Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 25, 2019

Як зміниться світ?

Автор:

|

Січень 15, 2015

|

Рубрика:

Як зміниться світ?

Нові кордони

Вісь зла — термін, який уперше застосував Джордж Буш у щорічному зверненні до Конгресу США 29 січня 2002-го та часто повторював увесь період свого президентства, описуючи уряди країн, котрі світ звинувачує у спонсоруванні тероризму. Тоді до неї входили Ірак, Іран і Північна Корея. За поданням Джона Болтона, американського політика-республіканця, до цього переліку було додано Кубу, Лівію та Сирію. У списку «оплотів тиранії» Кондолізи Райс фігурувала Білорусь, Зімбабве та М’янма. Сьогодні цей перелік впевнено очолила Російська Федерація (РФ).

Одразу після теракту 11 вересня у світі почали говорити про Третю світову війну як війну цивілізованого світу з тероризмом. Схоже, вона почалася, й український фронт – хоч і найбільший та найпомітніший, проте не єдиний. Крім захопленого російськими терористами українського Криму та частково окупованого українського Донбасу бойові дії тривають у Смузі Ґази, Сирії, Іраку, Афганістані, Лівії, Нагірному Карабасі, Боснії, Таїланді та низці африканських країн.
Наразі відносний спокій панує в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, проте війна може повернутися туди будь-якої миті. І до кожного конфлікту причетна Москва. Саме там і є центр всесвітнього зла та мороку — «всевидяче око Саурона».
Наприклад, військові дії в Іраку відновилися завдяки сирійським бойовикам. А хто відкрито підтримує військовий конфлікт у Сирії? Кремль. Хто постачає сучасну зброю терористам з організації «Хамас»? Кремль. Для кого вигідна ескалація збройних конфліктів по всьому світу? Для Москви. Саме так їй вдається відволікати увагу світової спільноти від подій в Україні. Друга світова війна теж починалась із реґіональних конфліктів. Історія — циклічна.

Навіщо РФ розпочинати нову світову війну?
Після останніх подій в Україні всі зрозуміли, що Путін узяв курс на розв’язання Третьої світової війни. Більшість лідерів розвинених держав сподівається, що він зупиниться, що з ним можна буде якось домовитись, однак усе одно змушені готуватися до оборони.
Крім України до російського вторгнення необхідно готуватись, у першу чергу, країнам Прибалтики, Фінляндії, Польщі, Молдові, Грузії, Азербайджану, Білорусі та Казахстану. Усі вони є потенційними жертвами аґресії, адже їхні території колись належали Російській та радянській імперіям.
Однак і на цьому Путін не планує зупинятися. Російська пропаганда на повну силу просуває в маси територіальні претензії до США (Аляска), Ізраїлю (Палестина), а також ідеться про відновлення впливу на колишні країни Варшавського договору.
Путін повірив у своє вище призначення та розпочав війну з усім цивілізованим світом. Він воює за відновлення могутності та впливу СРСР. Головним аргументом, який вселяє в Путіна впевненість у своїх силах, є ядерна зброя. Вона ж є головною причиною того, що міжнародні злочини Кремля залишаються безкарними. І найгірше, що Путін, якщо його заженуть у глухий кут, справді може застосувати цю зборю.
Як запобігти масштабним руйнаціям імовірної ядерної війни? У світових держав є лише один варіант — війна всередині самої Росії. Народне повстання, демократична революція та національно-визвольні війни різних республік. По власній території Путін не стрілятиме ядерною зброєю.
Схема, застосована Кремлем в Україні, Молдові та Грузії, ідеально пасує для самої РФ: поява сепаратистської організації, захоплення адмінбудівель, проведення референдуму, проголошення незалежності або приєднання до сусідньої держави.

