Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, May. 27, 2018

Запах зради

Автор:

|

Травень 30, 2013

|

Рубрика:

Запах зради

Президент наприкінці травня вкотре неабияк розлютив прихильників євроінтеграції української держави.

«Щоб узгодити всі питання»
26 травня Віктор Янукович знову змусив багатьох громадян України обуритися, негайно ж відгукнувшись на раптову пропозицію свого російського колеги Володимира Путіна прибути до Москви, навіть попри те, що то була неділя.
Здавалося б, з огляду на таку поспішність, привід для зустрічі мав бути вельми вагомим, а однак прес-служба президента переповіла зміст розмови глав двох держав підозріло невиразно. Мовляв, «президенти обговорили стан двосторонніх українсько-російських відносин, а також питання багатосторонньої співпраці, зокрема в межах підготовки до засідання Вищої євразійської економічної ради, яке відбудеться 28-29 травня 2013 року в Астані (Казахстан)». Причому прес-служба президента України не конкретизувала, що ця рада є керівним органом Євразійського економічного співтовариства, у рамках якого Російська Федерація (РФ), Білорусь і Казахстан утворили Митний Союз (МС), куди п. Путін уже не намагається заманити Україну обіцяними мільярдами доларів, а, по суті, заганяє погрозами економічних санкцій.
Щойно 28 травня Андрій Гончарук, керівник Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації президента України, уточнив, що той «провів незаплановану зустріч із російським колегою, щоб узгодити всі питання перед важливим засіданням у Астані». І додав, що там «Україна сподівається узгодити меморандум про поглиблення співпраці й отримання статусу спостерігача в МС».
А 29 травня Олексій Плотніков, член політради Партії реґіонів (ПР), деталізував: «Те, що відбувалося в неділю, стосувалося тільки участі України в роботі Митного Союзу».

Відсутність сумісності
Однак про те, що все те мало стосунок не лише до «участі України в роботі Митного Союзу», дав зрозуміти 28 травня Джон Клансі, представник європейського комісара з питань торгівлі Карла де Гухта. У коментарі агенції «Інтерфакс-Україна» він пояснив: «Є істотна відмінність між глибокою та всеосяжною зоною вільної торгівлі (ЗВТ) із Європейським Союзом (ЄС) і Митним Союзом: в останньому член втрачає свій торговий суверенітет, тому що МС іде далі, ніж ЗВТ із ЄС». Простіше кажучи, керівництво Євросоюзу вкотре нагадало Україні про несумісність одночасного членства в МС і ЗВТ із ЄС. Того ж дня ще й Штефан Фюле, комісар ЄС із питань розширення та європейської політики сусідства, нагадав: «Ми пояснили відсутність сумісності між Угодою про асоціацію та Митним Союзом».
Попри це, Віктор Янукович усе-таки полетів до Астани. А прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, запевнив 29 травня, що «Росія підправить документ для надання Україні статусу спостерігача в МС». І додав, що «документ, який надає Україні статус спостерігача в Митному Союзі, доопрацьовуватимуть під час саміту в Казахстані й дата його підписання наразі невідома».
Утім, того ж дня український прем’єр-міністр Микола Азаров заявив у ефірі білоруського телебачення, що «Україні вже замало статусу спостерігача в Митному Союзі — вона готова приєднатися до частини чинних угод правової бази МС і Єдиного економічного простору». Він ще й пообіцяв: «Після завершення аналізу ми запропонуємо нашим колегам створити перемовну групу досить високого рівня, щоб у найкоротші терміни домовитися про те, до яких угод Україна може приєднатися, не змінюючи їхнього тексту».
Та чи не означає це кінця євроінтеграційних метань України та її розвороту в бік Євразії? Відповідь на це запитання, звісно, отримаємо тоді, коли дізнаємося, яких саме правил гри в МС буде дотримуватися Україна. Тобто, якщо вона підпорядкується тим вимогам, які суперечать Угоді про асоціацію та ЗВТ із ЄС, то, звісно, про цей документ і про євроінтеграцію взагалі доведеться забути. Однак оптимісти сподіваються, що розворотом у бік Москви Віктор Янукович лише лякає ЄС, аби схилити його до підписання угоди з Україною із заплющеними очима, себто забувши про ув’язнення лідера опозиції й екс-прем’єра Юлії Тимошенко.

