Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Як повернути корупційні активи Україні?

Автор:

|

Травень 07, 2015

|

Рубрика:

Як повернути корупційні активи Україні?

Арсеній Яценюк

Півтора мільярда гривень надходжень до бюджету України уряд Арсенія Яценюка планував залучити за рахунок конфіскованих коштів і коштів, отриманих від продажу конфіскованого майна, привласненого корупційними методами. Це — завдання на межі фолу для «команди камікадзе» та країни, де відсутня національна система пошуку, конфіскації й управління арештованим і конфіскованим майном.

П’ять тисяч — замість півтора мільярда
Говорити про успіхи наразі не доводиться. За три місяці 2015 року до бюджету України було повернуто корупційні активи на 5 тис. 14 грн 5 коп. Це — 0,00033427 % від очікуваних 1,5 млрд грн доходів у бюджет від конфіскованих коштів і коштів, отриманих від реалізації конфіскованого майна та привласнених корупційними методами.
За даними Генеральної прокуратури України (ГПУ), у 2010-2013 рр. через банківську систему України було виведено близько 140 млрд грн. Українська держслужба фінансового моніторингу (фінрозвідка) тільки за 2014 рік виявила підозрілі банківські операції на суму 300 млрд грн.
Ці аналітичні та доказові матеріали, які отримали ГПУ, Міністерство внутрішніх справ, Державна фіскальна служба та Служба безпеки України, мали би стати основою розслідувань економічних злочинів, у яких фігурує сума, що складає 60 % всієї дохідної частини бюджету України на 2015 рік. Проте не стали. Унаслідок розслідувань державі було повернуто суму, меншу від вартості паперу,використаного для матеріалів фінрозвідки!
Щоби повернути корупційні активи, потрібно довести їх злочинне походження й отримати рішення суду про їх конфіскацію. Держава може позбавити людину власності тільки на підставі рішення суду, оскільки право приватної власності є гарантоване Конституцією України.
Найбільше інформації про такі підозрілі активи правоохоронці зазвичай отримують у вигляді узагальнених матеріалів від української фінрозвідки. Ця служба без рішення суду може з власної ініціативи заблокувати кошти на банківських рахунках на 5-30 днів. Саме стільки часу мають правоохоронні органи, щоб опрацювати надані матеріали, зібрати додаткові докази та звернутися до суду з клопотанням про арешт заблокованих активів.
Якщо арешту за цей час не накладено, фінрозвідка має зняти блокування рахунків. В українських реаліях, це відбувається дуже часто: за І півріччя 2014-го на основі матеріалів фінрозвідки було заарештовано лише 867,69 млн грн — менше за 1 % від ідентифікованих підозрілих операцій.
Більшість заблокованих фінрозвідкою активів розблоковується через те, що слідчі та прокурори вчасно не подають клопотання до суду про арешт або в ньому немає достатніх доказів для арешту. Тому головною запорукою успіху в поверненні злочинних активів є взаємодія та постійна співпраця різних правоохоронних органів, суду й виконавчої влади.
Відсутність взаємодії або її свідоме уникнення — перша та основна проблема всієї системи, на якій ґрунтується пошук та конфіскація злочинного майна. Друга проблема — несвоєчасний арешт майна й оголошення особі про підозру.
Аби було що конфісковувати, на ранніх стадіях карного провадження необхідно отримати рішення суду про арешт майна. Арешт забороняє продаж активів і є необхідний, аби упередити спритність корупціонерів, котрі завчасу переписують своє майно на родичів, друзів, підставні компанії. Причому, якщо слідчий вже оголосив людині про підозру, вона точно знає про наявність щодо неї розслідування та розуміє, в якому злочині підозрюється.