Територіальні претензії до РФ і самовизначення народів
Територій, які хотіли б отримати незалежність від Москви або навіть приєднатися до іншої держави, у Росії — безліч. Як і сусідів, зацікавлених у такому розвитку подій.
Калінінградська область. Територія, анексована Росією в Німеччини після Другої світової війни, відома як Східна Пруссія. Межує з Литвою та Польщею й не має сухопутного кордону з РФ. Незважаючи на те, що німецьке населення було майже повністю депортоване, а звільнені землі – заселені переважно росіянами, в області діють сепаратистські організації. На цю територію можуть одночасно претендувати Литва, Польща та Німеччина.
Карелія, Ленінградська, Мурманська, Архангельська, Новгородська області. Понад 16 років Карело-Фінська Республіка була 16-ю союзною республікою СРСР, тому цілком могла би претендувати на повну незалежність. Водночас, економічно, історично й етнічно ці території близькі до Фінляндії.
Курили, Сахалін. На ці землі тривалий час відкрито зазіхає Японія. Офіційно вона досі перебуває в стані війни з Росією, ще з часів Другої світової.
Далекий Схід, Сибір. На великій і майже не заселеній території живе чимало народностей, частина з яких має власні автономні республіки. Тут зможе утворитися до 15 держав, однак значно ймовірнішою перспективою для них буде приєднання до Китаю.
Кавказ. Попри придушення повстання у Чечні народи Кавказу завжди зберігали прагнення до незалежності й повернуться до цієї ідеї за першої-ліпшої нагоди. На основі кавказьких республік може утворитися федеративна мусульманська держава.
Кубанський, Ставропольський краї, Ростовська, Воронезька, Курська, Білгородська, Брянська, Волгоградська області — це етнічні українські території. Вони заселялися переважно українцями. Логічно, що на них зможе претендувати Україна.
Смоленськ — давнє білоруське місто. За зручної нагоди воно разом із околицями могло би повернутися до своєї нації.
Розвал Росії поставить нарешті крапку у біполярній системі світу, однак народить багатополярну. Цьому сприятиме виснаження США та Європейського Союзу (ЄС) унаслідок протистояння з РФ, економічний розвиток і інтеграційні процеси між країнами «третього світу». І що пізніше демократичні країни ввійдуть у відкритий конфлікт з путінською Росією, то більших втрат зазнають.
Світовими тенденціями є поєднання новітніх технологій із пізнанням і переосмисленням історії – як світової, так і кожної окремої людини та людських спільнот. Повернення до своїх коренів, відновлення шанобливого ставлення до природи, заглиблення у свій духовний світ і пошук внутрішньої гармонії — єдиний порятунок глобалізованого світу споживацтва та лицемірства від самознищення. І вагому роль у світових трансформаціях може зіграти саме український народ.

Нові полюси
Вашинґтон. Політика Барака Обами зробила номінальну наддержаву фактично беззубою та слабкою. І цю тенденцію буде важко зупинити. Зрозуміло, що США й надалі впливатимуть на всі світові процеси. Але з часом їх вплив зведеться до країн Північної та Центральної Америки.
Пекін. Китай повністю перехопить знамена СРСР і стане головним центром тоталітаризму та деспотизму у світі. Інтереси КНР не обмежаться східною частиною РФ, а включатимуть у себе також країни середньої Азії, Монголію, Корею, В’єтнам, Лаос, Камбоджу й непокірний острів Тайвань.
Київ. Для когось це буде занадто амбітно, для когось — неймовірно, однак тільки з приєднанням до себе України ЄС набуде суб’єктності й стане самостійним гравцем на міжнародній арені. Під впливом українського народу європейці почнуть прокидатись і згадувати свої цінності, за які українці зараз віддають свої життя. Європейські країни отримають поштовх до нового розвитку та зможуть подолати внутрішню кризу. До складу ЄС із часом увійдуть і держави, що утворяться на місці європейської частини РФ, а також Молдова, Туреччина, Ізраїль, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Білорусь і країни Середземномор’я.
Багдад. Мусульманські країни Ірак, Іран, Саудівська Аравія, Афганістан, Пакистан, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Ємен, Кувейт об’єднаються довкола спільної культури, релігії й економіки. Вони не стануть єдиною державою, однак створять певні наддержавні органи.
Делі. На противагу ісламським країнам і Китаю, навколо Індії об’єднаються її сусіди, які не захочуть потрапити в залежність від Пекіну, — Шрі-Ланка, М’янма, Таїланд, Непал і Банґладеш.
Бразиліа. Бразилія вже тривалий час виконує роль реґіонального лідера, а на континенті створено наддержавне об’єднання. В подальшому інтеграційні процеси будуть поглиблюватись. Найімовірніше, участь у них братимуть також Арґентина, Болівія, Уругвай, Парагвай, Перу та Чилі.
Канберра. Зрозуміло, що на Австралію орієнтуватимуться навколишні країни Океанії й острівні держави Південно-Східної Азії. Такими державами можуть стати Нова Зеландія, Індонезія, Папуа Нова Ґвінея, Малайзія, Сінґапур і Філіппіни.
Преторія. Процес розвитку африканських країн, безумовно, буде найдовшим і найскладнішим. І першість у цьому процесі матиме найрозвиненіша країна реґіону — Південно-Африканська Республіка. До процесу з часом долучаться всі країни континенту, за винятком тих, що мають вихід до Середземного моря.
Отже, усе тільки починається. На Україну чекає велике майбутнє.

Дмитро Сінченко, Радіо «Свобода»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...