Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Feb. 21, 2018

Збройна провокація

Автор:

|

Жовтень 11, 2012

|

Рубрика:

Збройна провокація

На базі сирійських повстанців знайшли ящики Луганського патронного заводу.

Made in Lugansk
Не встиг 8 жовтня Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй (ООН) Пан Ґі Мун закликати до припинення поставок зброї в охоплену громадянською війною Сирію, як уже наступного дня телерадіомовна корпорація British Broadcasting Corporation (Бі-Бі-Сі) продемонструвала фотографії, зроблені кореспондентом Яном Паннелом у мечеті в сирійському місті Алеппо на базі повстанців проти президента країни Башара Асада. Зокрема, на знімках фігурує три ящики, відправлені до Саудівської Аравії з аеропорту селища Гостомеля під Києвом. А на тих ящиках є маркування Луганського патронного заводу — абревіатур LCW (Lugansk Cartridge Works). Це підприємство, по 25 % акцій якого належать трьом американським компаніям (Elmora Ventures, Clymer Finance і Holmgard System) і кіпрській Woodex Holdings Limited, виготовляє набої калібру 7,62 мм для автоматів Калашникова (AK-47), котрими стріляють у Сирії як повстанці, так і солдати, вірні Асаду.
Бі-Бі-Сі повідомила також, що офіційні представники Саудівської Аравії відмовилися від коментарів із цього приводу. А Френк Гарднер, експерт телерадіомовної корпорації з питань проблем безпеки, зауважує, що зазвичай саудівська влада намагається діяти за кордоном, не привертаючи до себе уваги, однак джерела в колах сирійської опозиції вже давно не приховують того, що отримують від неї допомогу. Та й газета New York Times стверджує, що, за її даними, ця держава таки постачає сирійським повстанцям зброю.

Інформаційна війна
Представник державної компанії «Укрспецекспорт», яка входить до складу державного концерну «Укроборонпром» і має монопольне право здійснювати експорт і імпорт продукції, послуг військового й подвійного призначення, стверджує в коментарі агенції «Укрінформ»: «Повідомлення про українську зброю в Сирії — елемент інформаційної війни проти України як одного з провідних експортерів озброєння й військової техніки. Державна компанія не постачає озброєння та військову техніку країнам, які перебувають під ембарго Ради безпеки ООН на поставку ОВТ, під міжнародними санкціями або в яких тривають бойові дії. Усі контракти складаються згідно з міжнародними нормами й під контролем Держслужби експортного контролю України».
Своєю чергою, Олександр Дикусаров, речник Міністерства закордонних справ (МЗС), запевняє: «Україна суворо дотримується своїх міжнародних зобов’язань у сфері передачі товарів військового призначення та подвійного використання й не здійснювала та не здійснює постачать таких товарів до Сирії». Щоправда, додав, що, «за наявними в МЗС України даними, 2010 року в цілковитій відповідності з чинними міжнародними вимогами й національними процедурами було підписано контракт на постачання товарів військового призначення для потреб міністерства оборони Саудівської Аравії».
А не назване київською газетою «Україна молода» джерело «у розвідницьких колах» висловило припущення, що, швидше за все, саме Саудівська Аравія постачала законно отриману від України зброю на підтримку повстанців Сирії. Причому інформатор наголосив, що Україну зумисно вплутують у цей скандал. І пояснив: «Україна є досить серйозним гравцем на світовому ринку торгівлі зброєю. Тож найпотужніші країни – учасниці ринку не втрачають будь-якої можливості поставити під сумнів прозорість і легальність дій свого конкурента».

Недобросовісна діяльність
Водночас, Микола Сунгуровський, директор військових програм аналітичного Центру імені Олександра Разумкова, припускає, що «провину за можливе постачання зброї українського виробництва сирійським повстанцям може бути покладено як на українську компанію-посередника, так і на відправника вантажу». Відтак, назвав у коментарі для Бі-Бі-Сі кілька, на його думку, найбільш вірогідних причин того, як ящики з-під озброєння, призначені для Саудівської Аравії, опинилися в Сирії: «По-перше – недобросовісна діяльність посередника. Це — біда всього світу, із цією проблемою бореться не лише Україна. Тут може бути й недобросовісна поведінка відправника. Будь-який посередник повинен мати сертифікат кінцевого користувача, а сторона-постачальник має право після продажу проконтролювати надходження вантажу за місцем призначення. Якщо цього не було зроблено, то тут треба розбиратися в тонкощах, мати факти, щоби зрозуміти, до кого висувати претензії. Тут важко визначити, хто винен. У кожному разі, система експорту й експортного контролю в Україні сьогодні дає збої».
По-друге, на думку п. Сунгуровського, «часом і постачальника, і посередника підводить бажання одержати навар, тобто прибуток, будь-яким шляхом», а «в підсумку можна отримати політичний прокол». Директор військових програм аналітичного Центру імені Олександра Разумкова додав також, що, за його даними, Луганський патронний завод, назва якого міститься на ящиках з-під боєприпасів, виявлених у Сирії, не є спецекспортером. А це означає, що угода про постачання його продукції за кордон повинна була оформлюватися через державну компанію «Укрспецекспорт» або її дочірню компанію.

