Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 17, 2018

Як Віктор Янукович одним абзацом у законі збагатив власного сина

Автор:

|

Листопад 16, 2012

|

Рубрика:

Як Віктор Янукович одним абзацом у законі збагатив власного сина

На початку вересня ц. р. Олександр Рябченко, голова Фонду державного майна, заявив про початок приватизації п’яти збагачувальних фабрик у Донецькій області: «Червона зірка», «Комсомольська», «Узловська», «Україна» та «Росія». Він не сказав тільки, що їх уже контролюють структури, близькі до сина українського президента – Олександра Януковича. Збагачення видобутого вугілля — необхідна процедура для підвищення його якості, і шахти часто працюють у «зв’язці» з фабриками. Зараз в Україні є близько 60 фабрик, кожна з яких у середньому може збагачувати 2-2,5 млн т вугілля на рік. Серед великих збагачувальних підприємств — шахта «Комсомольська», яка переробляє близько 4,5 млн т. Вона, як і інші перелічені п. Рябченком фабрики, із першої половини 2000-х перебуває в оренді в пов’язаних між собою структур, які контролюють «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» (ДРФЦ). Олександр Рябченко запевняв, що купити акції в пріоритетному порядку можуть працівники фабрик, але на практиці відбувається зовсім інше. Мажоритарні частки підприємств ще з початку літа перебувають у руках приватних компаній, пише Forbes.ua.

Махінації з приватизацією
Від моменту заснування 1998 року асоціацію ДРФЦ очолив Едуард Прутник, тепер – народний депутат від Партії реґіонів (ПР), а тоді ще — депутат Донецької обласної ради, якого називали «хрещеником Віктора Януковича». До асоціації ввійшли такі збагачувальні підприємства, як «Донбасвуглепереробка», фабрика «Узловська», «Донбаський збагачувальний комбінат», фабрика «Калінінська», а також завод «Східвуглемаш».
Оскільки статус асоціації не давав можливості розпоряджатися корпоративними правами та вести господарську діяльність, наприкінці 2009-го було засновано однойменне товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Воно, за даними Антимонопольного комітету, отримало такі права. Створивши нову юридичну особу, «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» не поспішав закривати старе — асоціація проіснувала до весни 2012 року.
2010-го п. Прутнік пішов із вугільного бізнесу й утратив вплив на ДРФЦ. Його місце посів старший син президента Януковича Олександр. Зараз у документах вказано інші прізвища керівників — 2011 року асоціацію й ТОВ очолив непублічний донецький бізнесмен Віталій Беляков. Кореспондент Forbes.ua зателефонував у приймальню п. Белякова й попросив про інтерв’ю. Секретар погодилася тільки записати номер телефону та додала: «Із вами зв’яжуться». За два тижні жоден представник ДРФЦ так і не перетелефонував до редакції.
Едуард Прутнік останнім часом вкладає гроші в зарубіжні підприємства (наприклад, видобуток алмазів у Африці). Жодних згадок про вугільну імперію на сайті його компанії Uvercon Investments Ltd немає.
Після приходу п. Белякова асоціація стала фаворитом тендерів і, за результатами 2011 року, заробила майже 1 млрд грн на збагаченні вугілля. ДРФЦ співпрацює, у числі інших, із такими великими підприємствами, як «Червоноармійськвугілля», «Орджонікідзевугілля», «Торезантрацит», «Макіїввугілля», «Селідоввугілля».
ДРФЦ періодично діяв на межі фолу. 2010 року Державна фінансова інспекція звинуватила асоціацію в причетності до розтрати 5,3 млн грн бюджетних грошей, які було виділено дочірньому підприємству (ДП) «Червоноармійськвугілля» на оплату електроенергії. Держпідприємство, використовуючи ДРФЦ, змінило цільове призначення коштів.
Того ж року Контрольно-ревізійне управління (КРУ) у Донецькій області визнало, що через необґрунтовані знижки для ДРФЦ «Червоноармійськвугілля» недоотримало 3,2 млн грн. Згідно з іще одним звітом КРУ, ДРФЦ нібито завищував показники зольності вугілля. Це рішення було опротестоване в суді, а подальшу апеляцію КРУ відхилили.
Однак Сергій Кузяра, помічник міністра енергетики та вугільної промисловості, заявив, що задоволений тим, як ДРФЦ управляє орендованими фабриками: «Фабрики – у нормальному технічному стані, і це причина, через яку ми з ними спілкуємося. На відміну від деяких інших наших фабрик, вони відвантажують те, що переробляють. Там зависання обсягу не трапляється». Пана Кузяра вважається новим менеджером Олександра Януковича. Але сам він цей факт заперечує, запевняючи, що спілкується із ДРФЦ як представник міністерства.
Віталій Беляков — міноритарний співвласник ДРФЦ. А контролює компанію офшор Sarone Holdings Limited із Британських Віргінських островів, який, за даними Антимонопольного комітету, керує корпоративними правами підприємств. Зареєстрований Sarone Holdings компанією Aleman, Cordero, Galindo & Lee Trust (BVI) Limited, а документи оформляв Блонделл Челенджер. У світі він відомий як один із юристів, причетних до відмивання грошей сім’єю Авґусто Піночета. В Україні п. Челенджер «засвітився» як засновник Follberg Investment Limited, одного з бенефіціарів майбутнього телевізійного монополіста – «Зеонбуду».

