Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 16, 2018

Янукович злітав по ще одне фото, а заплатив за нього черговою ганьбою

Автор:

|

Жовтень 25, 2012

|

Рубрика:

Янукович злітав по ще одне фото, а заплатив за нього черговою ганьбою

Офіційно президент України власноруч підписав 22 жовтня в Москві угоди, які зазвичай візують чиновники нижчого рангу. Причому навіть не всі, які планувалися.

Заради папірців
22 жовтня глава найбільшої за територією держави в Європі — України — побував у Росії з тією ж, аж ніяк не гоноровою, метою, із якою 25 вересня вистояв чергу до президента США. Адже тоді Віктор Янукович хвалився журналістам: «Була процедура фотографування з президентом Обамою, і під час цієї зустрічі відбувся короткий обмін інформацією». А на офіційному сайті президента України одразу ж розмістили фото В. Януковича, Б. Обами та його дружини Мішель.
Але Сергій Власенко, депутат із парламентської фракції Блок Юлії Тимошенко — «Батьківщина», тоді уточнив: «Проводився прийом від імені президента Обами. На ньому були присутні СОТНІ (а може, і ТИСЯЧІ) людей. Кожен із таких гостей, коли підходить його черга, стає поряд із Бараком і Мішель Обамами. У дипломатичному протоколі ця процедура стоїть набагато нижче за «потискання рук», це коли два лідери зустрічаються в коридорі (без дружин), тиснуть один одному руки й 20-30 секунд обмінюються якимись фразами».
І хоч 22 жовтня Володимир Путін, президент Російської Федерації (РФ), витратив на свого колегу з України порівняно більше власного часу, офіційні результати цієї зустрічі були доволі скромними. Це засвідчують підписані главами обох держав угоди, які зазвичай візують нижчі за рангом чиновники. Зокрема, президенти скріпили своїми підписами міжурядову (належить до компетенції прем’єр-міністрів) угоду про реадмісію (видачу нелегальних міґрантів, які потрапили на територію України через її кордон із РФ). А також — протокол про постачання товарів за виробничою кооперацією 2012 року, який зазвичай підписують навіть не міністри зовнішніх справ, а їхні заступники. Утім, ще канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк попереджав, що угоди, підписані з Росією, не варті навіть паперу, на якому їх написано.
А напередодні прес-служба Кремля анонсувала ще й підписання президентами угоди щодо пересування військових формувань Чорноморського флоту (ЧФ) РФ в Україні. А також запевняла: «Україна та Росія готують новий договір про розширення співпраці в газовій сфері». Та наразі ці документи так і лежать непідписані. Тож цілком імовірно, що торги щодо них усе ще тривають. Адже опитані київською газетою «Известия в Украине» експерти погодилися на думці: «Україна намагатиметься використати прагнення Росії модернізувати ЧФ як важіль у боротьбі за знижку на газ».
Однак Костянтин Сімонов, генеральний директор російського Фонду національної енергетичної безпеки, нагадує: «Росія висловила свою позицію досить чітко: якщо Україна хоче іншу ціну на газ, якщо вона бажає зберегти транзит до Європи, то треба допускати нас до управління газотранспортною системою».
У будь-якому разі, київська газета «Комерсант-Україна» цілком слушно зауважила: «Поїздка Віктора Януковича до Москви організовувалася в терміновому порядку, хоча жоден із розроблених документів не вимагав екстреної зустрічі українського президента з його російським колегою — усі вони цілком могли бути підписані й через місяць. Адже за місяць главі України доведеться знову вирушати до РФ: попередньо погоджено, що в листопаді відбудеться його державний візит».

Гра на публіку
Відтак, «Комерсант-Україна» припускає: «Головна мета поїздки може бути пов’язана не з тими документами, про підписання яких було оголошено офіційно, а з іншими причинами або непублічними домовленостями глав держав». Але навряд чи помилявся Сергій Іванов, керівник адміністрації президента РФ, коли висловився про ту «іншу причину» так: «Зрозуміло ж, що цей візит потрібен був до зарізу перш за все їм — перед виборами».
Із п. Івановим погодилася Олеся Яхно, директор Інституту національної стратегії України: «Цей візит жодних результатів ані Україні, ані Росії не дав. Зі самого початку він мав іншу мету. Перед виборами в Україні Януковичу потрібна демонстрація дружніх стосунків із Путіним, що йде на користь Партії реґіонів (ПР). Це важливо для їхнього електорату, який ментально, культурно та політично налаштований на Росію».
Тієї ж думки дотримується й Костянтин Дикань, провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова: «Для президента головне — це фотографія з Путіним і можливість поширення цієї інформації в базових для ПР областях, у Криму, щоби мотивувати й мобілізувати свій електорат. Перепідписання або оновлення угоди про реадмісію — суто технічне питання».
А Ірина Геращенко, депутат із парламентської фракції «Наша Україна» — «Народна самооборона» (НУНС) й один із лідерів партії УДАР, ще й кепкує: «Очевидно, що цей візит належить до рангу такого собі «політичного передвиборчого туризму».
Іще один політолог – Михайло Погребинський – конкретизує: «Грає сам факт, що перед виборами Янукович з’явився на екранах телебачення разом із Путіним, який і досі має рейтинґ довіри в Україні більший, ніж будь-який український політик, а на сході та півдні, де є виборці ПР, — іще більший. Тому це – демонстрація того, що Росія ставиться до Януковича, щонайменше, краще, ніж до решти політичних гравців на нашому полі, бо інакше цієї зустрічі перед виборами не було б. Причому Путін не лише обнімався й цілувався з Януковичем перед телекамерами, а й запевнив, що у РФ «зацікавлені в тому, щоби за підсумками голосування курс на тісну взаємодію наших країн отримав додатковий імпульс». Тобто, доволі чітко «сигналізував» своїм симпатикам в Україні: мовляв, голосуйте за тих, хто за дружбу з Росією».
Звідси — висновок, якого дійшов  Валерій Чалий, заступник гендиректора Центру Разумкова: «Візит Януковича — це картинка зустрічі перед парламентськими виборами. У поєднанні зі заявою президента Росії про продовження дружніх відносин після парламентських виборів усе буде подано ПР як додатковий аргумент на свою користь у тих областях України, де населення підтримує поглиблення взаємин із РФ».

