Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

Вибір без вибору. Час до проведення парламентських виборів-2012 збігає

Автор:

|

Червень 28, 2012

|

Рубрика:

Вибір  без вибору. Час до проведення парламентських виборів-2012 збігає

Зовсім скоро розпочнеться офіційна виборча кампанія. І поки політики «перетягують канати», громадськість уже запитує: чи є вибір? І небезпідставно, адже опозиційні сили подають дедалі більше тривожних сиґналів.

Надію на те, що режим чинної влади можна побороти, в українців уселили в серпні минулого року Європейська партія України, Партія захисників Вітчизни, партія «Народна самооборона», Всеукраїнське об’єднання (ВО) «Батьківщина», «Реформи й порядок», «Громадянська позиція», «Наша Україна», Народний рух України та «Фронт змін». Вони створили Комітет опору диктатурі (КОД) в Україні.

Зробивши правильний стратеґічний хід — об’єднавшись, кодівці заявили, що вирішили діяти спільно у зв’язку зі загрозою, що виникла перед українською демократією. Для реального протистояння владі вирішили виставляти по одному узгодженому кандидату на вибори до Верховної Ради за мажоритарними округами. Максимальною консолідованістю дій зробили ставку на те, аби завоювати якнайбільше електоральної підтримки, а в підсумку — отримати більшість у парламенті.

«Усі сили, що не ввійшли в КОД, будуть сприйматись як неучасники процесу, — заявляв Андрій Шкіль, народний депутат України. — На парламентських виборах 2012-го не потрібно буде долати роз’єднаність опозиції, бо її немає, це — унікальний випадок. Я сам не думав, що вдасться домовитись, але домовилися».

Таки домовились, але вистачило цієї домовленості ненадовго. Так, формально КОД існує, але сьогодні, як заявляють політексперти, він виконує функцію майданчика для обговорення політичних питань і не більше, а самі опозиційні сили розділилися на «сильніших» і «слабших». Важливу роль у цьому відіграло об’єднання «Фронту змін» і «Батьківщини» в політичну партію «За Батьківщину».

Ідеолог створення Комітету опору диктатурі Тарас Стецьків, народний депутат України, наголошує, що формально КОД існує, але ще з березня він не функціонує на центральному рівні.

«Недавно Арсеній Яценюк заявив, що КОД себе вичерпав. Офіційного рішення про припинення діяльності КОД немає. Не може один політичний лідер закрити організацію, куди входить низка партій, — сказав Тарас Стецьків. — Але правдою є те, що формально комітет існує, але реально не збирається, бо робота перемістилась у формат трьох лідерів: очільника «Фронту змін», заступника голови партії «Батьківщина» й керівника ВО «Свобода», які взяли на себе функцію об’єднаної опозиції».

Виходить, що досі опозиція була об’єднана, але не зовсім. Постає риторичне запитання: де ж ґарантії, що вона зараз таки об’єдналась, хоч і в іншій інтерпретації?

Загострює ситуацію те, що про опозицію почали говорити не як про механізм захисту демократичних засад у державі, а як про бренд. Дедалі частіше звучать запитання, кому ж належить бренд «Опозиція».

На думку Тараса Стецьківа, бренд «об’єднаної опозиції», а відповідно, і право вирішувати, привласнили собі «Фронт змін» і «Батьківщина», а поруч опинилися ВО «Свобода» й Удар. Тобто відбувся чіткий ієрархічний поділ, у якому, схоже, просто нівелювали роль малих партій.

І ось тоді як опозиційні лідери конкурують (а саме так виглядає ситуація), владна партія здійснює сильні стратеґічні кроки на шляху до перемоги в цих виборах. Перш за все це — злиття Партії реґіонів (ПР) і «Сильної України», яке відбулось у березні ц. р.

Підписавши це рішення, Сергій Тігіпко, уже колишній лідер «Сильної України», отримав партійний білет і став заступником голови ПР. І все задля благої мети — «активізації реформ і модернізації країни».

Погодьмося, «підкопатися» під таке об’єднання вкрай важко, а дже крапки над «і» розставлено дуже чітко, на противагу опозиційному об’єднанню, адже про розподіл ролей у новоутвореній партії «За Батьківщину» досі чітко не відомо.

Юрій Підлісний, представник «Фронту змін» у Львівській облраді, наголосив, що Арсеній Яценюк буде діяти згідно із чинним законодавством, тобто напише заяву про вихід із партії. Проте він, за словами депутата, не поспішатиме зі вступом у новостворену партію, у ту, з якою він об’єднався, адже може залишитися позапартійним. До того ж, це не суперечить чинному законодавству. Але чи не суперечить це здоровому глузду?

Інше питання, яке є одним із ключових у здобутті громадської підтримки напередодні виборів, — «мовне» або, радше, «двомовне» питання. Так, 5 червня 234 депутати у ВРУ прийняли законопроект «Про засади державної мовної політики» в першому читанні. Хоч таке рішення супроводжувалося проявами протесту, проте опозиції так і не вдалося завадити розгляду питання, і цим вона ще раз продемонструвала свою слабкість.

Зате тепер опозиціонери запевняють, що в другому читанні не допустять ухвалення проекту закону про мову. Хочеться в це вірити.

Тож, з одного боку, влада показала свій беззаперечний на сьогодні вплив, а ще — заполонила інформаційний простір ідеологічними питаннями й відвернула увагу від господарських. Яскравим свідченням цього є реклама, яку мало не щопівгодини транслюють по телебаченню й зміст котрої полягає в тому, що реалізувати всі обіцяні проекти владі не вдалося через «помаранчевих», але після парламентських виборів вона із цим упорається.

Отже, в Україні досі немає єдиної опозиції, яка би могла протистояти чинній владі, і вимальовується картина, що на вибори опозиційні сили йтимуть кількома колонами, а це полегшує нинішньому режиму завдання зберегти контроль над парламентом. Урешті-решт, влада зміцнює свої позиції на шляху до перемоги.

А все це вимагає мобілізації і чіткої координації дій між опозиціонерами в якнайстисліші терміни, інакше виборець опиниться перед вибором без вибору.

Оксана Мирутенко

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...