

Рубрика:

Увес ь світ попрощався з 2011 роком і врочисто зустрів новий — 2012-й. Рік, що закінчився, був насичений подіями в політичному та владному житті України. Тижневик «Міст» підбиває його підсумки у безпосередніх коментарях, і цього разу ми свідомо звертаємося тільки до учасників політичного процесу. З одного боку, їх важко звинуватити в об’єктивності суджень, особливо — стосовно один до одного й до влади (також залежить від того, з якого боку барикади перебувають). З іншого — настрої актуальних і потенційних учасників політичного процесу (на носі ж — вибори) мають стати визначальними в здійсненні політики

2012-го й подальших років. І нас це цікавить. Отже, як і годиться, влада хвалиться, опозиція нарікає. Обидві сторони зводять підсумки від аналізу до взаємної оцінки із вкрапленнями політичної лірики. Цікаво, що сама опозиція, дорікаючи владі, має рацію: соціальне напруження, провал реформ, політичні репресії; у зовнішній політиці — невдале завершення перемовин про асоціацію з Європою, консервація «газових» відносин із Російською Федерацією (РФ). Тим часом провладні представники намагаються виправдати реформи, які, за їхніми словами, є непопулярні, але в кінцевому результаті — корисні; тоталітаризацію влади пояснюють наведенням порядку й режиму в су­спільстві, наголошуючи на покращенні виборчого законодавства.

Олег Зарубінський, народний депутат, фракція Блоку Литвина:

— Коли розповідають про позитиви й неґативи 2011 року, то все залежить від того, хто це каже. Ті, хто втратив владу, будуть казати, що все — погано, що всіх треба гнати поганою мітлою. Той, хто здобув владу, скаже, що в усьому винні попередники. Це все — дуже суб’єктивно. Але є тенденції абсолютно об’єктивного характеру. Перша — абсолютна телевізуалізація української політики. Тобто політика перестала бути прикладною, стала менш практичною. Вона просто виплеснулася на телеекрани. Рейтинґи зростають не в тих, хто займається реальною справою, а в тих, хто краще оволодів «ящиком» і говорить те, що від нього хочуть почути. Таким чином народжуються так звані телевізійні герої, які зараз намагаються показати себе праведними та безгрішними. У той час, коли самі перебували на практичній політичній роботі та продемонстрували абсолютний нуль, тепер стають телегероями. Ось така телевізуалізація політики 2011 року досягла своєї кульмінації.

Також 2011-го в українській політиці значно зріс рівень цинізму. Наприклад, один опозиціонер гнівно виступає щодо політики іншого опозиціонера, а коли цього іншого заарештовують, то перший у вузькому колі випиває за це келих шампанського. І це — факт. Це — просто вершина цинізму. На публіку говорять про євроінтеґрацію, а насправді посилають емісарів у всі європейські структури й переконують їх, що із цим режимом нічого не можна підписувати. Це — теж вершина цинізму.

Цинічним також є те, коли мультимільйонери виходять на телеекран і, називаючи себе опозицією, ллють крокодилячі сльози за жебраками, які мають менш ніж 1 тис. грн зарплати на місяць. У жодній нормальній країні мультимільйонери й мільярдери, які збудували свої статки не на своєму розумі, а зрозуміло на чому, до такого цинізму не опускаються.

Андрій Парубій, народний депутат, фракція «Наша Україна» — «Народна самооборона»:

— Слід виокремити зовнішню та внутрішню політики 2011 року. У зовнішній — цілковитий провал української влади. 19 грудня, згідно з усіма прогнозами, мало відбутися підписання угоди про торгівлю й політичну асоціацію України та Європейського Союзу (ЄС). Усі передумови для цього були. Але, на жаль, повний провал команди президента Януковича в цьому напрямку є найгіршим для України 2011-го. Якби хтось створив номінацію «Найбільший невдаха року», то в ній, без сумніву, переміг би Віктор Янукович. Також, ідучи на вибори, пан Янукович обіцяв українцям, що зможе підписати «газові» угоди з РФ, які будуть набагато вигідніші, ніж були. І в цьому напрямі теж — цілковитий провал. Україна ж за цей час зробила дуже багато для РФ, а взамін не отримала нічого.

