Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 18, 2019

«Змовитися» з олігархами

Автор:

|

Вересень 17, 2015

|

Рубрика:

«Змовитися» з олігархами
Юрій Романенко

Юрій Романенко

Нещодавно українську громадськість анітрохи не здивувала, нітрохи не шокувала і навіть майже повністю залишила байдужою «формула переходу до Третьої української республіки», яку оприлюднив Юрій Романенко, відомий київський політолог і голова Центру політичного аналізу «Стратагема». Тим часом це творіння заслуговує найпильнішої уваги тих, хто здійснював Революцію гідності й досі ще не зневірився в її результатах.

Таємна угода
Треба визнати, що ця «формула» — досить близька до того, що може задовольнити багатьох політичних гравців України. За словами п. Романенка, зараз «виникає потреба у нових політичних силах, які можуть сформувати нову політичну систему, тобто фактично нову республіку». У розумності такого висновку немає жодних сумнівів. Питання тільки в тому, що досягти зазначеної мети політолог пропонує не шляхом виконання наказів Майдану, не внаслідок всенародного обговорення ключових реформ, не за допомогою референдуму з прийняття нової Конституції України, а «внаслідок трьох змов»!
Провідним учасником таємної угоди має стати нова еліта України. На думку п. Романенка, вона вже сформувалася і «дозріла до того, щоб скуштувати плоди влади й узяти на себе відповідальність за країну». Представники цієї нової еліти, вважає автор «формули», можуть змовитися між собою і з «адекватною частиною старої». Порозумівшись один із одним, вони можуть вступити у змову зі зовнішніми гравцями, насамперед зі США.
Кожній із трьох груп змовників п. Романенко відводить цілком конкретну роль. «Нові» можуть покласти на вівтар Третьої республіки «свою візію, довіру з боку мас і зовнішніх акторів», а «старі» — наявні у них ресурси і відмову від спротиву.
Представлена «формула» може здатися життєздатною, особливо з урахуванням того, що майже вся політична практика в Україні досі ґрунтувалася на інтригах, зрадах, підкупах і закулісних домовленостях. Як відомо, перелік українських багатіїв — дуже неоднорідний: від фігурантів «сотні» журналу Forbes до володарів «скромних» кількох мільйонів доларів. «Олігархи другого рівня будуть маневрувати в рамках балансу сил першої ліґи», — визначив п. Романенко. У цьому є резон, тому відповіді на поставлені питання варто шукати у «першій лізі».

«Перша ліґа»
Її список — загальновідомий. Петро Порошенко, котрий не вміє виконувати передвиборчі обіцянки і погруз к непотизмі. Замаскований поплічник сепаратистів Рінат Ахметов, котрий на початку війни фактично зрадив Україну. Газовий махінатор Дмитро Фірташ, за котрим плаче в’язниця у США. Патріотично налаштований Ігор Коломойський, котрому, як показала практика, небажано довіряти управління державними активами. Колишній помічник Януковича Сергій Льовочкін. Злочинна «сім’я» Януковича. Умовний олігарх Юлія Тимошенко. Зять екс-президента Кучми Віктор Пінчук. Кум кремлівського бандита Віктор Медведчук.
Припустимо, серед них все ж є «адекватні олігархи», які потрібні для втілення в життя змови. Але якщо це — так, то чому вони досі не знайшли спільної мови з новими лідерами України? Чому багато нових лідерів і громадські структури, які стоять за ними, нерідко так критикують олігархів і чинну владу, що країна видається ще значно розділенішою, ніж за колишнього режиму?
Усе впирається у головного олігарха України Петра Порошенка. Цей чоловік майже відразу після вступу на президентську посаду почав поводитися, як месія. Але президентство — не месія, а місія. Якби Петро Олексійович це розумів і приймав, він би не проводив кадрову політику, що призвела до великих невиправданих втрат бійців у зоні проведення Антитерористичної операції, штучних перешкод у розслідуванні масових вбивств на Майдані, легкої втечі низки винуватців цієї трагедії за кордон, спекулятивного обвалення гривні, зубожіння великої частини населення.
В Україні існує один центр прийняття рішень, який буквально тяжіє над усіма гілками влади. Це — Адміністрація Президента (АП). Ця структура проїдає величезну кількість бюджетних грошей, напхана відданими олігархові Порошенкові бізнесменами та чиновниками, повністю або майже повністю вийшла з-під контролю суспільства і, судячи з усього, стала небезпечною для країни.