Бюрократія допомагає злочинцям
Слідчі та прокурори здебільшого не поспішають із оголошенням про підозру і можуть затягнути процес на місяці чи навіть роки. Так, про підозри в скоєнні економічних злочинів особами, які перебувають під санкціями Європейського Союзу з березня 2014-го, було оголошено лише в грудні 2014 року. Оголошення про підозру суттєво обмежує правоохоронців у часових рамках, у них залишається від двох до 12 місяців, аби зібрати достатньо доказів для ухвалення обвинувального вироку та передачі справи в суд. В іншому разі карне провадження потрібно закривати.
Так, більшість підозрілого майна, яке потенційно можна було би конфіскувати, вчасно не арештовується, переписується на третіх осіб та відчужується. Це є рівнозначним до втрати можливості коли-небудь його конфіскувати та повернути державі.
Та навіть якщо слідчі успішно впоралися зі завданням пошуку награбованого, а прокурори змогли в суді довести злочинне походження майна та накласти на нього арешт, виникає третя проблема — відсутність єдиного органу, відповідального за збереження цього майна до ухвалення судом вироку.
Для слідчих і прокурорів виявлене майно, яке потенційно потрібно арештувати, є великою проблемою. Слідчі можуть тимчасово вилучити у власника майно, що має сліди злочину, визнавши його речовим доказом. За загальним правилом, слідчий мусить звернутися до судді з клопотанням про арешт такого майна. До його офіційного арешту відповідальність за збереження речових доказів лежить на слідчому.
В окремих випадках майно можна передати на тимчасове зберігання третім особам. Але немає чіткої прозорої процедури, як і кому це робити. Для слідчого, чий мозок налаштований на пошук достатніх доказів для доведення провини особи, турбуватися про долю вилученого чи арештованого майна — зайвий додатковий клопіт.
Оцінка майна, управління ним, збереження його вартості — ці завдання мають перебувати поза межами відповідальності слідчих, передані окремій агенції чи державному органу. Допоки такого органу немає, у слідчих і прокурорів буде відсутня зацікавленість у вчасному виявлені та проведенні арештів.
Рішення про конфіскацію ухвалюється обвинувальним вироком суду — це в тому разі, якщо прокурор у суді надасть достатньо доказів провини обвинуваченого. Суд може передбачити конфіскацію усього майна особи чи частку від загального майна або визначити якесь конкретне майно.
І якщо в матеріалах карного провадження такого майна не виявлено та вчасно не заарештовано, пошуком активів починає займатися виконавча служба. Державний виконавець розсилає запити в різні державні органи та реєстри й створює перелік активів на вилучення.
Уже на цей момент може минути кілька років від початку розслідування. Усі незаарештовані вартісні активи будуть перепродані та переписані на підставних і третіх осіб. Заарештовані, але неналежним чином збережені активи втратять свою вартість і цінність. Отже, діюча система на разі не здатна повернути державі злочинні високовартісні активи.

Які термінові кроки потрібно зробити, щоб змінити ситуацію?
Починати розслідування корупційних та інших економічних злочинів потрібно з пошуку підозрілих активів і ретельного експертного аналізу фінансової й економічної документації. Початок розслідування справи саме з пошуку й ідентифікації, аналізу різних видів активів та економічних взаємозв’язків допоможе вчасно й ефективно збирати докази, які переконають суд ухвалити обвинувальний вирок та конфіскувати активи.
У слідчих органах, зокрема, Генерального слідчого управління ГПУ та Національного антикорупційного бюро України мають бути створені спеціальні аналітичні департаменти з числа професійних бухгалтерів і податківців.
Зараз їхні функції виконують слідчі, котрі мало що розуміють у фінансовій документації і зазвичай не мають відповідної спеціалізації. Саме тому потрібні спеціально навчені професіонали всередині слідчих органів, які зможуть опрацьовувати матеріали фінансової розвідки, матимуть прямий доступ до ключових державних реєстрів. Зокрема, митних і податкових реєстрів, прав на нерухоме майно тощо.
Наприклад, ГПУ не має прямого доступу до цих баз. Фактично, щоб отримати доступ до інформації з митниці, слідчому потрібно писати запит і чекати місяць! Місяць, щоб отримати інформацію з митниці, яку він чи спеціально навчений аналітик-експерт має отримувати двома кліками зі свого робочого комп’ютера.
Слідчі та прокурори повинні мати профільну спеціалізацію щодо розслідування окремих видів злочинів — економічних і корупційних. Комплексні корупційні схеми мають розслідуватися групами слідчих і прокурорів за безумовної участі експертів з аналітичних відділів. Має бути розроблений детальний план розслідування. Такий підхід до проведення розслідування економічних злочинів — світова фундаментальна практика.
В Україні має бути створений окремий спеціалізований орган чи підрозділ у межах існуючих міністерств, який би опікувався збереженням і управлінням арештованим та конфіскованим майном. Це вирішить проблему здійснення професійної та своєчасної оцінки різних видів активів, збереження їхньої вартості, управління на етапі досудового і судового слідства й після рішення про конфіскацію. Ба більше, такий орган може забезпечити і реалізацію таких активів за ринковою ціною чи провести їх перепрофілювання з метою використання для соціальних потреб.
Необхідно запровадити інститут цивільної конфіскації, що дозволить конфісковувати злочинне майно, яке належить третім особам, переписується на номінальних фізичних та юридичних осіб.
Крім позбавлення волі корупціонера обов’язковим покаранням для нього в Україні має стати конфіскація статків, здобутих ним злочинним шляхом. Повернення державі у власність корупційних активів та їх подальше прозоре й ефективне використання для соціальних потреб є потужним превентивним механізмом проти великої політичної корупції. Цей механізм здатен подолати безкарність високопосадовців при владі та втілити у життя принцип невідворотності покарання за корупційні злочини.

Дар’я Каленюк, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...