У внутрішній політиці важко відзначити якийсь особливий момент. Будь-яка реформа, ініційована владою, призводила до великих соціальних вибухів. Найпоказовішим у внутрішній політиці є паркан, який вона почала вибудовувати навколо себе. Цей паркан поділив Україну на дві частини, де з одного боку є президент Янукович і влада, а також олігархи, які за цей рік збільшили свої статки десь удвічі, а з іншого боку — мільйони українців і соціальні протести. Протести «афганців», «чорнобильців», студентів проти політики міністра освіти Табачника.

Ключовий момент 2011 року — збільшення фінансування на каральні органи, як-от міліція, Служба безпеки (СБУ), прокуратура. Тобто влада за допомогою силових структур хоче захиститися від власного народу. Ну, і, звичайно, — арешт Юлії Тимошенко. Це — сиґнал, який став серйозним приводом уважати, що пан Янукович започатковує в Україні політичні репресії та шляхом залякування опонентів починає нищити опозицію.

Загалом, 2011-го ми спостерігали абсолютний провал і цілковиту неспроможність влади вирішувати як зовнішні, так і внутрішні питання. Єдина здатність, яку вона проявила, — до власного збагачення й знищення опозиції.

Багато говориться про підготовку до Євро-2012. До саміту з ЄС 19 грудня також велася підготовка. Про успішність Єврочемпіонату з футболу можна буде сказати лише тоді, коли він закінчиться. Говорити можна тільки про ті речі, які реально відбулися. Арешт пані Тимо­шенко — факт, який відбувся, попри обурення світового співтовариства. І попере­джали ж, що без вирішення питання Юлії Тимошенко угоди про асоціацію не буде. Віктор Янукович не пішов на жодні поступки.

Новий закон про вибори — ще одна так звана реформа влади. Цей документ — це кілька кроків у минуле. Він увібрав у себе всі неґативи як пропорційної, так і мажоритарної систем. Цей закон відкидає Україну на кілька років назад. Адже в парламент було внесено закон про відкриті списки. Дуже дивна річ: усі політичні сили обіцяли їх підтримати. А коли дійшло до голосування, то підтримали закриті списки. А також повернули мажоритарну систему, яка вже проявила свою недіє­здатність тим, що олігархи та багатії просто купували округи для себе, своїх секретарок і водіїв.

Ключовим моментом 2012-го будуть парламентські вибори. Тому це — рік надій, які необхідно реалізовувати. Саме парламентські вибори — єдина форма, яка може дозволити хоч частково змінити владу в державі. І саме тому цьогоріч буде більше питань не до влади, а до опозиції: наскільки вона зможе ефективно відпрацювати, аби змінити політичну структуру Верхов­ної Ради України (ВРУ). Усе свідчить про те, що до опозиційних сил є набагато більша прихильність, ніж до тих, які «труться» при владі. Якщо опозиція буде єдиною, якщо спроможеться бодай по кожному округу виставити єдиного кандидата, то є гарний шанс і величезна ймовірність здобути більшість у наступній ВРУ та змінити цей неґативний розвиток подій, який ми спостерігали торік.

Олег Ляшко, позафракційний народний депутат, голова Радикальної партії України:

— На жаль, 2011-й — це рік утрачених надій з усіх напрямків. Це — рік мінусового поступу. Це — наступ на демократію, згортання свободи слова, переслідування політичних опонентів, клептократія, розкрадання коштів на Євро-2012. Маса неґативів. І найбільший — те, що мільйони українців 2011 року не покращили свого життя, а лише погіршили. І як обіцяли мільйонам українців «почути кожного» — так ніхто й не почув. Влада надалі була безнадійно далекою від народу.

Українські громадяни не пишаються тим, що живуть в українській державі. 7 млн українців за кордоном виносять горщики за європейцями, а решта сидить без роботи, без зарплати, без гідного майбутнього. А ця влада, яка 2010-го йшла на вибори, обіцяючи почути кожного, покращити життя кожного й так далі, покращила життя лише собі. А нашим співгромадянам — лише погіршила.

