Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 28, 2018

Влада тасує підраховувачів результатів. А опозиція погрожує черговою революцією

Автор:

|

Вересень 13, 2012

|

Рубрика:

Влада тасує підраховувачів результатів. А опозиція погрожує черговою революцією

Якщо вірити даним опитувань громад­ської думки, то інтриґа навколо виборів зникла цілком.

Рейтинґи застигли

Як зазначила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, рейтинґи учасників парламентських перегонів майже не змінилися від початку виборчої кампанії. «Незважаючи на те, — коментує вона ситуацію, — що було багато подій: мовний конфлікт, масові виступи, оприлюднення виборчих списків, висунення кандидатів на мажоритарних округах тощо, рейтинґи стоять на місці. Якщо й змінюються, то в межах приблизності соціологічного вимірювання, тобто соціологічної похибки».

Євген Копатько, керівник соціологічної компанії Research & Branding Group, посилаючись на дані проведених опитувань, стверджує, що найбільше громадян України — 27 % — має намір проголосувати за Партію реґіонів (ПР), яка зараз перебуває при владі. А за Всеукраїнське об’єднання (ВО) «Батьківщина», виборчий список якого поповнили представники інших опозиційних політсил, а очолює ув’язнена і, як наслідок, не зареєстрована Центральною виборчою комісією (ЦВК) Юлія Тимошенко, — 20,4 % респондентів.

Прохідний п’ятивідсот­ковий бар’єр, за словами п. Копатька, долають ще дві партії — «Український демократичний альянс за реформи» (УДАР), за який готові віддати голоси 13,4 % опитаних, а також Комуністична, котру нібито підтримують 10,9 % респондентів Research & Branding Group. Натомість недобирають голосів ВО «Свобода» (4,5 % опитаних) а також партія «Україна — Вперед!» (3,7 % респондентів).

Щоправда, опоненти влади запевняють, що Research & Branding Group є неофіційним підрозділом виборчого штабу ПР і Адміністрації президента Януковича. А також нагадують, що Назар Копатько, син директора цієї компанії, під час президентських виборів 2010 року працював особистим фотографом…  п. Януковича.

Утім, ці скептики, принаймні наразі, не враховують тієї обставини, що в опитуваннях Research & Branding Group недобирає голосів партія «Україна — Вперед!», у виборчому списку якої не бракує тих, кого пов’язують із владою, і котрій, вочевидь, забракло власних коштів на набридливу саморекламу. Попри це п. Бекешкіна слушно зауважує: «Нічого не додав вступ Андрія Шевченка в партію Королевської. За рахунок реклами вона дуже швидко набрала 4 %, а далі зупинилася. Фактично нічого не здобувала «Свобода».

Тим часом владі, яка повсякчас нацьковує схід і південь країни на її захід, навпаки, досить вигідна поява у Верховній Раді (ВРУ) патріотичного об’єднання, чиї різкі заяви на захист усього українського спонукали б російськомовний електорат проголосувати на президентських виборах 2015 року за Віктора Януковича. Утім, в адекватності оцінки ним нинішньої ситуації сумнівається сьогодні більшість експертів.

Захід — не указ

Адже, приміром, лідерів опозиції — Юлію Тимошенко та Юрія Луценка — влада так і не допустила до виборів, навіть попри застереження Європейського Союзу (ЄС) і США, що в такому разі вони не визнають результатів парламентських перегонів в Україні. Бо, як констатував народний депутат В’ячеслав Кириленко, «політично ці вибори вже не леґітимні, позаяк очільник опозиції перебуває за ґратами й не допущений до участі у виборах, викреслений із бюлетенів, з аґітації, усіх плакатів тощо».

Однак влада й надалі вперто робить усе, аби Захід остаточно дистанціювався від неї. Елмір Самич, координатор довготермінових спостерігачів, 11 вересня повідомив, що під час цієї передвиборної кампанії вони фіксують більше порушень, аніж на попередній. Тому В’ячеслав Кириленко впевнений: «Проблема невизнання по зовнішньому колу вже на повний зріст постає перед Україною. Вона вже є. І це стосується Євросоюзу та політичних і економічних можливостей України в ЄС. Недооцінка цього владою — вражаюча. У зв’язку із цим є ще час зупинити ці процеси за допомогою якогось діалогу. Але не думаю, що це буде діалог між владою й опозицією. Це має бути діалог між ЄС і нинішньою владою».

Що ж, Турбйорн Ягланд, генеральний секретар Ради Європи, 10 вересня вкотре нагадав: «Саме від прозорості парламентських виборів 28 жовтня залежатиме міжнародна репутація України». А при цьому наголосив, що навіть «якщо з суто технічної точки зору вибори будуть вільними та справедливими, водночас вони не повністю відповідатимуть політичному стандарту, бо лідери опозиції опинилися поза процесом». Адже, як зауважив генсек, «народ позбавлено права визначитися в ставленні до цього політичного лідера». Однак влада не тільки не прислуховується до попереджень із-за кордону, а й навпаки — додає їм підстав для невизнання результатів виборів в Україні.