«Заручитися підтримкою»
Щоправда, Віталій Кличко, лідер партії УДАР, сумнівається в результативності «картинки», по яку літав Віктор Янукович до Москви: «Президент намагається сподобатися Москві й поправити свій імідж у очах виборців сходу. Але це вже не працює — ані в Москві, ані в Києві На людей це вже не діє. Бо підсумки цього візиту — підписання одного протоколу про виробничу кооперацію. Українська влада вже більше не може приховувати від людей, що відносини з РФ переживають глибоку кризу».
Натомість, московський політолог Андрій Окара стверджує: «Януковичу треба було заручитися підтримкою Путіна щодо визнання парламентських виборів в Україні легітимними. Янукович нервує з приводу того, що вибори не будуть визнані легітимними. Тому будь-яка можливість перед виборами заручитися підтримкою, у тому числі Путіна, — дуже для нього важлива».
А Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», розгледів одразу аж дві причини візиту Януковича до Москви: «Головна — демонстрація своїм виборцям, виборцям ПР, що в стосунках із Росією все гаразд. Що ми з РФ – друзі, що немає жодних серйозних проблем, що діалог, дружба між Україною-Росією розвиваються. Плюс попутна — Янукович фактично надіслав  сигнал Брюсселю, що якщо ми не домовимося щодо угоди про зону вільної торгівлі, то можемо переорієнтуватися на Митний союз (МС)».
Із п. Фесенком згоден його колега Вадим Карасьов: «Янукович намагається подражнити трішечки Європу зближенням із Росією напередодні виборів. Це, із точки зору президента, може спонукати європейців бути обережнішими при оцінці виборів до парламенту в Україні. Янукович розраховує на те, що Європа може все ж із тривогою спостерігати всі зустрічі з Путіним і при оцінці виборів, при визначенні цих виборів легітимними чи нелегітимними, при визнанні їх чи невизнанні, враховувати, що Янукович може піти до Путіна, до Євразійського союзу. Це – така собі пересторога для європейців, щоби вони були менш категоричними в несприйнятті цих виборів або більш поступливими».

Така традиція?
Активно обговорюють експерти й ціну, яку міг заплатити президент Янукович за нагоду продемонструвати виборцям ПР, що в стосунках із РФ усе гаразд, аби шантажувати Європейський Союз. Адже, як слушно зауважив політолог Олексій Гарань, «Януковичу потрібно показати своєму електорату «картинку» дружніх відносин із Росією, а Путін намагатиметься витягнути із цього якомога більше на свою користь».
Чим же перший із них розрахувався за ласку другого? Московський політолог Станіслав Бєлковський вважає таким «подарунком українського президента своєму російському колезі» викрадення в Києві напередодні візиту п. Януковича до Москви одного з російських опозиціонерів Леоніда Развозжаєва. За даними українського громадського об’єднання «Боротьба», п. Развозжаєва схопили невідомі особи в чорному й силоміць посадили до машини після того, як він вийшов iз будівлі Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Києві, де заповнив анкету й подав заяву з проханням про притулок. А вже невдовзі опинився в… Москві.
Генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, почесний голова Об’єднання ветеранів розвідки України, упевнений, що викрадення в Києві та подальше транспортування його до Москви не могло відбутися без узгодження та за підтримки українських силових структур. Бо інакше, каже розвідник-ветеран, «такі акції називаються достатньо ємко — аґресією, і вони припиняються всіма можливими засобами охорони й оборони тієї країни, на території якої відбуваються».
Але навряд чи погарячкував Юрій Гримчак, ще один депутат від НУНС, зауваживши: «А це в нас теж така традиція — знаєте, робити приємне Росії під час візитів Віктора Федоровича». Щоправда, політолог Бєлковський гадає, що «принципової ролі у відносинах двох країн історія з російським опозиціонером не зіграє». Тобто, у Москві від Києва очікують іще більших поступок.
Тому в Україні доволі насторожено сприйняли заяву Віктора Януковича, зроблену в Москві: «Ми виступаємо за поглиблення співпраці з МС». А Валерій Чалий прокоментував її так: «Не виключається, що за зачиненими дверима досягаються критично важливі рішення, і боюся, що ці компроміси можуть бути з перевагою в один бік. Коли я це кажу, то маю на увазі усталений за останні два з половиною роки підхід, коли стратегічні інтереси, інтереси безпеки обмінюються на економічні поступки з боку Росії, включно з енергетичною складовою. Компроміс відбувається, але це – такий бартер, який у стратегічному плані є втратою для України».

Ігор Голод

До слова
2014 року Україна та Росія разом святкуватимуть 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка. «Ми домовилися дати доручення урядам приступити до спільної всебічної підготовки до цього важливого для обох країн ювілею», — наголосив Володимир Путін.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...