2011 рік також продемонстрував відсутність справжньої опозиції в Україні. Ті, хто називає себе опозицією, насправді нею не є. Що це за опозиція, яка разом з Партією реґіонів (ПР) голосує за закон про вибори, котрий дає можливість нинішній владі отримати більшість у парламенті, аби потім Віктора Януковича обирати в тому ж парламенті президентом? Тобто минулий рік продемонстрував відсутність в Україні як адекватної влади, так і опозиції. Справжньої опозиції. Бо ні БЮТ, ні Яценюк нею не є. Це — дуті олігархічні клани, які є різними боками однієї медалі. Тому я сподіваюся, що 2012-й стане роком зростання нової реальної опозиції.

Із цією політикою й із цією владою 2012-й треба проголосити роком боротьби за справедливість, боротьби за свої права. Прогнозую, що якщо така політика влади провадитиметься й надалі, то 2012-й буде роком чергової революції в Україні. І дай, Боже, щоби вона була мирною. Настрої людей я знаю. Зараз на Донбасі на цю владу плюються так, як Захід відпльовується від Віктора Ющенка. Вони — розчаровані, роздушені, зневірені та спантеличені. Бо сподівалися, що прийшли «свої», які зроблять те, що обіцяли. А «свої» виявилися гіршими за «чужих». І ці так звані свої втратили підтримку на Донбасі та не здобули підтримки в інших частинах країни, де їх і так не підтримували.

Нинішня влада не виграє парламентських виборів 2012 року. І навіть закон, який вона сфальсифікувала, не допоможе їй цього зробити. Вона зможе отримати більшість у парламенті лише за рахунок фальсифікацій. А це призведе до протестів громадян, до масових протестів. Це буде приводом до бунту, який змете цю владу.

Михайло Чечетов, народний депутат, фракція ПР:

— 2011 рік був успішним для України. І в політичному, і в соціально-економічному плані. Нам удалося відновити керованість державою. Адже пан Ющенко й пані Тимошенко п’ять років витратили на те, аби з’ясовувати, хто з них — гарніший і мудріший. Віктор Ющенко крутив кермо держави в один бік, Юлія Тимошенко — в інший. А державний корабель несло на рифи, і він міг розбитися. Тому перше, що зробив Віктор Янукович, — відновив керованість країною. Адже без цього неможливо нічого зробити.

Також ми заклали фундамент для глибокої модернізації суспільства. Ми розпочали капітальний ремонт у нашій державній оселі. Ми почали запроваджувати надзвичайно глибокі секторальні реформи, які не проводилися протягом 20 останніх років. Усі попередні керівники боялися, що непопулярні заходи можуть знизити їхній рейтинґ. Відповідно, їх і не оберуть на виборах. Великий Черчілль сказав, чим відрізняється політик від державного діяча: політик думає про майбутні вибори, а державний діяч робить речі, які знизять його популярність, але які є надзвичайно важливими для країни.

Ми почали податкову, пенсійну, судову реформи. Нам удалося закріпити єдність у державі, консолідувати суспільство, знизити політичну температуру. Зауважте, таких виступів, як в Італії, Греції, Франції, у нас немає. Політична ситуація є стабільною. Ми змогли практично реалізувати базовий принцип демократії — розділення влади. Тобто є законодавча, виконавча й судова. На цих трьох стовпах тримається демократичне суспільство. Не всіх влаштовувала судова реформа, і нам навіть із-поза меж України на цьому наголошували.

Ідемо далі. За «помаранчевих» у нас увесь світ бачили в чорно-білому варіанті, ділили на друзів і ворогів. Америка — друг, РФ — ворог. У нас немає такої ворожнечі, є партнери. З ініціативи президента ми прийняли закон про засади зовнішньої та внутрішньої політики, де прописали позаблоковий статус і нормальні, цивілізовані партнерські стосунки з усіма країнами, враховуючи наші національні інтереси. Ми показуємо, що готові спів­працювати з усіма.