Старі активи в новій упаковці
Наприкінці травня ц. р. ДРФЦ припинила свою діяльність, а її правонаступником стала фабрика «Комсомольська». Інвестиційно приваблива «Комсомольська» вже давно була «базою» ДРФЦ. Приміром, у судових рішеннях ще 2010 року назви підприємств записано як одне ціле — ДРФЦ «Комсомольська». Причому фабрика формально залишалася державним підприємством, хоча й перебувала в оренді у ДРФЦ.
1 червня 2012-го з метою приватизації фабрики було створене акціонерне товариство (АТ), 74,18 % акцій якого отримав орендар — ДРФЦ. Судячи з усього, безкоштовно: за всіма документами, зміна контролю відбулася шляхом простого перетворення компаній.
Це ж ТОВ, згідно з даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, призначає голову наглядової ради АТ терміном на три роки. Головний офіс «Комсомольської» — не в Димитрові, де розташовується фабрика, а в будівлі ДРФЦ у Донецьку. Номер телефону «Комсомольської» в базі Міністерства юстиції закріплено також за підприємцем Андрієм Федоруком. Зараз він — голова Донецької обласної ради, а раніше очолював компанію «МАКО», президентом якої є Олександр Янукович. А в першій половині 2000-х він був засновником підприємства «Узловська» — орендаря однієї зі збагачувальних фабрик з орбіти ДРФЦ.
За подобою «Комсомольської» на початку червня ц. р. було створено АТ і на основі інших збагачувальних фабрик. Їхні наглядові ради очолює Віталій Беляков. Наприклад, «Червона зірка» — правонаступник ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», а АТ «Узловська» успадкувало активи ТОВ «Узловська» (обидві первинні компанії входили до сфери впливу ДРФЦ). До речі, саме ТОВ «Узловська» було ще однією сполучною ланкою між ДРФЦ і родиною Януковичів. За даними Антимонопольного комітету, воно набуло 25 % акціонерного банку (АБ) «Український бізнес-банк», який також пов’язують зі старшим сином президента України.
АТ «Україна» та «Росія» — новостворені підприємства на основі фабрик в Українську та Михайлівці (Донецька обл.), які орендувало ТОВ «Донбасвуглепереробка». Понад 70 % акцій у обох товариствах належать ДРФЦ.
Виявити хоч якісь сліди виплат ДРФЦ за частки у збагачувальних фабриках не вдалося. Досить часто АТ на базі конкретного підприємства створюється спільно державою й орендарем. При цьому враховується внесок приватного підприємства за час оренди, і за результатами цього розподіляються частки держави й інвестора. Ми подали запит про інформацію щодо приватизації фабрик у Фонді держмайна, але у встановлений законом термін (і навіть іще через тиждень) її не було надано, а працівники фонду посилалися на те, що цим питанням займається реґіональне відділення, а не центральне.
Форми власності компаній змінилися, а керівництво та діяльність — ні. Наприклад, Ігор Заїка, екс-директор Донбаського збагачувального комбінату, став виконувачем обов’язків гендиректора АТ «Червона зірка». Сергій Ільяной змінив посаду з директора ТОВ «Узловская» на керівника «Узловская». Аналогічно склалася доля їхніх колег на фабриках «Україна» та «Росія» Олександра Канашевіча й Ігоря Мякшіна, які раніше працювали в ТОВ «Донбассуглепереработка».
Поспілкуватися з директорами нових акціонерних товариств не так уже й просто. Ніхто з них не дав згоди навіть на телефонне інтерв’ю. Відмовився спілкуватися і Євген Зінченко, юрист «Комсомольської», обґрунтувавши це «певною угодою про нерозголошення». Бухгалтер «Узловської», яка просила не називати її імені, розповіла, що продаж акцій для працівників триватиме приблизно до середини листопада. «Зараз іде пільговий продаж акцій працівникам підприємства. А щодо сторонніх організацій наразі жодних розпоряджень не було й навряд чи будуть. Бо тільки співробітникам продають», — поділилася вона інформацією з кореспондентом видання.
За словами Михайла Волинця, голови Незалежної профспілки гірників України, ДРФЦ зацікавлений не тільки в самих збагачувальних фабриках, а й у шахтах, розташованих неподалік. «До шахт «Україна», «Росія» та «Новогродівська» має прямий інтерес ДРФЦ, тобто син Януковича. Усі шахти — у чудовому стані», — зауважив п. Волинець. Бізнес-група Олександра Януковича й справді цікавилася Селидівськими видобувними підприємствами, і навесні ц. р. були створені ТОВ із назвами, як у місцевих шахт.
Профспілковий діяч додає, що керівникам збагачувальних фабрик вигідно, щоби шахти отримували підтримку від держави. «Воно ж усе в комплексі, — каже Михайло Волинець. — Фабрика — це «шийка». Шахти видобувають вугілля, яке просто називається «гірською масою». А «товарна продукція» вже виходить із фабрики. Через вищу ціну на переробку можна перекачувати бюджетні гроші, які йдуть на підтримку шахт».