Політичне шулерство
На початку серпня ц. р. Оксана Сироїд, віце-спікер Верховної Ради України (ВРУ), публічно заявила про підміну варіантів проекту змін до Конституції у частині децентралізації на різних стадіях роботи над ним. Підміни відбувалися десь усередині чиновницьких апаратів ВРУ й АП, тісно пов’язаних між собою через ставленика п. Порошенка — спікера Володимира Гройсмана.
За словами віце-спікера, конституційна норма, внаслідок реалізації якої є небезпека перетворення терористичних утворень Донецька та Луганська «народні республіки» в анклави з особливим статусом (це фактично перетворить Україну на федерацію, до чого прагне Кремль), була нав’язана Росією і продавлена певними західними лідерами, котрі зайняли позицію умиротворення аґресора. «Людям кажуть, що все це підтримала Венеціанська комісія. Але Венеціанську комісію також «розвели, як кошенят», — засвідчила п. Сироїд.
Після голосування за цим законопроектом у парламенті вона розповідала журналістам: «Частина депутатів після цього голосування ховали очі або тихо підходили і дякували за те, що ми (фракція «Самопоміч». — Ред.) змогли проголосувати проти, а вони — ні».
Крім того, на думку низки експертів, зміни до Основного закону, які так завзято протягує «група Порошенка», передбачають істотну концентрацію повноважень у руках Президента. Це загрожує руйнуванням і без того тендітної системи стримувань і противаг гілок державної влади.

Нова «сім’я»
Зрозуміло, главу новоявленої «сім’ї» важко назвати неадекватним. Ось тільки чи такої адекватності чекають від керівників країни українські громадяни? Розраховувати на те, що олігарх Порошенко швидко розлучиться зі своїми «кумівськими» звичками, добровільно поділиться владою з новими громадськими лідерами та профінансує їхню виборчу кампанію проти себе коханого — це порожні мрії, що базуються на нерозумінні менталітету олігархів.
Не менш марно очікувати поведінки, що відповідає новим запитам країни, і від інших представників згаданої «першої ліґи». Одні з них міцно сидять на гачку у Генеральної прокуратури, якою командує інший ставленик п. Порошенка — Віктор Шокін. Інші стурбовані порятунком своїх сумнівно нажитих статків в умовах кризи і переділу влади. Час третіх у політиці минув або невблаганно добігає кінця, й їм нічого іншого не залишається, як іноді ловити чиновників на якихось прорахунках і недоробках. Звісно, це — не так уже й погано, що такі люди знаходяться, але великої політичної ваги вони навряд чи набудуть в умовах, коли інформаційний простір країни поділено між олігархами, а виборча система «заточена» під можновладців і «грошові мішки».

У час війни Конституцію не міняють
Загалом «формула» побудови нової України, заснована на таємній змові нових громадських лідерів із частиною олігархів, — це або плід фантазії політолога, або інформаційне вкидання все тієї ж «частини олігархів», щоб закріпитися у чинній системі координат. Незалежної політології в Україні практично не існує. Хай там як, але за такою «формулою» можна побудувати лише видозмінений, дещо підретушований варіант все тієї ж старої кланово-олігархічної системи.
Як же тим, хто прийшов у велику політику на хвилі Революції гідності, відтіснити від керма стару політико-олігархічну «гвардію»? Без ресурсів, тобто грошей, це практично неможливо. Але це не означає, що треба влаштовувати «договірняк» із олігархами. Чи не краще змінити суспільно-політичне середовище?
Але не можна вносити зміни до Основного закону в умовах воєнного часу. З таким зверненням до Президента Порошенка і ВРУ нещодавно виступила велика група українських інтелектуалів і громадських діячів. «Право народу визначати та змінювати конституційний лад в Україні не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами», — йдеться в документі. Деякі активісти та політики закликають усіх небайдужих громадян знову зібратися під стінами парламенту в дні, коли там планують розпочати розгляд конституційного законопроекту. Від того, як витримає цей серйозний іспит нова українська еліта, залежить і її майбутнє, і майбутнє всієї країни.

Олександр Косвінцев, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...