Ідеться про великі гроші?
Але травневі візити українського президента до Москви й Астани насторожують не тільки з приводу інтеграційних перспектив України. Приміром, Валерій Чалий, заступник генерального директора аналітичного Центру імені Олександра Разумкова, озвучив те, що спадає на думку кожному українцю, коли той чує про чергові відвідини Віктором Януковичем Москви: «Як свідчить українська новітня історія, такі раптові поїздки президента України часто закінчуються непередбачуваними рішеннями. Якщо необхідна була зустріч тет-а-тет, отже, мова йде про великі гроші. Швидше за все, це – доля газотранспортної системи (ГТС) України, умови отримання Україною статусу спостерігача при МС. Ну, і третій блок, який завжди присутній, — це участь Росії в приватизації українських підприємств».
І хоч 29 травня п. Плотніков запевняв, що, мовляв, «те, що зараз відбувається в Астані, не має стосунку до ГТС», повірили йому далеко не всі. Тим більше, що акурат 28 травня Едуард Ставицький, міністр енергетики й вугільної промисловості, повідомив, що компанія Baker Tillу нарешті завершила оцінку ГТС України.
Однак того, скільки вона коштує, урядовець не сказав. Наталія Полянська з Baker Tilly повідомила, що «Нафтогаз» заборонив коментувати результати. Але джерело в Міненерґо розповіло, що аудитор підготував кілька варіантів оцінки. Вартість ГТС і підземних сховищ газу (ПСГ), згідно з ними, коливається в межах 26-29 млрд USD. «Ці цифри мають використовуватися в перемовинах із РФ щодо питання створення спільного підприємства. Ми пропонуємо, щоби з українського боку до статутного фонду була внесена ГТС із ПСГ. Російська ж сторона в обмін на 50-відсоткову частку в підприємстві може надати нам знижку розміром 12-15 млрд USD і гарантувати завантаження труби, — розповів міністр. — Це дасть нам змогу чотири роки отримувати російський газ за ціною 260 USD за 1 тис. куб. м».
А Валерій Боровик, голова правління альянсу «Нова енергія», пов’язав створення газотранспортного консорціуму з російським «Газпромом» зі статусом України в МС: «Країна не зможе бути спостерігачем у Митному Союзі, нічого не даючи взамін цій наддержавній структурі. Якщо Україна нічого не віддає, то нічого й не отримує. Це потрібно чітко розуміти. Зараз Росія провадить досить прагматичну й цілеспрямовану політику. Тому просто бути спостерігачем, не віддаючи натомість свої державні права певним наддержавним структурам, не вдасться. За логікою розвитку подій видно, що йде м’яка тенденція до передачі в оренду газотранспортної системи, навіть не створюючи консорціуму. Це – вихід для цієї влади з патової ситуації. Не маючи коштів, вона не може далі субсидувати населення».

Оцінили, занизивши
Пан Боровик дійшов також висновку, що «неофіційна інформація стосовно вартості української ГТС, яка поширюється в пресі з посиланням на джерела в уряді, — занижена». На думку експерта, «це пов’язане з тим, що, вочевидь, в Україні хочуть заробити на торзі за ГТС». За його даними, «українські експерти міжнародного значення піддавали сумніву постановку завдання, яке давалося для оцінки». Причому Валерій Боровик вважає заниженою ціну на ГТС одразу за двома «способами первісної оцінки»: за «дохідним підходом» він оцінює ГТС приблизно на суму 61,3 млрд USD, а за «витратним підходом» — 47,2 млрд USD.
«У будь-якому разі, ці цифри значно перевищують інсайдерську інформацію — 26-29 млрд USD, що була оприлюднена в медіа», — констатує експерт. І резюмує: «Тому можна сказати, що різниця криється в тому, що, скоріше за все, в Україні як завжди переважає підхід, так би мовити, щоби щось і собі заробити в торзі за газотранспортну систему, можливо, на оцінці ГТС».
За даними ж Сергія Соболєва, першого заступника голови парламентської фракції «Батьківщина», заробити на ГТС сподівається особисто президент України. Посилаючись на інформацію російського джерела, депутат переповідає таке: «На перемовинах за зачиненими дверима два президенти домовилися про те, що газотранспортна система України буде поділена через консорціум 50 на 50, а внутрішні мережі буде передано новому мільярдеру Курченку, який представляє сім’ю п. Януковича. Таким чином, фактично ГТС управлятиме РФ, а внутрішні мережі перейдуть до родини Януковича».
Опозиція, звісно, обіцяє перешкодити йому. Однак влада вже демонструвала спосіб, у який запросто «проштовхує» свої оборудки, — голосування за межами парламенту провладними депутатами, котрі фальсифікують підписи своїх позафракційних колег.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...