Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 14, 2018

Вийшов на волю колишній прем’єр-міністр України Павло Лазаренко

Автор:

|

Листопад 01, 2012

|

Рубрика:

Вийшов на волю колишній прем’єр-міністр України Павло Лазаренко

1 листопада завершився термін ув’язнення Павла Лазаренка, прем’єр-міністра України в 1996-1997 рр., якому 23 січня виповниться 60 років і котрий 2008-го ввійшов до десятки найкорумпованіших державних діячів світу, за версією Всесвітнього банку.

І доки поза ґратами?
Лазаренка засудили 2006 року в Сан-Франциско за «відмивання» грошей і продаж за кордон майна, отриманого незаконним шляхом на посаді прем’єр-міністра України, до дев’яти років ув’язнення й штрафу на суму 10 млн USD. А затримали його в Нью-Йорку1999-го, одразу ж після втечі від українського правосуддя з паспортом громадянина… Панами.
Бо 1998 року Генеральна прокуратура України (ГПУ) порушила проти нього карну справу за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах — до 150 млн USD. А 1999-го Верховна Рада (ВРУ) позбавила його депутатської недоторканності.
Як повідомив ще 18 серпня 2011 року Кріс Бурке, фахівець зі зв’язків із громадськістю Федерального бюро в’язниць США, термін ув’язнення п. Лазаренка завершився 1 листопада 2012-го, позаяк був скорочений на сім місяців, з огляду на зменшення суми доведених його фінансових зловживань до 5 млн USD. А включно із часом утримання в процесі слідства під вартою й під домашнім арештом він провів у неволі майже 14 років.
Але питання «Чи не повернеться він за ґрати?» — усе ще залишається відкритим, оскільки в ГПУ запевняють, що заарештують Павла Лазаренка одразу після його повернення в Україну. А також висловили сподівання, що вітчизняне міністерство зовнішніх справ домовиться з американською Фемідою про примусове етапування екс-прем’єр до Києва. Щоправда, наразі угоди про екстрадицію між Україною та США немає.
Та чи не спонукатиме керівництво України владу Сполучених Штатів до видачі п. Лазаренка погрозою неабияк посилити конкурента США — Російську Федерацію — за рахунок інтеграції в очолювані нею структури? Тим більше, що претензії Києва до екс-прем’єра не обмежуються розкраданням державного майна. ГПУ вважає його ще й одним зі замовників убивства бізнесмена Євгена Щербаня 1996 року, а 1998-го — Вадима Гетьмана, уже тоді екс-голови Національного банку України. Підозрюють Павла Лазаренка ще й у організації підготовки до вбивства бізнесменів Ігоря Бакая й Олександра Волкова.

З огляду на… Тимошенко
Причому ГПУ звинувачує п. Лазаренка в причетності до вбивства Щербаня разом зі ще одним колишнім прем’єром України — Юлією Тимошенко, яка й за ґратами очолює найбільшу опозиційну політичну партію — Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Засудити її ще раз у Києві прагнуть тому, що Європейський суд із прав людини навряд чи визнає ув’язнення лідера опозиції за законне. А випускати її на волю керівництво боїться ще більше, аніж санкцій, обіцяних Заходом за її переслідування.
Щоправда, п. Лазаренко категорично заперечує свою причетність до вбивств, замовлення яких йому інкримінує ГПУ. Зокрема, щодо Євгена Щербаня екс-прем’єр заявив 24 жовтня, що «сфальсифіковані ГПУ звинувачення підкидалися й на судовий процес у Сан-Франциско, але жоден американський суддя не прийняв цієї нісенітниці до провадження».
Він нагадав також, що колишній охоронець другого президента Кучми Микола Мельниченко, який таємно вів магнітофонні записи в кабінеті глави держави, розмістив на сайті київського інтернет-видання «5 елемент» фрагмент підслуханої ним 30 травня 2000 року розмови Леоніда Кучми з тодішнім генпрокурором Михайлом Потебенькою, коли останній просив дозволу на фальсифікацію звинувачення Павла Лазаренка в організації вбивства Євгена Щербаня й проведення на українських телеканалах відповідної PR-кампанії.
Відтак, Павло Іванович запропонував п. Мельниченкові передати в ГПУ ті магнітофонні записи, на яких, на думку екс-прем’єра, «є точна відповідь на питання про замовників». Але 15 вересня колишній охоронець п. Кучми несподівано виклав на своїй сторінці у Facebook інформацію, цілком протилежну до тієї, яку розміщував на сайті київського інтернет-видання «5 елемент».
Цього разу Микола Мельниченко заявив, що Павло Лазаренко, аби отримати контроль над Донецьким реґіоном, замовив убивство Євгена Щербаня 1996 року, а оплатили його соратники п. Лазаренка Петро Кириченко та Юлія Тимошенко. Натомість, ГПУ переповіла, що екс-майор Мельниченко повідомив їй через Міністерство юстиції США аналогічну інформацію: «Замовником убивства Щербаня називається Лазаренко, одним із мотивів — отримання контролю над Донецьким реґіоном… А оплату за виконання проводять Кириченко й Тимошенко».
Микола Мельниченко запевняє, що про це йому стало відомо з розмов, підслуханих у кабінеті Леоніда Кучми. Стверджує також, що має й відповідний запис і готовий надати його «для проведення чесного та справедливого розслідування всіх злочинів, які обговорювалися в кабінеті колишнього президента України Кучми».

