Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Закон про референдум завис над українською Конституцією та законодавством

Автор:

|

Березень 28, 2013

|

Рубрика:

Закон про референдум завис над українською Конституцією та законодавством

Закон про референдум був ухвалений наприкінці минулого року. Він дозволяє президенту без участі Верховної Ради (ВРУ) змінити фактично будь-який закон чи навіть Конституцію, приміром, приєднати Україну до Митного Союзу (МС) чи перенести президентські вибори до парламенту, розповідають експерти. До цього документа ставляться критично як експерти із Заходу, так і депутати ВР України, причому не тільки опозиційні.

Однак нестабільність політичної ситуації та відсутність «твердої» більшості в парламенті таки можуть примусити владу згадати про досвід 13-річної давнини та задля вирішення своїх проблем удатися до допомоги «ініціативи знизу».

«Харківська ініціатива»
Остання на сьогодні «референдумна» ініціатива походить із Харкова. Саме тут 19 березня понад 70 організацій волонтерів, інвалідів, ветеранів і багатодітних сімей, що входять до міського проекту «Єдина соціальна мережа», на своїй конференції ухвалили резолюцію з вимогою до президента України розпустити парламент.
Якщо Віктор Янукович не виконає цієї вимоги, автори звернення обіцяють ініціювати всеукраїнський референдум. На нього буде винесено чотири питання, а саме:
* обмеження кількості депутатів ВРУ до 300;
* запровадження двопалатного парламенту;
* скасування депутатської недоторканності;
* перехід на цілковито мажоритарну систему парламентських виборів.
Прикметно, що три із цих чотирьох питань (крім останнього) уже виносилися на всеукраїнський референдум з ініціативи народу. Сталося це у квітні 2000 року. Перебіг того плебісциту викликав чимало критичних оцінок із боку міжнародного співтовариства. Спостерігачі казали, що, якби пропозиції ініціаторів того референдуму стали частиною українського законодавства, реальні повноваження президента країни було би суттєво розширено, а можливості парламенту — навпаки, помітно звужено.
Депутат Олександр Волков, якого 2000 року засоби масової інформації називали одним з ідеологів і виконавців референдумного проекту, і зараз упевнений, що питання, які тоді виносилися на розгляд народу, не втратили актуальності. «З іншого боку, — каже він, — не зрозуміло, навіщо проводити референдум із питаннями, щодо яких і так отримано одностайну підтримку громадян України».
Можлива відповідь на це запитання – проста: результати референдуму-2000 не було впроваджено в життя, бо в необхідності цього президент не зміг переконати Верховну Раду, яка відмовилася вносити відповідні зміни до Конституції. Згідно із чинним законом, результати плебісциту стають обов’язковими для виконання без жодного парламентського голосування. «Правду кажучи, тоді я Леоніду Даниловичу підказував, аби він ввів результати референдуму своїм указом. Ми би не мали цього головного болю, який маємо зараз», — каже п. Волков.
Чи можливо, що нинішня влада вирішила уникнути «головного болю» та виправити помилку попередників руками народу раз і назавжди? Олександр Черненко, голова Комітету виборців України, каже, що «харківська резолюція» схожа, радше, на «пробний камінь», який влада закидає в інформаційний простір, аби оцінити реакцію суспільства й, у разі потреби, відпрацювати механізм для запуску референдуму.
Журналісти з’ясували, що, принаймні, частина організацій, що входять до «Єдиної соціальної мережі», не чула про те, що це об’єднання причетне до ініціативи проведення якогось референдуму. А депутат парламенту Арсен Аваков, голова харківської організації «Батьківщина»,прокоментував задум своїх земляків лаконічно: «Не варто переоцінювати Кернеса (мера Харкова. — Ред.) і всі ці збіговиська, які він влаштовує».