Закон Януковича
Схему, аналогічну до тієї, за якою фабрики ще до завершення приватизації опинилися в руках ДРФЦ, український суд іще недавно визнав неприйнятною. Наприкінці серпня ц. р. Господарський суд Херсонської області ухвалив рішення в справі про приватизацію Херсонського заводу скловиробів. 2001 року інвестори створили на базі цього підприємства ЗАТ «Укрсклопром». Між Фондом держмайна й ЗАТ був підписаний договір про оренду комплексу на десять років. У 2006-2007 рр. завод приватизували шляхом створення АТ «Індустріальна скляна компанія». 76,71 % акцій у новому товаристві отримало ЗАТ «Укрсклопром». Але, згідно зі старою версією Закону «Про управління об’єктами державної власності», частка держави не могла бути менша за 50 %. Таким чином, суд визнав приватизацію незаконною, а АТ довелося повернути майновий комплекс державі.
ДРФЦ пощастило більше: 13 березня ц. р. Закон «Про управління об’єктами державної власності» змінився. У нього вставили абзац, згідно з яким, вимога залишати державі як мінімум 50-відсоткову частку не поширюється на випадки перетворень орендних підприємств на господарські товариства.
Хто ж вніс зміни до закону й цим дозволив ДРФЦ, за яким стоїть старший син президента, одним махом отримати контроль над фабриками? Автор поправок, представлених 17 лютого ц. р., — сам президент України, у чому можна переконатися на сайті Верховної Ради. Депутати підтримали президента: ПР, Народна партія та група «Реформи заради майбутнього» проголосували за законопроект13 березня ц. р.. Цікавий збіг – рішення про створення АТ «Комсомольська» було ухвалене засновниками 12 березня, усього за день до внесення поправок у закон.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості, яке могло би контролювати приватизацію підвідомчих активів, не виступає проти дій ДРФЦ. «Що ж до точки зору відомства, то фабрики давно вже де-факто вийшли з-під управління міністерства, — розповідає помічник міністра Сергій  Кузяра. — Там залишилися міноритарні пакети, і, по суті справи, це – повністю комерційні організації, які ведуть свій бізнес самостійно й на конкурентній основі. І тепер є фабрики ДРФЦ, є фабрики, що входять до системи «Енерґоімпекс», є фабрики у ДПЕК, свої – у «Метінвесту». У процес збагачення міністерство не втручається взагалі».
Зазначимо, що четверте місце рейтинґу Топ-100 впливових людей України в серпні посів син президента України Олександр Янукович, піднявшись за рік у списку на 26 позицій.
newsru.com.ua

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...