«Колють державу»
Своєю чергою, Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, пояснив у коментарі для «Укрінформу», що Україна зазнає інформаційних атак, бо «на сьогодні має найбільший у своїй історії пакет контрактів на експорт зброї й тому є небезпечним для декого гравцем на ринку озброєнь». Ще й конкретизував: «Українська держава створила нові високоточні засоби ураження, абсолютно нову школу легкої бронетехніки, якої досі ніколи не виробляла. Вона домовилася постачати свій новий танк у Таїланд. Україна просуває нові літаки, на базі яких є військові версії, і за цих умов дискредитувати іншого гравця дуже вигідно з точки зору конкуренції».
Директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння зауважив також: «Особливістю українського експорту озброєнь є те, що він здійснюється виключно державними структурами, тоді як більшість інших країн використовує для цього приватні структури. Якщо щось не так, то там відповідає приватна структура. Тож коли колють Україну, то колють саме державу, а в інших країнах усе переводиться на приватні структури».
Резюме п. Бадрака: «Майже неможливо, щоби держава надала свій дозвіл для продажу зброї в інші держави, щодо яких існує певне ембарго. Водночас, зброя з радянським, білоруським, російським чи українським маркуванням може потрапити в палаючий реґіон у такий спосіб, коли держава Україна не має до цього жодного стосунку».

Сліди ведуть до Москви?
А Андрій Старостін, оглядач київського журналу «Коментарі», у підзаголовку до публікації «Хто підкинув українські патрони в Сирію» відповів на це запитання так: «Усі сліди нового «кольчужного скандалу» напередодні парламентських виборів в Україні ведуть до Москви». Нагадавши, що серйозного удару по іміджу країни було завдано рівно десять років тому, коли її звинуватили в продажу радарних комплексів «Кольчуга» Іраку, якому ООН заборонила тоді постачати озброєння, п. Старостін цілком слушно зауважує: «Ця знахідка української зброї з Сирії якимось дивним чином збіглася з майбутніми парламентськими виборами в Україні».
А позаяк на знімках, зроблених кореспондентом Бі-Бі-Сі, видно лише дерев’яний ящик із маркуванням, оглядач «Коментарів» зауважує: «Ґрунтуючись на таких мізерних даних, можна лише припускати, чи був вміст ящика справді вироблений на Луганському патронному заводі». А також вертає увагу на те, що «власником вантажу названо російсько-киргизьку міждержавну корпорацію Dastan Engeeniring, яку «чомусь англійські журналісти назвали українською».
Тож Андрій Старостін нагадує, що «підтримку режиму Асада активно поки що надають Росія й Іран» і що «основні вантажні авіарейси з Російської Федерації до Сирії проходять через Україну, окуповані частини Грузії, Вірменії, Іран і північний Ірак». Причому відправкою в Сирію транзитом через Саудівську Аравію українських ящиків російсько-киргизькою міждержавною корпорацією Dastan Engeeniring, «вбивається», як вважає Андрій Старостін, одразу «двох зайців»: «Кремль панічно боїться втратити свою останню велику зарубіжну військову базу, розміщену в Сирії, для збереження якої гарячково поспішає сформувати промосковську коаліцію. На кшталт коаліції за визнання суверенітету Південної Осетії й Абхазії, анексованих у Грузії 2008 року».

Такі афери — традиція
Але задля досягнення цієї мети, як вважає Андрій Старостін, Кремль «підставляє» не лише Киргизстан: щоби за рахунок нього розширилася промосковська коаліція «друзів режиму Сирії». Позаяк, за словами оглядача, «від відкритої підтримки Дамаска поки що утримується навіть одіозний президент Білорусі Олександр Лукашенко», «усі дороги в цьому випадку ведуть до Києва». «Це – майже ідеальний варіант для того, аби змусити Україну це заперечувати й розгорнути політику щодо Сирії в руслі, вигідному для Кремля», — резюмує п. Старостін.
Що ж, Україна не вперше зазнає подібних інформаційних атак, які переслідують одразу дві мети. По-перше – дискредитувати як експортера зброї. По-друге, спонукати світову спільноту накласти на українську державу санкції за нібито ігнорування заборони ООН за торгівлю зброєю з країнами, де тривають громадянські війни.
Приміром, у серпні в Інтернеті була розтиражована, як встановив Валентин Бадрак, підробка: начебто таємні листи до президента Віктора Януковича, нібито написані Сергієм Гмизою, начальником Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони, однак надруковані не на бланках ГУР. І, зокрема, у тих сфабрикованих листах, пропонувалося використовувати підставні фірми для здійснення поставок у Вірменію 12 українських ракетних систем залпового вогню «Смерч», а також 50 переносних зенітно-ракетних комплексів «Игла». Крім того там стверджувалося, що Вірменія вже нібито оплатила 50 % договірної ціни. А тому пропонувалося – аби не ставити під удар військово-технічну й енергетичну співпрацю між Азербайджаном і Україною – публічно відмовитися від реалізації угоди з вірменською стороною.
Але після того, як українське посольство в Азербайджані й Міністерство закордонних справ України офіційно довели, що «копія листа на адресу глави української держави є провокаційною фальшивкою», до них уже ніхто не повертався. Тож будемо сподіватися, що чергову аферу Кремля очікує аналогічний фінал.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...