Зараз українці не готові вступати в НАТО. Але ми розуміємо, що це — дуже потужна військово-політична організація, яка багато що робить, зокрема бореться з міжнародним тероризмом. І ми готові з НАТО спів­працювати, як і росіяни. Ми готові спів­працювати, не входячи в організацію, оскільки люди цього не хочуть. Україна — місток між Європою та РФ. Це — історична місія нашої держави. Тому в політичному плані 2011-й був доволі успішним.

Наступного року в Україні будуть вибори. Ми ухвалили відповідний закон. Дехто почав критикувати, але все, що опозиційні сили хотіли докласти до закону про вибори, вони доклали. Ми все підтримали. Доповідав його теж представник опозиції. І опозиція зараз по всьому світові їздить і розповідає, який у нас класний закон про вибори.

З економікою 2011-го теж було все гаразд. На жаль, 2008 року через бездарність «помаранчевої» влади ми втратили 15 % ВВП. Інші країни — хто 3 %, хто 5 %, хто 6 %. І лише ми примудрилися на 15 %. І ми витягуємо країну з ями. Цьогоріч країна демонструє 4 % зростання. Також 2011 року інфляція була лише 4 %, 2,5 % — дефіцит бюджету. Ми також заклали підвищення соціальних стандартів для людей, попри те, що через бездарність Юлії Тимошенко платимо величезні гроші за газ. Країна живе, працює та з оптимізмом дивиться в майбутнє.

Наступний рік буде ще кращим, оскільки тенденцію економічного зростання ми будемо лише збільшувати. І сподіваємося, що нам удасться скоригувати з РФ договір про газ, вийти на нову ціну, яка збалансовано відповідатиме інте­ресам і РФ, й України. А ресурс, який ми отримаємо від зниження ціни, кинемо на пріоритетні напрямки, зокрема інноваційний розвиток, високі технології та соціальний захист людей.

Віктор Уколов, народний депутат, фракція БЮТ-«Батьківщина»:

— 2011 року влада продемонструвала своє справжнє обличчя. У людей, які голосували за Віктора Януковича, були ілюзії. Тепер же вони побачили, що ця влада дбає лише про себе, нищить демократію, відбирає бізнес, хоче проїхатися танком по всій Україні. У кожному реґіоні вони поставили своїх людей, чого ніколи в Україні не було. 2011-й — рік утрачених ілюзій для виборців ПР. У цієї партії — катастрофічне падіння рейтинґу. Цього не було навіть у Віктора Ющенка, незважаючи на його часом просто недолугі кроки.

Цей рік також був періодом, коли опозиція (відчувши небезпеку тотального знищення України) почала об’єднуватися. Арсеній Яценюк припинив опонувати БЮТ, опозиція почала узгоджувати кандидатів на мажоритарних округах. І це дає нам надію.

Я вважаю, що зараз в Україні немає вільніших політиків, ніж Юлія Тимо­шенко і Юрій Луценко, попри те, що вони зараз перебувають за ґратами. Цей рік був часом переоцінки цінностей для багатьох. І мені приємно, що ті, хто залишається в опозиції, із нами, виявилися навіть не золотими, а діамантовими. Вони перебувають під страшенним тиском. І я щиро вдячний своїм колеґам, які надалі підтримують демократію в Україні.

Процес проти Юлії Тимо­шенко 2011 року — це очевидні політичні репресії. Більшість людей в країні й за кордоном це розуміє. Адже не існує особистої зацікавленості пані Тимошенко в «газових» угодах, цього так і не довели. Ці угоди якраз ліквідували кризу, й Україна, яка вже почала замерзати, отримала паливо та почала постачати його до Європи. Якби зараз була така ж ситуація, то Юлія Володимирівна мала би повторити ті дії. А те, що замість політичної критики ми маємо політичні переслідування, свідчить про слабкість влади, її страх перед лідером опозиції. Якщо йти в цьому ж напрямку, то це все погано закінчиться. Повинна існувати вільна політична конкуренція. Я точно знаю, що Україна — не Росія. Але хочу наголосити, що Україна — і не Білорусь. Тому жодних білоруських варіантів тут не буде.