Витончена технологія

Ситуацію намагаються контролювати не лише українські медіа, а й світові. Приміром, британська радіостанція «Бі-бі-сі» зауважила: «В окружних виборчих комісіях, які визначатимуть результати виборів до ВРУ, відбувається масова ротація». А тим часом Комітет виборців України (КВУ) констатує, що зміни членів окружних комісій уже призвели до порушення балансу між представниками провладних і опозиційних сил на користь влади. А це, своєю чергою, може стати приводом до звинувачень у фальсифікації результатів виборів. Адже, за даними львівської моніторинґово-аналітичної групи «Цифра», 225 окружних комісій уже замінили майже половину — 43 % — своїх представників, а низка непарламентських політсил — узагалі всі 100 %.

Отже, політичні експерти все більше схиляються до думки, що йдеться про витончену технологію, реалізація якої була закладена ще під час ухвалення нового виборчого закону 2011 року. Тим більше, що, за твердженням Олександра Черненка, голови КВУ, «були випадки, коли ці квоти фактично продавалися іншим партіям або ж кандидатам, котрі балотуються в одномандатних округах як самовисуванці».

За інформацією КВУ, протягом двох останніх тижнів одні й ті самі особи встигли побувати членами комісій від різних партій, причому, маючи партквиток однієї партії, входили до складу комісій за квотою зовсім іншої! Це дало експертам нові підстави вести мову про те, що, власне, участь у виборах таких партій передбачала насамперед захоплення місць в окружкомах і аж ніяк не прагнення пройти до ВРУ.

Нашестя «анархістів»

Як запевняє Ліна Кущ, кореспондент «Бі-бі-сі», інтереси партій «Союз анархістів України», «Русь єдина» і «Руська єдність» у виборчих комісіях Донеччини тепер будуть представляти, замінивши їх, депутати фракції ПР у міських радах. За відомостями КВУ, в інших областях виборчі комісії теж очолюватимуть представники партії «Союз анархістів України». А серед членів комісій будуть такі «анархісти», як… учителі шкіл, котрі ніколи не вважалися членами цієї «партії».

Та найсуперечливіше становище склалося у Львівській і інших областях Західної України, де «Свобода» й УДАР майже не мають своїх членів у окружкомах, тоді як очолюють комісії представники того ж таки «Союзу анархістів України» чи «Руської єдності». Михайло Бойко, аналітик львівської моніторинґово-аналітичної групи «Цифра», підрахував, що п’ять парламентських партій уже замінили 46 своїх представників (4 %) виборчих комісій, а шість — аж 100 %.

Ще один львівський аналітик, Тарас Фітьо, додає, що аналіз складу окружних виборчих комісій, сформованих два тижні тому, і тих, що працювали на президентських виборах 2010 року, продемонстрував досить красномовну картину: «Результати виявилися більш ніж показовими: 391 нинішній член окружкомів два роки тому був у комісіях від кандидата в президенти Януковича, але тільки 79 із них офіційно представляли ПР. Значна частина їх зараз увійшла до комісій саме під прапорами маловідомих партій. Такі дані дають нам змогу зробити припущення, що квоти цих партій на цьогорічних виборах використовувалися для здобуття переваги в окружних комісіях на користь ПР». Представники міжнародної місії спостереження ENEMO вже відреаґували на це категоричним висновком: «Парламентським виборам загрожує непрозорість через незбалансованість окружних виборчих комісій».

Хіба що Майдан…

Натомість Юрій Луценко впевнений: «Без масових акцій зміни влади не відбудеться». Схоже, що цю ж думку поділяє й голова ради Об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк, який пригрозив днями: «Я не виключаю можливості нового Майдану в Україні, якщо буде офіційно визнано перемогу ПР на цих парламентських виборах».

Тим часом Ірина Бекешкіна переконана, що «моніторинґові соціологічні дослідження (зокрема Інституту соціології) свідчать, що протестні настрої цього року суттєво зросли: особисто протестувати проти погіршення умов життя готові 42 %, ні — 43 %». І додає, що «таких показників не було із часів 1998—1999 рр., коли зарплати не виплачувалися роками».

Але водночас соціолог зазначила, що прямого зв’язку між готовністю людей до протестів і реальними протестами немає. За її словами, для того, щоби протестні настрої втілилися в дії, потрібна наявність ще трьох чинників: «По-перше, лідер (лідери), якому довіряють, за яким підуть люди та який здатний ці протести організувати. По-друге, чітке уявлення, чого реально можна досягти цим протестом. По-третє, безпосередній привід, який може стати поштовхом до виникнення протесту. Усі ці чинники були в наявності під час виникнення масових протестів Помаранчевої революції (Ющенко, краще майбутнє, де «бандитам — тюрми», «багаті поділяться з бідними», явна фальсифікація виборів як безпосередній привід, що викликав громадське обурення). Сьогодні ж в українському суспільстві хоча є високий рівень протестних настроїв, але немає ні першого, ні другого, ні третього факторів для реальних протестів».

Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...