«Справа рук ляльководів»
Але екс-прем’єр і після цього заперечує свою роль у вбивстві Щербаня, пояснюючи: «Заява колишнього охоронця президента Кучми Миколи Мельниченка про начебто причетність екс-прем’єр-міністра України Павла Лазаренка до замовного вбивства народного депутата Євгена Щербаня, зроблена ним 14 вересня 2012 року після надання так званих свідчень у Міністерстві юстиції США, є ще одним проявом використання чорного PR проти мене». І додає: «Усе це — справа рук ляльководів із ГПУ. Микола Мельниченко не був і не міг бути свідком убивства Євгена Щербаня. Усе, що йому відомо, — це розмови в кабінеті колишнього президента України. Причому з тих розмов, що вже були оприлюднені в засобах масової інформації, скоріше, можна зробити висновок про фальсифікацію колишнім Генеральним прокурором України Михайлом Потебеньком та його заступником Миколою Обіходом карної справи проти мене».
Та й українські експерти сприйняли інформацію п. Мельниченка більш ніж скептично. Серед причин, які могли спонукати екс-охоронця до його несподіваної заяви, найчастіше фігурувало бажання цього мандрівника без постійного місця роботи отримати матеріальну винагороду за наданий ним компромат.
А Віктор Чумак, керівник Інституту публічної політики, зауваживши, що Мельниченко є носієм таємної інформації, яка не була оприлюднена в повному обсязі, а тому «багато людей в Україні може сприймати колишнього охоронця Кучми як серйозну загрозу», більш ніж прозоро натякнув, що екс-охоронець потребує захисту ГПУ. Причому не цілком імовірно, що її співробітники налякали Мельниченка чи не найбільше.

Носій компромату
Та чи не могла така ж метаморфоза відбутися й з Павлом Лазаренком? Сергій Таран, керівник Міжнародного інституту демократій, висловився із цього приводу так: «Павло Лазаренко — носій не менш важливої ??інформації, яка може бути використана по-різному. Він працював прем’єр-міністром у той час, коли свою бізнес- і політичну кар’єру починала не тільки Юлія Тимошенко, але фактично всі люди, що перебувають зараз при владі. А всі ми пам’ятаємо, які порядки панували в середині 1990-х. Якби інформація про буремну молодість багатьох відомих діячів і політиків спливла зараз, гадаю, це могло би вплинути на ситуацію в Україні». Тож п. Таран не виключає того, що українська влада спробує й п. Лазаренка використати для дискредитації лідерів нинішньої опозиції. Зокрема, Юлії Тимошенко.
Причому із Сергієм Тараном солідаризувався навіть провладний політолог Михайло Погребинський, який вважає, що Павло Лазаренко, «можливо, буде потрібний комусь для того, щоби когось скомпрометувати, або щось подібне». А для досягнення цієї мети навряд чи той «хтось» дасть Павлові Івановичу спокій.
Тому політолог Віктор Небоженко радить екс-прем’єру: «Єдиний спосіб довести свою невинуватість — це з’явитися в Україні».

Настав час влади
Схоже, що п. Лазаренко також схиляється до цього варіанту. Бо час від часу апелює до керівництва України із заявами, котрі цілком можна інтерпретувати як певні сигнали. Приміром, 15 вересня він заявив: «Моє повернення залежатиме не від мене, а від керівництва країни. Мене 15 років переслідують суто з політичних мотивів. Настав час для нинішньої влади рішуче втрутитися та зупинити ці протиправні дії». А 27 вересня в інтерв’ю журналу «Forbes Україна» він зазначив: «Я повернуся відразу ж, щойно буде улагоджено всі юридичні моменти. Але ви повинні розуміти: моє повернення залежить не від особистого бажання, а від політичної волі української влади».
А Марина Долгопола, адвокат п. Лазаренка, стверджуючи, що він повернеться в України, зауважила: «Не можу назвати точну дату. Напевно, цього не може сказати й сам Павло Лазаренко. Розумію так, що потрібно, аби в Україні були умови для того, щоби його справу розглядала неупереджена ГПУ, неупереджений суд і таке інше».
Та позаяк ГПУ й «неупереджений суд» повністю підпорядковані керівництву України, а тому, звісно ж, знімуть звинувачення з п. Лазаренка не «за гарні очі», то чи не натякає він своїм апелюванням до влади на згоду свідчити проти п. Тимошенко? Бо навряд чи адвокат екс-прем’єра висловила суто особисту думку, не порадившись із клієнтом.
Та й Олег Оленюк, перший заступник голови заснованої Павлом Лазаренком партії «Громада», також, швидше за все, озвучив позицію екс-прем’єра, поширивши таку заяву: «Протягом десяти років Павло Іванович заявляв про своє бажання та наміри повернутися в Україну. Але його повернення залежить від політичної волі керівництва України».
До того ж п. Оленюк майже дослівно продублював сказане адвокатом п. Лазаренка: «Ідеться про готовність влади забезпечити в разі його повернення чесне й справедливе правосуддя, чесне й неупереджене розслідування».
Та чи погодиться екс-прем’єр заради закриття справ, відкритих проти нього в Україні, «перевести стрілки» на Юлію Тимошенко? Олександр Нездоля, колишній генерал-майор держбезпеки СРСР, зазначив із цього приводу в інтерв’ю київському журналу «Країна»: «Лазаренко Юльку просто так не полишить. Маючи такий капітал і зліт, він опинився в тюрмі. А вона гуляла на свободі, бо здала інформацію на нього».
І хоча редакція «Моста» сумнівається щодо того, чи керівництво України наважиться реабілітувати одного з найбільш заплямованих своїх співвітчизників, однак перспективи виходу на волю лідера опозиції воно вочевидь боїться значно більше.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...