Важкий старт
Однак схоже на те, що, станом на сьогодні, дати старт процедурі референдуму все ж буде проблематично. Принаймні, комуністи, які ще наприкінці минулого року заявили про наміри ініціювати референдум про вступ України до МС, зіштовхнулися з формальними труднощами, котрі не дають їм зробити це на практиці.
З одного боку, Комуністична партія України (КПУ) заявляє про свою готовність розпочати процес референдуму. Депутат-комуніст Олександр Голуб розповів, що КПУ досягла домовленостей про співпрацю у зборі підписів та підготовки до референдуму із цілою низкою національно-культурних організацій. За його словами, комуністи «не будуть проти», якщо до них вирішить долучитися організація Віктора Медведчука «Український вибір», яка вже другий рік провадить агітаційну кампанію за вступ до МС на референдумі.
З іншого боку, офіційно дати старт процедурі збору підписів за референдум неможливо, кажуть комуністи. Адже Центральна виборча комісія (ЦВК) досі не затвердила зразків документів, необхідних для того, щоби цю процедуру можна було розпочати. «На сьогодні ЦВК фактично блокує початок процесу», — заявляє п. Голуб. А Петро Симоненко днями навіть скерував офіційного листа до голови комісії Володимира Шаповала, аби змусити ЦВК швидше затвердити зразки документів.
Андрій Магера, заступник голови ЦВК, каже, що в цьому випадку мова не йде про навмисне затягування процесу. «Триває звичайний робочий процес… Не так і багато залишилося часу, коли ЦВК на своєму засіданні розгляне це питання й ухвалить відповідне рішення», — каже він.
Юлія Кириченко, експерт Центру політико-правових досліджень, припускає, що ініціативна група комуністів може зібрати підписи на бланках довільної форми. «Не факт, що це буде порушенням закону», — каже вона.
Із нею погоджується Олександр Черненко. Якщо у влади є політична воля провести референдум, формальні речі відходять на другий план, — пояснює він, пригадуючи процедуру підготовки референдуму-2000. Тоді плебісцит було проведено, незважаючи на те, що в тодішньому законі містилися згадки, наприклад, про давно неіснуючу президію Верховної Ради УРСР. Тож чи може стати на заваді ініціаторам референдуму відсутність якихось форм документів тепер?
Однак у ЦВК стверджують, що будь-які підписи, зібрані на не затверджених нею бланках, будуть недійсними. Та й самі комуністи не мають наміру займатися подібною «самодіяльністю»: адже в такому разі у влади з’явиться можливість не визнавати зібраних ними підписів, переконаний Петро Симоненко. «Тому, — обіцяє він, — комуністи надалі тиснутимуть на ЦВК через представників КПУ в комісії».
«ЦВК не поспішає цього робити (затверджувати форми документів. — Ред.), бо зараз у цьому немає нагальної потреби. Але більшість у комісії все одно є лояльною до «регіоналів» і комуністів, тож якщо така потреба постане дуже гостро, то ЦВК швидко із цим упорається», — підсумовує п. Черненко.

Законні методи боротьби
Утім, здається, не можна скидати з рахунку ще один сценарій розвитку подій навколо референдумів в Україні — щодо скасування чи зміни чинного суперечливого закону. По-перше, незважаючи на те, що ще немає офіційного висновку Венеціанської комісії з приводу цього закону, її секретар Томас Манкерт однозначно заявив: міняти Конституцію на референдумі – неприпустимо.
Тобто, застосування владою такого інструменту може остаточно зіпсувати її стосунки зі Заходом, а це навряд чи входить до кола її інтересів. Не кажучи вже про те, що організація кожного референдуму коштуватиме владі надзвичайно дорого, не тільки в переносному, а й у прямому сенсі: Ігор Коліушко, директор Центру політико-правових програм, оцінює вартість його проведення сумою 1 млрд грн.
По-друге, прибічників скасування чи зміни закону про референдум вистачає в самому парламенті. Те, що проти закону виступають опозиціонери, можна зрозуміти. Але, як удалося з’ясувати журналістам, чимало представників влади теж не в захваті від нього.
Давид Жванця, голова комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування від Партії реґіонів, повідомив, що його комітет чекає на фахові поправки до закону від експертів і громадськості. Він запевняє: що би не було записано в законі про референдум, змінити Конституцію без участі ВРУ – неможливо. «Я вважаю, що за будь-які зміни до Конституції треба отримати 300 голосів депутатів. Це — захист Конституції, це — захист країни», — запевняє він.
На словах проти прямого внесення змін до Конституції внаслідок референдуму виступають і комуністи. «Ми вважаємо, що остаточне рішення щодо безпосереднього внесення змін до Конституції повинна вносити Верховна Рада. Це — наша принципова позиція, але ми виходимо з тієї ситуації, що склалася», — наголошує Олександр Голуб.
По-третє, до боротьби із суперечливим законом узялися громадські організації, які минулого тижня створили коаліцію «За чесний референдум». Один із її засновників Ігор Коліушко визнає, що важелів впливу на ситуацію в громадських організацій замало, однак обіцяє, що коаліція організує інформаційно-просвітницьку кампанію щодо одіозних моментів закону в десятках міст України. Крім того, експерти запропонували політикам свою практичну допомогу в процесі оскарження суперечливого закону в Конституційному суді.
Інша річ, що політики зараз, схоже, недооцінюють важливість проблеми та переймаються іншими справами: на презентацію коаліції завітав лише один представник партії УДАР, хоча запрошення, за словами організаторів, розсилалися всім політичним силам.
Бі-Бі-Сі Україна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...