Ми сподіваємося, що Юлія Тимошенко вийде на свободу, оскільки ми точно знаємо, що вона ні в чому не винна. Ми подали скаргу до Європейського суду, і він вирішив розглянути цю справу. Вірю, що Юлія Тимошенко візьме участь у парламентських виборах 2012 року.

Олександр Мороз, колишній голова ВРУ, лідер Соціалістичної партії України:

— 2011-й нічого доброго Україні не приніс. Розвивалися події, закладені в минулі роки. Найголовніше — те, що торік змінилася система влади в Україні. Воно ніби й не помітно, але насправді ця зміна криє в собі великі ризики для України. Оскільки концентрація влади в руках президента веде до дисбалансу влади загалом.

Арешти Юлії Тимошенко та Юрія Луценка були прогнозованими. Усі ці речі закладалися в попередні роки. Найгірше те, що владу концентрують в одних руках. В Україні немає самостійного парламенту, немає уряду, який зв’язаний із парламентом. Ситуація, яка викристалізувалася 2011 року, матиме свої наслідки й на подальші роки. Усе решта — речі здебільшого антуражні. Адже зараз ніхто не розглядає України в міжнародному просторі як суб’єкта міжнародного права. Уже 20-й рік — лише як об’єкт. І ми мусимо з прикрістю це сприймати й усвідомлювати, що цю ситуацію потрібно виправляти. Ми повинні 2012 року сподіватися на зміни. Вибори в принципі повинні змінювати становище в країні. Населення не спри­ймає нинішньої влади. Але також населення не сприймає всіх політичних сил в Україні. Можливо, це дасть змогу змінити склад парламенту 2012 року. Але в Україні зараз питання — не в організації виборів, а в організації підрахунку голосів. І тут ґарантій, що все буде чесно, демократично та згідно із законом, ніхто дати не може. Якщо адмінресурс спрацює на повну силу, тоді потрібно буде розраховувати на події наступних років.

Олег Тягнибок, лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода»:

— Найбільш резонансною подією 2011 року стала організація донецьким кримінально-олігархічним кланом масових політичних репресій. Тобто переслідувань за «інакомисліє», за політичні погляди, за намагання відстояти свої права. Протягом цього року близько 200 «свободівців» пройшло через допити, через прокуратуру, через міліцію та СБУ. Такого ніколи не було! Буквально вчора мене викликали в Печерський райвідділ міліції щодо справи майже дворічної давнини щодо акцій масового протесту під ВРУ під час ухвалення «харківських угод». Після приїзду пана Януковича до Львова 11 квітня — десятки людей на допитах. Після травневих подій, після 24 серпня у Києві — те саме й так далі. Мовчу вже про арешт Юлії Ти­мошенко та Юрія Луценка.

2011-го влада боролася з власним народом. Вона врізала соціальні ґарантії та формувала поліцейську державу, коли бюджетом передбачено більше фінансування міліції, СБУ й прокуратури, ніж війська. Це ж — абсолютний нонсенс!

Влада придушувала також масові акції протесту — соціальні та політичні. Було прийнято абсолютно антинародні документи, як-от Податковий, Бюджетний кодекси, пенсійну реформу. Конституційний Суд узагалі дозволив уряду одноосібно переглядати виплати Пенсійного фонду, залежно від суми коштів, а не ґарантій. Це — аґресія влади проти людей, які відстоюють свої соціальні ґарантії.

Варто також наголосити на безпрецедентній крадіжці грошей під час підготовки України до проведення Євро-2012. Це — будівництво стадіонів за завищеною в кілька разів вартістю. Те ж стосується летовищ. Ми не побачили обіцяних доріг, гуртожитків, інфраструктури, величезної кількості робочих місць. Уряд узагалі скасував тендери при підборі виконавців робіт до Євро-2012, оскільки все віддав «своїм». Водночас, відбувся наступ на місцеве самоврядування. Влада обмежила функції, жорстко урізала бюджети й не фінансувала державних програм.

 Юлія Кухар

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...